РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2007 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Корзаченка В.М. при секретарі Оксимець Л.В. з участю прокурора Кошель Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду цивільну справу за позовом прокурора Носівського району Чернігівської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла позовна заява прокурора Носівського району Чернігівської області на підставі заяви ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, у якій зазначається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючи в с Коломійцівка Носівського району Чернігівської області батьківських обов'язків, передбачених ст. 164 СК України, не виконує, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, з 2005 року проживає окремо від дитини та не відвідує її, аліменти, призначені рішенням суду не виплачує, станом на 21.02.2007 року заборгованість склала 1 699 гривень 51 коп. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.12.2005 року розірвали шлюб, вночі 09 вересня 2006 року, ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння прийшов до будинку ОСОБА_3та завдав останній тілесних ушкоджень, у результаті чого вона потрапила на стаціонарне лікування до Носівської ЦРЛ де перебувала з 10.09.2006 року до 06.10.2006 року з діагнозом. ЗЧМТ, струс головного мозку, стійкий цефалічний синдром. Множинні гематоми голови, посттравматичний середній отит справа. До того ж, ОСОБА_2 раніше судимий, на даний час відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство) КК України і він перебуває під вартою.
У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що її син ОСОБА_2 під час спільного проживання з ОСОБА_3 мали нормальну сім'ю, виховували доньку, яку він дуже любив. Син працював, заробляв гроші, але так трапилося, що він двічі потрапляв у ДТП і пошкодив автомобілі, які їм вдавалося упродовж півтора місяців відновити. Після цього подружнє життя розладилося, ОСОБА_3 сказала йому що не збирається виплачувати його борги. Відчувши, що дружина в усьому слухає своїх батьків, інколи він почав вживати спиртні напої. Разом з тим намагався забрати її з батьківського дому до окремого будинку його сестри, в якому ніхто не проживає, щоб вести окреме господарство і жити самостійно. Вони разом пояснювали, що проведуть до будинку воду, відремонтують паркан, допоможуть привести будинок у придатний стан, але ОСОБА_3 під тиском своїх батьків відмовилася проживати окремо від них. Вона стверджує, що ОСОБА_3 практично не дозволяли ОСОБА_1відвідувати їх будинок, гратися з нею. Дуже рідко дозволяли синові прийти з донькою до них, вони у свою чергу завжди давали онучці гостинці та цукерки. Пізніше син дізнався, що він уже розлучений і повинен сплачувати аліменти на утримання доньки, але він відшкодовував завдані під час ДТП збитки, не мав можливості сплачувати аліменти і в подальшому продовжував таємно від батьків ОСОБА_3
2
зустрічатися з нею. Приносив для дочки гостинці, але колишня дружина викидала їх, з донькою зустрічатися не дозволяла. Навіть на сьогодні, коли він перебуває під вартою, на день народження доньці надіслав із слідчого ізолятора вітальну листівку, намальовані картинки, але вона не може їх віддати дитині, тому що ОСОБА_3 це все спалять або викинуть. Йому зараз дуже важко, донька залишається його єдиним можливим порятунком від призначення більш суворого покарання, а також надією на дострокове звільнення від покарання.
Допитана як свідок ОСОБА_3, пояснила суду, що за часів подружнього життя із ОСОБА_2 останній проживав з нею у її батьків, однак незважаючи на це зловживав спиртним, грою на ігрових автоматах, вихованням дитини практично не займався. На її прохання погратися з донькою, щоб у цей час вона могла виконати якусь домашню роботу, чоловік відповідав: „Будеш робити, коли вона спатиме". Працюючи на різних роботах, заробітку додому майже не приносив, не мав навіть уяви, що таке памперси чи який для доньки потрібен одяг. На одній роботі двічі потрапляв у ДТП, постійно відшкодовував завдані збитки та ремонтував розбиті автомобілі. Одного разу, перебуваючи у нетверезому стані на автостанції „Видубичі" у місті Києві, завдав тілесних ушкоджень незнайомій жінці, якій батькові довелося сплатити компенсацію у розмірі 4 000 гривень щоб його не засудили, оскільки вони не хотіли, щоб ОСОБА_1 росла без батька. На цьому він не зупинився, начебто для купівлі їй шуби взяв у банку кредит, який повністю програв у ігрових автоматах. Крім того, раніше вона приховувала від батьків, коли він так само програв мобільний телефон, її каблучку та золотий ланцюжок. Замість того, щоб придбати щось для дитини, доводилося ще всіляко допомагати йому з виплатою його постійних боргів. Восени 2005 року не маючи більше сил витримувати постійні п'янки, образи та знущання колишнього чоловіка вона була змушена звернутися до Носівського районного суду з позовом про розірвання шлюбу, але останній у жодне судове засідання не з'явився, чим ще раз підтвердив свою байдужість до неї. Вона ще мала надію на примирення з чоловіком, намагалася зустрічатися з ОСОБА_2 однак на зустрічі останній приходив здебільшого у нетверезому стані, у грубій формі вимагав від неї відмовитися від позову. Судом було розірвано шлюб та винесено рішення про стягнення з нього аліментів на її користь. У період із серпня 2005 року і до цього часу аліменти сплатив лише тричі на суму близько 520 гривень чим при зустрічі постійно дорікав: „Ну що задоволена, що відібрали у мене зарплату?" Станом на 21.02.2007 року заборгованість по аліментах склала 1 699 гривень 51 коп. Після розлучення, ОСОБА_2 намагався відвідувати доньку, приносив їй солодощі, однак вона їх викидала, оскільки боялася за здоров'я дитини, знаючи, що його родичі розуміються на магічних приворотах та ворожіннях. Дозволяла спілкуватися з донькою лише коли він приходив тверезим і тільки на подвір'ї. Він дуже здивовано реагував на перші слова дитини: „О, так вона уже говорить!" На день народження у два роки подарував велику м'яку іграшку. 09 вересня 2006 року, вночі, ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння прийшов до їх будинку, дуже її побив, погрожував убити, у результаті чого вона потрапила на стаціонарне лікування до Носівської ЦРЛ де перебувала з 10.09.2006 року до 06.10.2006 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, стійкий цефалічний синдром, множинні гематоми голови, посттравматичний середній отит справа. її батькам весь цей час доводилося самостійно доглядати за дитиною. Будь-якому терпінню давно прийшов би край, а зважаючи на те, що ОСОБА_2 раніше судимий, на даний час відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство) КК України і він перебуває під вартою, вона вирішила, що для доньки буде краще коли такого батька, який лише в тюрмі згадав про доньку, позбавлять батьківських прав. Це не помста за все, що їй довелося витерпіти, а для дитини у майбутньому буде краще коли люди їй не дорікатимуть, що батько у неї злочинець.
