Шевченківський районний суд м.Львова

Справа  № 2а-1172/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 липня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді                     Єзерського Р.Б.

при секретарі                        Галоян К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про виплату пенсії,-

в с т а н о в и в :

24.06.2011 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в якому просить поновити пропущений для звернення до суду  строк та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 р., з 01.01.2008 по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 по 31.12.2010 р., з 01.01.2011 р. і надалі відповідно до рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007  та ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни»  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов?язати відповідача провести перерахунок та  встановити розмір щомісячної надбавки до пенсії їй, як дитині війни.

Позивачка мотивує вимоги тим, що вона являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 р. "дітям війни" повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога з 01.01.2007 р. не виплачувалася в повному обсязі, а тому позивачка змушена звернутись до суду.

Позивачка  в  судове засідання не з?явилася, в провадження суду надійшло клопотання про розгляд  справи у її відсутності. Позовні вимоги позивачка підтримує в  повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду справи, що стверджується  відмітками у журналі вихідної кореспонденції, долучив письмові заперечення на позов до матеріалів справи.

              З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов  підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

           Судом встановлено, що позивачу надано статус дитина війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» .

          Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до Закону України  «Про Державний  бюджет  України на 2007 рік»   дія  вказаної статті  зупинена.

Проте, згідно рішення Конституційного Суду України  від 09.07.07 р. № 6-рп  у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України  положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7,9,12,13, 14, 23, 29, 30, 39, 41,43, 44, 45, 46, ст. 71, ст.ст.98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що  не відповідає  Конституції України   п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційний Суд України роз’яснив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.

Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У  2009, 2010, 2011 роках дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинена не була і будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, а відтак діє норма, згідно якої дітям війни виплачується підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову. Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України).

Однак відповідно до частини першої статті 99 КАС  адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Положенням частини першої статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Зважаючи на те, що позивачка при обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року та рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, які належним чином були оприлюднені в офіційних виданнях, суд приходить до переконання про відсутність достатніх підстав для поновлення строку звернення позивача до адміністративного суду.

Крім цього безпідставними є також вимоги позивачки    про виплату спірної допомоги і надалі, оскільки предметом судового захисту можуть бути лише порушені, невизнані чи оспорювані права особи. Таким чином  суд не вправі зобов'язати  відповідача  на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому

          Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

          Керуючись ст.ст. 11, 71, 99, 159, 160 ч. 3 , 161 КАС України , ст. 152 ч. 2 Конституції України,  Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.07 р.  № 6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

         Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 24.12.2010 р.  по 24.06.2011 р. з врахуванням підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після оголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя           Р. Б. Єзерський