СПРАВА №2-39/07.

ЗАОЧНЕ      РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2007 року                                                                             смт.  Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого-судді                    - Орленко Л.О.,

при секретарі                             - Чернозуб Л.В.,

представника позивача       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.  Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особистою приватною власністю дружини майна,  набутого нею за час окремого з чоловіком проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особистою приватною власністю дружини майна,  набутого нею за час окремого з чоловіком проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин з її чоловіком.

В обґрунтування позовних вимог вказала,  що 18.06.77. вона уклала шлюб з ОСОБА_3,  від якого мають двох ОСОБА_4.,  ІНФОРМАЦІЯ_1. р.н. ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_2.,  р.н. Судом 04.01.03. винесено рішення про розірвання шлюбу,  але вона в органах РАЦСу шлюб не розірвала. З травня 2002 року вони з чоловіком припинили спільне проживання та вона переселилася проживати до будинку сестри в с .Миколаївка,  а відповідач залишився проживати в їх будинку про АДРЕСА_1 пізніше тимчасово виїхав до м. Первомайська. Восени 2003 року вона уклала договір купівлі-продажу з Веселинівським райспоживтовариством нежитлової будівлі магазину "Сільгосппродукти",  розташованої в АДРЕСА_2Рішенням Веселинівського райсуду 23 лютого 2005 року зазначений договір купівлі-продажу було визнано дійсним і 9 червня 2005 року вона зареєструвала своє право власності на куплену нежитлову будівлю.

На даний час вона має намір продати будівлю,  однак їй нотаріусом було вказано на те,  що зазначену будівлю було придбано в період шлюбу між нею та відповідачем і тому вона є спільною сумісною власністю подружжя.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. позов підтримав в повному обсязі і з тих же підстав,  зазначивши,  що будівлю магазину "Сільгосппродукти",  розташоване в АДРЕСА_1позивач придбала восени 2003 року,  тобто після розірвання шлюбу судом.  В період придбання магазину "Сільгосппродукти",  Чирко Н.М,  з відповідачем      не   проживала   однією   сім'єю,    спільне   господарство   не   вела.   Позивач

пересилалася проживати до будинку сестри с. Миколаївка,  а відповідач залишився проживати в будинку проАДРЕСА_1  пізніше тимчасово виїхав до м. Первомайська. ОСОБА_2 придбала магазин за власні кошти,  відповідач ніякої участі в купівлі будівлі не брав. З цих підстав і просить визнати нежитлову будівлю магазин "Сільгосппродукти" особистою приватною власністю ОСОБА_2

Відповідач до суду не прибув,  про день та час розгляду справи повідомлений належним чином,  про що свідчить надане оголошення в газеті "Рідне Прибужжя" №46 від 17.04.07. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,  що відповідає положенням  ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача,  свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7 дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та з урахуванням наданих доказів,  суд вважає,  що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що восени 2003 року позивач уклала договір купівлі-

продажу з Веселинівським райспоживтовариством нежитлової будівлі магазину

"Сільгосппродукти",  розташованої вАДРЕСА_2                                                                   

Відповідно до протоколу №3 від 23 квітня 2004 про проведення аукціону по реалізації магазину "Сільгосппродукти",  розташованого в АДРЕСА_1переможцем аукціону стала ОСОБА_2 і їй вирішено продати магазин за 6000 грн.

Рішенням Веселинівського райсуду Миколаївської області від 23 лютого 2005 року зазначений договір купівлі-продажу було визнано дійсним.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 9 червня 20D5 року нежитлова будівля магазину "Сільгосппродукти",  розташована в АДРЕСА_1належить на праві приватної власності ОСОБА_2

18.06.77. ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 В період шлюбу народилося двоє дітейОСОБА_4  ІНФОРМАЦІЯ_1. р.н.,  ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_2.,  р.н.

