Справа №2-722/2007 p.
Рішення
Іменем України
5 липня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого Сливи Ю.М. ,
при секретарях Оніщенко В.А., Брайченко О.О.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3.,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м. Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-ї особи ОСОБА_5 про визнання права на постійне місце проживання, -
встановив:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2003 року її дочці, відповідачці по справі, ОСОБА_3. належить будинок АДРЕСА_1. За домовленістю з відповідачкою вказаний будинок був придбаний за її (позивачки) кошти, які вона мала від продажу квартири АДРЕСА_2. Вказаний будинок відповідачка повинна була купити на її ім'я, але як пізніше стало відомо, оформила його на себе. Через місяць після придбання даного будинку відповідачка перевезла її та її майно у вказаний будинок, щоб вона там проживала та розпоряджалась ним на власний розсуд. З того часу вона, вважаючи себе власником будинку, проживала у ньому, доглядала за його технічним станом, обробляла земельну ділянку, несла витрати по комунальним послугам. Коли ж їй стало відомо, що будинок оформлений на ім'я відповідачки, то попросила щоб та прописала її у ньому, оскільки вона без реєстрації не може користуватися послугами медичних установ. Однак відповідачка відмовила їй у цьому. Іншого житла вона не має, у даному будинку проживає більше 3-х років, а тому вважає, що вона як член сім'ї відповідача має право на проживання у спірному будинку. Просить визнати за нею право на проживання у будинку АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, підтвердила наведені обставини, пояснила, що відповідачка створила їй неможливі умови для проживання. Так, вона відрізала воду, вивезла всі її речі у Васильків, зачинила на замки будинок, а тому вона вимушена потрапляти у нього через вікно. У дитинстві відповідачка була важкою дитиною, вчиняла крадіжки, а тому вона віддала її до спецшколи. На даний час відповідачка часто вживає спиртні напої та безпідставно звинувачує її у відвідуванні секти. У зв'язку з відсутністю реєстрації вона не може вертатись до лікарів та отримувати пенсію за місцем проживання. У спірний будинок вона заселялась як член сім'ї його власника, оскільки ні вона ні її донька інших сімей не мають. Просила позов задоволити. Представник позивачки ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримала, підтримала пояснення позивачки, просила позов задоволити. Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що з раннього дитинства вона не проживала з матір'ю, позивачкою по справі, оскільки у неї склалися проблеми у стосунках з вітчимом. Спірний будинок у Ворзелі вона придбала за свої кошти. Даний будинок був у поганому стані і вона вклала багато коштів у ремонтні роботи. Оскільки мати у той час спільно з вітчимом продала квартиру, і їй не було де жити, вона дозволила жити їй у Ворзелі. Спочатку домовленість була, що мати буде жити у ньому на час проведення ремонтних робіт, для здійснення нагляду за робітниками. Коли ж ремонт закінчився, вона дозволила матері жити у ньому до того часу, поки вона не придбає інше житло. Вона давала кошти на утримання і матері і будинку, а також оплачувала ремонт. Оскільки постійних доходів вона не має, вирішила здати квартиру у м. Києві та переїхати у Ворзель. Коли вона переїхала, у них почались сварки, у тому числі і із-за того, що мати відвідує церкву бабтистів. Вони часто викликали міліцію. Оскільки це все таки її матір, вона придбала частину будинку у м. Василькові та повністю його обладнала. Провела туди телефон, воду опалення, запропонувавши матері переїхати туди та щоб вона там мала прописку. Будинок у Ворзелі вона купляла тільки для себе, а матері дозволила проживати у ньому тимчасово. Оскільки у
2
неї з матір'ю різні сім'ї, і матір вона не вважає членом своєї сім'ї, просила відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідачки ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав, підтримав пояснення відповідачки. Пояснив, що між позивачкою і відповідачкою спільним є тільки кровне рідство, однак це не є підставою вважає їх однією сім'єю. Вони не проживали разом, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету. Відповідачка має право розпоряджатися своїм майном, як захоче, а із-за того, що не може спільно проживати з матір'ю, не може використовувати свою власність. При цьому вона не відмовляється від матері, а тому і придбала для тієї будинок у Василькові, який за облаштуванням не гірший за будинок у Ворзелі. Просила позов залишити без задоволення.
3-а особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, оскільки вважає, що позивачка має проживати у спірному будинку, враховуючи, що вона до цього більше 3-х років жила у ньому.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.07.2003 року відповідачці по справі, ОСОБА_3. належить будинок АДРЕСА_1.
(а.с. 7).
З літа 2003 року ОСОБА_1, з дозволу відповідачки, переїхала проживати до вказаного будинку (що визнається та не заперечується сторонами).
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Оскільки позивачка не надала суду доказів про те, що у спірний будинок вона вселилась як член сім'ї його власника, суд вважає, що позов не ґрунтується на законі, а тому не може бути задоволений.
Той факт, що позивачка є матір'ю відповідачки, не може свідчити про те, що вона є членом її сім'ї.
Так, як видно з пояснень сторін та матеріалів справи, відповідачка по справі ОСОБА_3, з 1988 року проживає за адресою: АДРЕСА_3. При цьому її сім'я складається з 1 (однієї) особи. (а.с. 43).
Позивачка ж ОСОБА_1 до того як почала проживати у спірному будинку у смт. Ворзелі, була зареєстрована у АДРЕСА_2 (а.с. 5-6).
На час переїзду позивачки у смт. Ворзель ОСОБА_1 не проживала спільно у одному приміщенні з донькою ОСОБА_3., не вела з нею спільного господарства, не мала спільного бюджету, а тому не може вважатися членом її сім'ї.
Оскільки позивачка на момент вселення до спірного будинку, не була членом сім'ї його власника, вона не має права використовувати вказаний будинок нарівні з його власником.
За даних обставин, суд вважає, що позов не знайшов своє підтвердження у судовому засіданні і не може бути задоволений.
Керуючись ст. ст. 64, 150, 156, 160, 162 ЖК України, ст. ст. 11, 15, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-ї особи ОСОБА_5 про визнання права на постійне місце проживання.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного судуЦКиївської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскад^ння\фотягом 10-ти діб та апеляційної скарги протягом 20-ти діб.