Справа №1-169/2007 p.
ВИРОК
Іменем України
4 липня 2007 року Іртиський міський суд Київської області в складі:
головуючого Сливи Ю.М. ,
при секретарі Брайченко О.О.,
з участю прокурорів Круль Н.Л., Нищенко О.М. ,
потерпілого ОСОБА_1. ,
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 04.03.1997 року за ст. ст.
140 ч.3, 193 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з
конфіскацією майна;
вироком Ленінградського районного суду м. Києва від 08.10.2001 року за ст. 140
ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі;
постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22.12.2003 року
звільнений умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 17 днів;
вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2007 року за ст. 309
ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі,
у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 289 ч.3, 187 ч. 2 КК України, -
встановив:
27.01.2007 року близько 13.00 години (точний час слідством не встановлений) ОСОБА_3. за попередньою змовою та діючи спільно з невстановленими досудовим слідством особами, з метою розбійного нападу, зупинили автомобіль «Volkswagen Passat» д/н НОМЕР_1, який належить закритому акціонерному товариству «Будінженермережа-5», яким керував ОСОБА_1. та, сівши в вищевказаний автомобіль, направились в м. Ірпінь. Прибувши в м. Ірпінь та рухаючись у вказаному автомобілі по провулку Річковому, реалізуючі свої злочинні наміри на розбійний напад та заволодіння чужим майном, запропонували водію ОСОБА_1. зупинити автомобіль в лісопосадці, яка знаходиться поблизу будинку №2 по провулку Річковому м. Ірпінь Київської області. Водій ОСОБА_1. у вказаному місці зупинив автомобіль після чого ОСОБА_3. дістав предмет схожий на пістолет, який завчасно взяв з собою та згідно висновку судово-балістичної експертизи №383 від 09.02.2007 року, є пневматичним газобалонним багатозарядним пістолетом не бойового призначення моделі НОМЕР_2 калібру 4, 5 мм. , та направив його до голови водія ОСОБА_1 В свою чергу невстановлені досудовим слідством особи також дістали предмети схожі на пістолети, та направили дані предмети в тулуб водія ОСОБА_1 Потім, погрожуючи потерпілому ОСОБА_1. вищевказаними предметами схожими на пістолети, які потерпілим були сприйняті як реальна погроза вогнепальною зброєю його життю та здоров'ю, та погрожуючи йому застосуванням фізичним насильством яке є небезпечним для його життя та здоров'я, відкрито заволоділи його мобільним телефоном НОМЕР_3 вартістю 1048 гривень та грошима в сумі 800 гривень, всього на загальну суму 1848 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_1. матеріальну шкоду на вищевказану суму 1 848 грн..
Також, продовжуючи свою злочинну діяльність, 27.01.2007 року близько 13.30 годин (точний час слідством не встановлений), ОСОБА_3. за попередньою змовою та діючи спільно з невстановленими слідством особами після вищевказаного заволодіння мобільним телефоном та грошима потерпшого ОСОБА_1 , при вищевикладених обставинах, повторно, маючи на меті незаконне заволодіння вищевказаним автомобілем «Volkswagen Passat» д/нНОМЕР_1, який
2
належить ЗАТ «Будінженермережа-5», яким при вищезазначених обставинах керував ОСОБА_1. , перебуваючи в лісопосадці поблизу будинку №2 по провулку Річковому м. Ірпінь Київської області, де невстановлена слідством особа разом з другою невстановленою в ході слідства особою, підійшли до ОСОБА_1 , який стояв поруч з вказаним автомобілем. Після чого перша невстановлена особа погрожуючи водієві ОСОБА_1. предметом схожим на пістолет направленим в тулуб ОСОБА_1 та застосуванням до потерпілого фізичним насильством яке є небезпечним для його життя та здоров'я, які ОСОБА_1 були сприйняті як реальна погроза його життю та здоров'ю вогнепальною зброєю, висунула вимогу ОСОБА_1. сісти в багажник автомобіля. В свою чергу друга невстановлена особа відчинила багажник автомобіля, в якому після цього зачинили ОСОБА_1. Потім ОСОБА_3. сів за кермо, запустив двигун автомобіля та разом з невстановленими слідством особами, незаконно