П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

26 липня 2011 року                                                               Справа № 2-а-2323/11

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Зейкан Н.М., розглянувши в порядку  скороченого провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -    

                                                            В С Т А Н О В И В:

11.07.2011 року до Зарічненського районного суду звернулась  ОСОБА_1 з адміністративним позовом до 9управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами визнати неправомірною відмову відповідача, зобов’язати УПФ провести доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі  - Закон України №796-ХІІ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних плат з 14.12. 2010 року .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує його право на отримання доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.

Від відповідача надійшли заперечення на позов,у яких просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 повністю у зв’язку з безпідставністю.

Заперечення обґрунтовує тим, що виплата їй здійснюється відповідно до ч.2 постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено доплату громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у розмірі 10,50 грн., яка є чинною та неконституційною не визнавалась.

Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на  позов  та  оцінивши   інші  докази  у справі  вважає,  що  позов    підлягає  до   часткового задоволення, з наступних підстав.    

 У зв’язку з тим,що ухвалою Зарічненського районного суду від 08.07.2011 року позовні вимоги  ОСОБА_1 у частині позовних вимог про перерахування  доплати недоотриманого підвищення до пенсії, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 03.08.2010 року по 29.12.2010 року залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, суд досліджує докази щодо задоволення решти позовних вимог.    

З копії паспорта громадянина України НОМЕР_1  виданого 10.12.1999  року  Зарічненським РВ УМВС України в Рівненській області, вбачається, ОСОБА_1 зареєстрована  у с. Дібрівськ 1978  року.

З обґрунтування позову вбачається, що позивач не працює. Заперечень з цього приводу відповідачем не подано.

Згідно посвідчення громадянина, який постійно працював проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення НОМЕР_2, виданого 02.12.1992  року, ОСОБА_1 віднесена  до осіб 3 категорії, що потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС і має право на пільги і компенсації встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до посвідчення  НОМЕР_3  ОСОБА_1  є пенсіонером і перебуває  на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Зарічненському районі та отримує пенсію по віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Зарічненський район Рівненської області віднесений до зони добровільного гарантованого відселення.

Відповідно до ст.39 Закону України № 796 – ХІІ, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні добровільного гарантованого відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція статті 39 Закону № 796 –ХІІ, якою визначено, що громадянам,   які   працюють   на  територіях  радіоактивного забруднення,   провадиться   доплата   в   порядку   та  розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Громадянам, які  працюють  у зоні відчуження,  а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення  після  повного  відселення жителів, за рішенням адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно  з  положенням,  затвердженим  Кабінетом  Міністрів України

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це означає, що  з 22.05.2008 року діють норми ст.39 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).    

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836  встановлено доплату у розмірі 10,50 грн. громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.

Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір доплати до пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 не відповідає нормі ст.39  Закону України № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу відповідно до вимог ст.39 Закону України № 796 –ХІІ.      

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з того, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№3491-VI (далі Закон України №3491-VI), що набув чинності 19.06.2011 року,  прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»доповнені пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення  ст.39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

З викладеного вбачається колізія застосування нормативних актів, які мають вищу юридичну силу, які регулюють один вид суспільних відносин.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп  у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ”.

Отже, з 19.06.2011 року статті 39  Закону України №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах визначених Кабінетом міністрів України, як то передбачено Законом України №3491-VI, що прийнятий пізніше.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167 КАС України, ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі  Рівненської області провести нарахування та виплачувати  ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні добровільного гарантованого відселення, в розмірі двох мінімальних заробітних  плат з  11.01.2011 року  по 18.06.2011 з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження. Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через  Зарічненський районний суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.  Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.    

Суддя:                                   підпис

Головуючий по справі                                                      Зейкан Н.М.