Справа № 2-2082/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

01 липня 2011 року Павлоградський  міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі   Гальченко О.А., за участю представника позивача Хазієвої Н.М., розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною заявою Кредитної Спілки  «Союз-Дніпро»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором  –

В С Т А Н  О В И В :

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив про те, що між ним та ОСОБА_2 (далі відповідач №1) 19.01.2009 року був укладений кредитний договір №74\09  на суму 6640гривень на 12 місяців починаючи з 19 січня 2009 року по 18 січня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом. За касовим ордером №233 від 19.01.2009 року. В забезпечення виконання відповідачем №1, позивач уклав з ОСОБА_3 (далі відповідач №2 ) договір поруки від 19.01.2009 року № 74\09 року, відповідно до якого останній прийняв на себе зобов’язання у повному обсязі по зобов’язанням відповідача №1 визначених кредитним договором. Оскільки відповідач №1 станом на 18.01.2010 року неналежним чином виконав свої зобов’язання, позивач просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку 37291 гривень в рахунок заборгованості за кредитним договором.

          В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги посилаючись на доводи приведені в позові.

          Відповідач №1 в судове засідання не з’явився, про час розгляду справи був належним чином повідомлений, про проваджені причини неявки суд не проінформував, надав суду письмові заперечення якими позовні вимоги  визнав частково зазначив про те, що підвищення відсотків за користування кредитом при несвоєчасному його повернені є фактично неустойкою за несвоєчасне виконання зобов’язань, а тому просить з урахуванням матеріального стану зменшити розмір неустойки у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України.

          Відповідач №2 також в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково у відповідності до своїх письмових заперечень, які аналогічні запереченням відповідача №1, також не з’явився в судове засідання про час розгляду справи був належним чином повідомлений, про проваджені причини неявки суд не проінформував.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, зважаючи на те, що позивачу було роз’яснено право змінити, уточнити, доповнити заявлені вимоги та процесуальні наслідки невиконання вказаних дій; що сторонам по справі було роз’яснено положення ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних обставин.

                    Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Судом встановлено, що сторони перебували в договірних правовідносинах.

          Так між позивачем та відповідачем №1 19.01.2009 року був укладений кредитний договір №74\09  на суму 6640гривень на 12 місяців, починаючи з 19 січня 2009 року по 18 січня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,7% річних (а.с.4-5).

          Між позивачем та відповідачем №2 19.01.2009 року був укладений договір поруки, за яким відповідач №2 прийняв на себе зобов’язання у повному обсязі по зобов’язанням відповідача №1 визначених кредитним договором №74\09  від 19.01.2009року (а.с.6).

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Факт надання позивачем відповідачу №1 кредитних коштів та отримання їх останнім підтверджується видатковим касовим ордером № 233 від 19.01.2009 року (а.с.7).

          Відповідач №1 за умовами договору сплатив лише 1815 гривень, відповідно до пояснень позивача, які  не спростовували відповідачі.

          Однак, відповідач №1 належним чином своїх зобов’язань не виконав, про що свідчить розрахунок заборгованості.  

          Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушення зобов’язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно з ч.ч.1,2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          В свою чергу, за правилами передбаченими ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язань боржником солідарно з боржником.

          З приводу зазначеного, суд погоджується з доводами позивача що мало місце неналежне виконання договірних зобов’язань,  та солідарну відповідальність відповідачів перед позивачем.

          Відповідно до розрахунку наданого позивачем заборгованість відповідачів по кредитному договору №74\09 від 19.01.2009року складає 37 291,21грн., з яких 4825,00грн. –заборгованість за кредитом; 32 466,27грн.–заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.2).

          Відповідачі не погодилися із даним розрахунком, просили зменшити розмір заборгованості по процентам за користування кредитом, оскільки підвищення відсотків за користування кредитом при несвоєчасному його повернені передбачені п. 4.4 кредитного договору є фактично неустойкою за несвоєчасне виконання зобов’язань.

          В свою чергу, відповідач №1 надав суду письмові докази про його матеріальний стан (а.с.       )  та  просив з урахуванням його матеріального стану зменшити розмір неустойки у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України.

          Суд вважає, що доводи відповідачів є обґрунтованими.

          Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно  виконаного зобов’язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          За умовами п.п.4.4 кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем №1 у разі виникнення заборгованості  за договором кредитодавець нараховує відсоток (плату) за кредит у розмірі 45% річних від суми розрахунку аза користування кредитом за кожен день прострочення платежу.

          З  огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідачів що підвищення відсотків за користування кредитом при несвоєчасному його повернені є фактично неустойкою за несвоєчасне виконання зобов’язань по своїй юридичній природі, а тому до даного розміру заборгованості можливо застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України.  

          Відповідно до  ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

          Так, підвищені відсотки за користування кредитом при несвоєчасному його поверненні, які позивач просить стягнути, підлягають стягненню з відповідачів частково, оскільки даний платіж по своїй юридичній природі є фактично неустойкою (пенею) за несвоєчасне виконання зобов’язання і їх сума значно перевищує розмір збитків, завданих останніми позивачу невиконанням даного грошового зобов’язання, тому, виходячи з обставин справи та настання наслідків, вимог розумності та справедливості, а також з урахуванням майнового та сімейного стану відповідачів, фактично спричинених позивачу збитків, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає сума в розмірі  13820,64 гривень даного виду платежу.

          Таким чином, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 18 645,64гривень, що складається з 6640,00гривень (надана сума кредиту) - 1815.00гривень (сума сплаченого кредиту) = 4825гривень + 13820,64гривень = 18 645,64гривень, а у задоволені іншої частини позовних вимог позивачу слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60,00грн. та судовий збір у сумі 186,45грн., а разом 246,45грн., пропорційно від задоволених позовних вимог.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 76, 88,  209, 212-215 ЦПК України,  суд,

В И Р І Ш И В :  

Позовну заяву Кредитної Спілки  «Союз-Дніпро»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Кредитної Спілки  «Союз-Дніпро»18 645 (вісімнадцять тисяч шістсот сорок п’ять ) гривень 64 копійок в рахунок заборгованості за кредитним договором №74\09 від 19.01.2009 року.  

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь Кредитної Спілки  «Союз-Дніпро»судові витрати у розмірі 186,45 гривень.

   В іншій частині позовних вимог у задоволені відмовити.

                    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області, а особи, які не були присутні при його оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                О.О.Круговий