Допитаний як свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що з самого початку був не у захваті від вибору дочки. ОСОБА_2 виріс у сім'ї з неприйнятними для нього методами виховання, бачив як батько бив матір, вживання алкогольних напоїв та
з
зловживання ненормативною лексикою було для них як норма. Однак, зважаючи на те, що його донька вже була вагітна, нічого не залишалося, як змиритися і сподіватися, що у подружньому житті все складеться краще. Але сподівання були марними. Систематичні п'янкиОСОБА_2 грубе поводження з дружиною, відсутність поваги до батьків дружини і належної уваги до дитини викликало у нього біль і тривогу за майбутнє доньки та онуки. Коли постало питання про можливість їх окремого проживання, він категорично заперечував, оскільки боявся, що знущання над його донькою будуть ще більшими. Намагаючись допомогти дочці, йому неодноразово доводилося сплачувати борги зятя, відшкодування збитків після скоєних ДТП, програші в ігрових автоматах, компенсації за завдані тілесні ушкодження та на лікування побитих ним людей, виплачувати банківські кредити. Замість приділити увагу дитині дуже часто напивався, його доводилося забирати та привозити додому, траплялися випадки, коли останній був у такому нетверезому стані, що залишався спати на підлозі навіть не роздягаючись, при цьому його поведінка була нестерпною. Він декілька разів навіть фотографував зятя у такому вигляді, тому що вважав, що його мати не повірить, що у неї такий син. Після того, як ОСОБА_2 нецензурно вилаяв його, він вигнав його з будинку. Він пояснив, що сам виріс без батька, на власному досвіді знає як це важко, але якщо мати такого батька для дитини як ОСОБА_2 то краще не мати ніякого і жити взагалі без батька.
До суду надійшло письмове заперечення ОСОБА_2 щодо позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 у якому він зазначає, що під час подружнього життя жили у батьків дружини та разом виховували доньку. Після розлучення він проживав у своїх батьків, але майже щодня, після роботи, ходив відвідувати і виховувати свою доньку. Таким чином, проживаючи окремо, вони з колишньою дружиною підтримували стосунки і таємно від її батьків зустрічалися. У кінці 2005 року він вдруге потрапив у ДТП, був засуджений та змушений відшкодовувати борг у сумі 13 000 гривень. З метою якнайшвидшого відшкодування боргу він щоденно працював з ранку і до пізнього вечора, доньку мав можливість відвідувати лише у вихідні дні. ОСОБА_3 не давали йому можливості бачити дитину і навіть ховали її від нього. Щодо побиття своєї колишньої дружини пояснює, що це він скоїв з почуття ревнощів, оскільки побачив ОСОБА_3 3 іншим чоловіком. Також з ревнощів він скоїв убивство ОСОБА_5. в місті Києві, оскільки був обурений на останню, яка заявила, що це вона чаклунськими діями розлучила його з дружиною. Просив суд не позбавляти його батьківських прав і не залишати дитину сиротою.
09 лютого 2007 року опікунською радою та виконавчим комітетом Калинівської сільської ради було розглянуто заяву ОСОБА_3 та прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_1.
Прокурор позов підтримала і пояснила, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, її порятунок від згубного впливу батька, створення можливості для подальшого влаштування дитини. Просила суд звернути увагу на те, що ОСОБА_2 перебуває під вартою за скоєння особливо тяжкого злочину і найближчі декілька років може провести у місцях позбавлення волі, жодної участі у вихованні дитини взяти не зможе, має судимість, що може негативно вплинути на нормальний розвиток дитини, на забезпечення передбачених Конституцією України прав дитини на здобуття освіти, на працю, тому просила позбавити його батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 Разом з тим, пояснила, що відповідач після звільнення з місць позбавлення волі та відповідного виправлення матиме змогу звернутися до суду щодо поновлення батьківських прав.
Заслухавши представника відповідача, свідків, думку прокурора та вивчивши письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав:
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню
4
дитини. Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 належним чином не виконував обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Керуючись ст. ст. 164, 166 СК України та ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву прокурора Носівського району Чернігівської області задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 жителя АДРЕСА_1 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Стягнути з ОСОБА_2 8 (вісім) гривень 50 коп. державного мита на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього упродовж 20 днів апеляційної скарги, або шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.