заволодівши вищевказаним автомобілем «Volkswagen Passat» д/н НОМЕР_1 вартістю 74578 грн. 71 коп., який належить ЗАТ «Будінженермережа-5», з місця скоєння злочину зникли, чим спричинили ЗАТ «Будінженермережа-5» матеріальної шкоди на вищевказану суму 74578 грн. 71 коп. Однак заволодіти даним автомобілем не змогли, з підстав що не залежали від їх волі. У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3. вину у вчиненні вказаних злочинів не визнав та показав, що 27.01.2007 року в обідній час він, разом з трьома своїми знайомими, знаходячись на вул. Туполева у м. Києві, вирішили поїхати у м. Ірпінь у гості до іншого знайомого. З цією метою вони вийшли на дорогу та зупинили автомобіль «Фольцваген», яким керував потерпілий. З ним вони домовились, щоб той за 50 гривень відвіз їх у м. Ірпінь та назад на вул. Туполева. Оскільки водій погодився, вони сіли у автомобіль та поїхали у м. Ірпінь. У Ірпіні товариша не було дома, а тому вони вирішили залишитись там і дочекатись того. Один з його знайомих не захотів чекати, а тому повернувся у м. Київ, однак як саме той добирався до Києва йому не відомо. Вони ж попросили водія завезти їх до базару у м. Ірпінь, на що останній погодився. Приїхавши на базар, він дав водію не 50 гривень, а 30, оскільки вони не повертались у м. Київ. Однак водій не погоджувався на це і вони почали сваритися. Оскільки водій відмовся від отримання 30 гривень, він вирішив взагалі не давати тому нічого та вийшов з автомобіля. Водій вискочив за ним, схопив його рукав та між ними почалася бійка. При цьому водій тримав в руках зброю та почав кричати про те, що його грабують та звати на допомогу. Навколо зібралися люди, після чого приїхала міліція та затримала його. Працівники міліції застосовували щодо нього незаконні методи, з метою отриманні потрібних показів. На його прохання призначити захисником матір, відповідали, що громадського захисника призначає суд. На даний час послуг професійного захисника він не потребує, оскільки нічого не робив і його немає від чого захищати. Незважаючи на не визнання підсудним своєї вини його вина у вчиненні вказаних злочинів підтверджується: - показами потерпілого ОСОБА_1. , який у судовому засіданні показав, що 27.01.2007 року біля 12.00 годин дня він рухався на службовому автомобілі «Фольксваген» по вул. Туполева у м. Києві в напрямку кільцевої дороги. На перехресті вул. Туполева та вул. Блюхера молодий чоловік зупиняв автомобіль. Він зупинився і той запитав чи завезе він його до м. Ірпіня за 50 гривень, він погодився і тоді до автомобіля підійшло ще 3 хлопці. Один із них грузин, а інші 2 українці, серед яких був ОСОБА_2. Вони сіли в машину та поїхали в м. Ірпінь. Грузин, який сидів попереду показував дорогу в Ірпіні. А інші хлопці сиділи ззаду. У Ірпіні вони під'їхали до вказаного грузином будинку, той вийшов з автомобіля та пішов у будинок. Двоє інших хлопців також вийшли з машини, а підсудний залишився сидіти в автомобілі. Коли грузин повернувся то всім оголосив, що зі слів доньки їх знайомого, останнього немає дома. Грузин попросив підвести їх у інше місце в Ірпіні, і потім він буде вільний. Він погодився і вони поїхали через паркову зону. Згодом грузин попросив зупинити автомобіль. Вийшли троє хлопців і відійшли від автомобіля. Підсудний, при цьому, залишився в автомобілі. Один із хлопців поговорив, розвернувся і пішов геть. Грузин і другий хлопець сіли в автомашину. Грузин витягнув ключ, виключивши запалення. У цей час підсудний одразу приставив пістолет до його голови, а грузин інший пістолет до його живота. Грузин обшукав його і у внутрішній кишені знайшов гаманець та телефон. Грузин забрав гроші і гаманець, а з мобільного телефону витягнув картку та сказав, щоб він вийшов з автомобіля. Коли він вийшов, грузин, погрожуючи пістолетом, повів його до дерев. При цьому запитував чи хоче він жити і чи має він родину. Говорив, що він його відпустив би, але той може здати їх міліції. Він же у відповідь пообіцяв не здавати їх. Також грузин запитував чи вбивати його тут. Він не знав яка у нападників була зброя, а тому їхні погрози сприймав як реальні. При цьому був у шоковому стані. Грузин підвів його до машини і наказав залізти в багажник. Він виконав це і багажник
3
закрили. Автомобіль завівся і вони поїхали. По дорозі вони двічі зупинялись, хтось виходив з автомобіля, але швидко повертався і вони рухались далі. Так вони їздили близько години. Коли ж зупинились черговий раз, він почув, що це людне місце. Двоє вийшли з автомобіля і він чув як сказали, щоб взяли із собою пушку. При цьому автомобіль не глушився. Знаходячись у багажнику, він помітив, що спинка заднього сидіння не закріплена та вирішив ризикнути, розуміючи, що втрачати йому вже нічого. Швидко відкинувши спинку, він потрапив у салон автомобіля. Підсудний сидів за кермом, а побачивши його, злякався і вибіг з автомобіля. Він також через задні двері вискочив за ним. Біля автомобіля були люди і він на ходу попросив у них заглушити мотор та викликати міліцію. Підсудного він наздогнав на базарі та звалив його. Коли ж той падав, побачив у нього за поясом пістолет і забрав його. Коли ж підсудний підвівся, то вирвався від нього та почав тікати. Він знову побіг за ним, і якийсь чоловік допоміг йому затримати підсудного та довести того до автомобіля. Разом з тим чоловіком вони поклали ОСОБА_3 у багажник. Потім приїхала міліція і забрала підсудного. Він же з іншими працівниками міліції поїхав шукати 2-х друзів підсудного, однак не знайшли їх. Потім він з міліцією приїхали у райвідділ, де він дав покази. Згодом туди приїхав начальник Києво-Святошинського районного відділу і розповів, що нещодавно спалили таксиста у багажнику. Пізніше його викликали на очну ставку з підсудним. При цьому ніяких слідів побоїв на підсудному не було, він погоджувався з його показами, про що поставив підпис. Оскільки речі йому не повернули, підтримує цивільний позов. Стверджує, що у нього немає підстав оговорювати підсудного, він каже правду та просить суворо покарати останнього, оскільки нормальні люди такого б не зробили;
- показами свідка ОСОБА_4, який у судовому засіданні показав, що ОСОБА_1. дійсно працює водієм на ЗАТ «Будінженермережа-5». Він же є головним інженером вказаного підприємства. Автомобіль знаходиться на праві власності підприємства, а ОСОБА_1 закріплений за ним як водій. У той день ОСОБА_1 дійсно працював на автомобілі, що може підтвердити шляховий ли ст. ОСОБА_1 міг їхати у Бучу та взяти пасажира. Про те, що сталося йому стало відомо через 2 дні після дзвінка слідчого, і на вимогу останнього були надані всі необхідні документи щодо автомобіля. Те, що говорить водій відповідає дійсності, бо за кілька днів до того, у їх автомобілі з'явився якийсь шум і вони зняли з кріплення заднє сидіння;
Крім того, вина підсудного підтверджується:
протоколами огляду місця події від 27.01.2007 року та 28.01.2007 року в ході яких було оглянуто автомобіль чорного кольору «Volkswagen Passat» д/н НОМЕР_1, де у багажнику знаходився пістолет, а також огляду лісового масиву.
(а.с. 9-12);
протоколом очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час яких ОСОБА_1. дав покази, аналогічні тим, які він давав у судовому засіданні, а ОСОБА_3. підтвердив їх та пояснив деталі вчинення вказаних злочинів, у тому числі вказуючи, що він приставляв пістолет до голови водія.
(а.с. 48-50);
- постановами про приєднання до справи речових доказів від 09.02.2007 року та 27.03.2007 року а саме: пістолету НОМЕР_2 калібру 4, 5 мм; автомобіля «Volkswagen Passat» д/н НОМЕР_1.
(а.с. 86, 93);
висновком судово-балістичної експертизи №383 від 09.02.2006 року відповідно до якого вилучений пістолет НОМЕР_2 калібру 4, 5 мм вогнепальною зброєю не являється. Даний пістолет виготовлений промисловим способом та є пневматичним газобалонним багатозарядним пістолетом не бойового призначення моделі НОМЕР_2. Він є справним та придатним для стрільби.
(а.с. 81-84);
довідкою ЗАТ «Будінженермережа-5» про те, що вартість автомобіля «Фольксваген-Пассат д.н. НОМЕР_1 станом на 27.01.2007 року складає 74578, 71 гривень.