Відповідно до п.2 p.V11 "Прикінцеві положення " СК України з моменту набрання чинності СК України припинив чинність КпШС України,  крім розділу 5 "Акти громадянського стану". Якщо рішення суду про розірвання шлюбу набрало чинності,  але жоден із подружжя не одержав свідоцтва про розірвання шлюбу до набрання сімейним кодексом чинності,  припинення шлюбу має здійснюватися відповідно до  ст.  44 КпШС.

Згідно зі  ст. 44 КпШС шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в

органах реєстрації актів громадянського стану.                                                                     

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1шлюб між сторонами був розірваний 18 серпня 2005 року,  про що в Книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено відповідний актовий запис за НОМЕР_2

Виходячи з даних положень законодавства,  суд встановив,  що нежитлову будівлю магазину "Сільгосппродукти",  розташовану в АДРЕСА_1придбано під час зареєстрованого шлюбу сторін.

Але із досліджених в судовому засіданні доказів вбачається,  що фактично сторони з травня 2002 року проживають окремо,  сімейних стосунків не підтримують,  спільне господарство не ведуть. Зокрема,  відповідно до довідки Миколаївської сільської радиНОМЕР_3 від 21 грудня 2006 року ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_4.3 травня 2002 року проживає у приватному будинку сестри ОСОБА_7.  вАДРЕСА_3

 Згідно з довідкою Миколаївської сільської радиНОМЕР_3 від 5 лютого 2007 ррку відповідач ОСОБА_3 зареєстрований та проживає з травня 2002 р. за адресою АДРЕСА_1 станом на 05.02.2007 року тимчасово відсутній.

Факт окремого проживання сторін підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків.

Свідок ОСОБА_6. підтвердила,  що сторони з травня 2002 року проживають окремо,  позивач - поАДРЕСА_4 а відповідач - по цій же вулиці в буд. АДРЕСА_1 З цього ж часу сімейні стосунки не підтримують,  спільне господарство не ведуть. їй відомо,  що позивачка за власні кошти придбала магазин,  в покупці позивачці допомагала її сестра,  а відповідач ніякої участі в придбанні магазину не приймав.

Свідок ОСОБА_7 зазначила,  що сторони з травня 2002 року не проживають разом,  спільне господарство не ведуть. їй відомо,  що позивач купила магазин в період,  коли проживала окремо від відповідача.

Відповідно до рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області 4 січня

2003 року шлюб між сторонами було розірвано,  але в органах РАЦСу шлюб було розірвано

позивачкою тільки 18 серпня 2005 року,  про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії

НОМЕР_4

Оскільки розділ 2 глава 6 КпШС України "майнові права та обов'язки подружжя" втратив чинність з 01.01.2004 р в зв'язку з набранням чинності СК України,  то суд при вирішенні даного позову керується положеннями Сімейного Кодексу України.

Відповідно до  ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу,  належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того,  що один із них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається,  що кожна річ,  набута за час шлюбу,  крім речей індивідуального користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч.1  ст. 70 СК України у разі поділу майна,  що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,  частки майна дружини та чоловіка є рівними,  якщо інше не визначено домовленістю між сторонами або шлюбним контрактом.

В силу ч. 6  ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини,  чоловіка майно,  набуте нею,  ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Таким чином,  суд,  оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності,  вважає,  що ОСОБА_2 придбала нежитлову будівлю магазину "Сільгосппродукти",  розташовану в АДРЕСА_1за час окремого проживання з відповідачем ОСОБА_3,  оскільки в період з травня 2002 р. по 18.08.2005 року фактично сторони припинили шлюбні відносини.

На підставі викладеного,  керуючись ч.6  ст. 57 СК України,   ст.  ст. 10, 15, 60, 212-215, 2;24 ЦПК України,  суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження,  право особистої приватної власності на нежитлову будівлю магазину "Сільгосппродукти" загальною площею 64, 2 кв.м.  вартістю 23829 гри.,  розташовану по АДРЕСА_2

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги з одночасним направленням копії апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом у разі подання заяви відповідачем протягом 10 днів з дня отримання ним копії заочного рішення.

Рішення суду набуває законної сили протягом 10 днів з дня проголошення рішення,  якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження.