Справа №2-1160/2007 p.

Рішення

 Іменем  України

6 липня 2007 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого                                                        Сливи Ю.М. ,

при секретарі                                                       Брайченко О.О.,

з участю позивача                                              ОСОБА_1,

відповідача                                                          ОСОБА_2,

представника відповідача                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду в м.  Ірпінь справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом,  мотивуючи свої вимоги тим,  що 02.08.2006 року він зайшов до рейсового автобусу «Здвижівка-Київ»,  яким керував відповідач по справі ОСОБА_2 Одразу відповідач почав грубо висловлюватися в його адресу стосовно того,  що у даному місці немає зупинки,  хоча він чекав автобус на зупинці. Він запитав чому автобус запізнився,  однак у відповідь від водія почув образи та приниження,  а також крик про те,  що якщо щось не подобається,  то виходь. Також водій відмовився взяти гроші за проїзд,  не звернув увагу на посвідчення,  яке дозволяє безкоштовно користуватись громадським транспортом,  почав його бити та викинув його і речі з автобуса. Оскільки йому було заподіяно тілесні ушкодження,  він звертався у різні інстанції. Внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав моральної шкоди,  яка полягає у тому,  що він не міг тривалий час користуватися правою рукою,  вимушений був звертатися за юридичною та медичною допомогами,  а також у різні інстанції,  завдяки чому втрачав заробіток. Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 2000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав,  підтвердив наведені обставини,  просив позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив,  що 02.08.2006 року він дійсно працював водієм на маршруті Київ-Здвижівка. У автобуса виникла технічна поломка у результаті чого автобус запізнювався. Там де стояв позивач зупинки не було,  однак він вирішив пожаліти його і зупинився. Як тільки позивач зайшов у салон автобуса,  почав вимагати пояснень за запізнення. Він зачинив двері та почав рух автобуса,  однак оскільки позивач йому не пред'явив посвідчення,  а тільки повідомив що воно у нього є,  при цьому у грубій формі вимагав пояснень за запізнення,  він зупинив автобус та сказав,  що позивач далі не поїде. Позивач почав нецензурно висловлюватись і інші пасажири зробили зауваження. Якийсь пасажир встав та виштовхнув позивача з автобуса,  а він тільки відчеплював руку позивача,  оскільки той тримався за поручень. Коли позивач випав,  він рух автобуса далі,  а проїхавши трохи,  побачили,  що запишись речі позивача та викинули їх теж. Вважає,  що позивач порушував громадський порядок,  а він зобов'язаний був вчинити всі дії щоб ці порушення попередити,  хоч інструкціями водія це не передбачено. Вказує,  що такі люди як позивач заважають нормально жити і працювати іншим людям,  які виконують свої трудові обов'язки. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала,  підтримала пояснення відповідача,  просила позов залишити без задоволення.

Суд,  вислухавши пояснення учасників процесу,  свідків,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що позов підлягає до задоволення частково,  виходячи з наступного.

Судом встановлено,  що відповідач по справі ОСОБА_2 у період з 01.05.2003 року по 01.11.2006 року працював водієм автобуса ЛАЗ 695 НГ. (даний факт підтверджується листом з ТОВ «Ірпінське АТП-13250».

2

02.08.2006 року він керуючи автобусом,   здійснював рейс по маршруту «Здвижівка-Київ»,   (що визнається та не заперечується сторонами).

При цьому між ним та позивачем по справі ОСОБА_1 виник конфлікт,   внаслідок чого ОСОБА_2,   разом з іншим невідомим пасажиром,   застосовуючи силу,   викинули позивача,   а також речі останнього з автобуса.( даний факт також визнається сторонами).

Відповідно до   ст.   1167 ЦК України моральна шкода,   завдана фізичній особі неправомірними діями,   відшкодовується особою,   яка її завдала,   за наявності її вини.

Оскільки,   як видно з наданих ТОВ «Ірпінське АТП-13250» правил та інструкцій водія,   у права та обов'язки останнього не входить можливість застосовувати силу щодо пасажирів,   а ОСОБА_2 виконуючи обов'язки водія та допомагаючи іншому пасажиру виштовхнути позивача з автобуса,   розжимав останньому пальці,   тобто застосовував щодо нього силу,   суд вважає,   що його дії були неправомірними.

Оскільки позивач внаслідок цих дій,   зазнав моральної шкоди,   яка полягає у тому,   що він отримав тілесні ушкодження,   внаслідок чого зазнав біль та незручності пов'язані з цим,   а також відчував пригніченість та приниження,   суд вважає,   що позов у частині відшкодування моральної шкоди підлягає до задоволення.

Однак,   оскільки позивач не надав суду доказів,   що внаслідок незаконних дій відповідача він втратив заробіток,   та не навів розрахунку визначеного ним розміру моральної шкоди,   суд вважає,   що позов у цій частині підлягає до часткового задоволення

Керуючись   ст.   1167 ЦК України,     ст.    ст.   11,   15,   60,   212,   214,   215 ЦПК України,   суд,  -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 500 (п'ятсот) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позов слід залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти діб та апеляційної скарги протягом 20-ти діб.