(а.с 92);
іншими матеріалами кримінальної справи.
4
Аналізуючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що вони повністю підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні вказаних злочинів.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи підсудного про те, що вказаних злочинів він не вчиняв, а потерпілий його оговорює, оскільки вони спростовуються оголошеними в судовому засіданні показами самого підсудного, які він давав на досудовому слідстві, а саме: під час допиту в якості підозрюваного (а.с. 35-36, 100-101); очної ставки (48-50); в якості обвинуваченого (а.с. 57-58, 109, 130), де він повністю визнав свою вину у вчиненні вказаних злочинів та детально пояснював конкретні обставини їх скоєння.
Суд вважає за необхідне взяти до уваги ці покази, оскільки вони узгоджуються з показами потерпілого, які є логічними, послідовними та показами свідка по справі і підтверджуються матеріалами справи.
Також не бере до уваги суд і твердження підсудного про те, що на досудовому слідстві він давав неправдиві покази у зв'язку з застосуванням працівниками міліції недозволених методів ведення слідства та вважає їх надуманими, оскільки вони не знайшли свого підтвердження. За постановою суду, прокуратурою здійснено перевірку вказаних ним фактів, які свого підтвердження не знайшли. Допитаний у судовому засіданні потерпілий також підтвердив, що підсудний у його присутності, під час проведення очної ставки, покази давав добровільно і ніякого тиску зі сторони працівників міліції не було.
За даних обставин, суд вважає, що вищевказані доводи підсудного дані з метою уникнення відповідальності за скоєні злочини.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковано:
за ст. 289 ч.3 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, щодо транспортного засобу, вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян;
за ст. 187 ч. 2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб;
Обираючи міру покарання, суд враховує, що підсудний скоїв злочини, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких.
Як особа підсудний характеризується за місцем проживання позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше судимий, має тяжке захворювання, а саме: туберкульоз обох легенів.
Обставин, що пом'якшують покарання підсудного, суд по справі не знаходить.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_3, суд знаходить рецидив злочинів.
При призначенні покарання підсудному суд, з урахуванням даних про його особу, обставини, що обтяжує його покарання, а також тяжкості вчинених ним злочинів, його ролі у їх вчиненні, думки потерпілого ОСОБА_1 , який просив обрати щодо ОСОБА_3 суворе покарання, вважає, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства і підсудному слід обрати міру покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, суд вважає, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні доводи потерпілого ОСОБА_1 про те, що йому заподіяна матеріальна шкода, оскільки вони підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. За даних обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню. До того ж слід стягнути з підсудного витрати за проведення експертизи.
Оскільки по справі встановлено, що підсудний ОСОБА_3. вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2007 року засуджений за ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, а злочини по даній справі він вчинив до постановления вказаного вироку, суд вважає за необхідне, остаточно призначити йому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Однак, оскільки строк відбування покарання ОСОБА_3 за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2007 року рахується з 16.04.2007 року, а по даній справі він перебуває під
5
вартою з 05.02.2007 року, суд вважає що неможливо зарахувати йому покарання за попереднім вироком у строк остаточного покарання.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 289 ч. 3, 187 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання:
за ст. 289 ч.3 КК України у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
за ст. 187 ч. 2 КК України у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю; На підставі ст. 70 КК України міру покарання ОСОБА_3 визначити шляхом часткового складання призначених покарань у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2007 року, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання - з 05.02.2007 року.
Міру запобіжного заходу щодо підсудного залишити без зміни - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Держдепартаменту України з питань виконання покарань.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1848 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області 141 грн. 23 коп.3а проведення судово-балістичної експертизи (отримувач платежу: НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області, код ЗКПО: 25574713, розрахунковий рахунок 35222002000460, банк: УДК у Київській області, МФО: 821018 для зарахування НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області).
Речові докази, а саме: автомобіль «Volkswagen Passat» д/н НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_4, залишити в його користуванні; пістолет НОМЕР_2 калібру 4, 5 мм, який знаходиться на зберіганні в кімнаті для зберігання речових доказів Ірпінського MB, передати в дозвільну систему Ірпінського MB МВС України в Київській області.
На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію на протязі 15 діб з моменту проголошення вироку.