Справа №1-179/07
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Ковель 10 липня 2007 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Денісова В.П.
за участю секретаря Матвійчук Т.Е.
прокурора Мазурик О.Й.
потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковель, проживаючого в АДРЕСА_1, громадянина України, українця, непрацюючого, з середньою освітою, розлученого, не судимого; у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ковельського міського суду від 15.04.2002 року зобов'язано стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючий 08.04.2002 року і до її повноліття, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. ОСОБА_1злісно ухиляється від сплати аліментів в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, як встановлено рішенням Ковельського міського суду від 15.04.2002 року, а саме умисно не вживав заходів по працевлаштуванню, не повідомляв державного виконавця про місце роботи, хоча неодноразово попереджався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів.
У зв'язку із тривалим, систематичним, умисним ухиленням ОСОБА_1. від сплати аліментів станом на 1.05.2007 року утворилась заборгованість по аліментах в сумі 1412, 69 гривень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1винним себе в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся і показав, що вже працює і буде повертати заборгованість по аліментах. Аліментів не платив, оскільки ніде не працював і не міг влаштуватись на роботу, на обліку у міськрайонному центрі зайнятості не перебував. Просив суворо не карати, обіцяв виправитись, працювати і погасити заборгованість по аліментах.
Крім повного визнання ОСОБА_1 себе винуватим, злісне ухилення ним від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей доведено доказами, дослідженими судом.
Так, потерпіла ОСОБА_2 показала суду, що згідно рішення суду від 15.04.2002 року ОСОБА_1зобов'язаний був сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно. Однак, підсудний з літа 2006 року аліменти не платить, дочкою не цікавиться і коштів на її утримання не надає. Станом на 1.05.2007 року заборгованість ОСОБА_1. по аліментах складає 1412, 69 гривень. Дочку утримує і виховує сама.
Об'єктивність показань потерпілої ОСОБА_2 підтверджується копією виконавчого листа від 15.04.2002 року про стягнення з ОСОБА_1. аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 08.04.2002 року і до досягнення нею повноліття (а.с. 8). Попередженнями ОСОБА_1. про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів (а.с. 11-13).
Згідно довідки державної виконавчої служби заборгованість по несплаті аліментів ОСОБА_1 з 01.06.2006 року по 1.05.2007 року становить 1412, 69 гривень (а.с. 9).
Те, що ОСОБА_1не звертався в центр зайнятості населення і не перебував там обліку стверджується довідкою Ковельського міськрайонного центру зайнятості населення (а.с. 14).
Крім того, нереагування на попередження виконавчої служби про необхідність працевлаштування та сплати аліментів суд трактує як злісне ухилення від сплати аліментів, оскільки підсудному про це було відомо, що і встановлено в судовому засіданні.
Суд повно, всесторонньо, об'єктивно аналізуючи зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази, приходить до висновку про доведеність винуватості підсудного ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання неповнолітніх дітей.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1злісно ухиляється від сплати призначених аліментів на утримання дітей, не вживає ніяких заходів для працевлаштування.
При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_1 злочину та особу винного, а саме, що вчинений злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, ОСОБА_1характеризується за місцем проживання негативно, мали місце скарги на поведінку та спосіб життя з боку сусідів та мешканців селища, на заходи виховного характеру реагує.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1., суд відносить вчинення злочину вперше, щире каяття, повне визнання своєї винуватості.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1., суд не вбачає.
При таких обставинах суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (ОДИН) рік 7 місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.'
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання
та роботи;
- періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обрати ОСОБА_1 підписку про невиїзд.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.