Справа № 2-а-1004/10/0812

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року                                                                                                           м. Запоріжжя

Комунарський районний суд  м. Запоріжжя у  складі головуючого судді Піх Ю.Р. при  секретарі Бабенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень та зобов’язати вчинити певні дії, -   

  ВСТАНОВИВ:   

Позивач  звернувся до суду з адміністративним позовом до пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя, у позові зазначав, що він як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, має право на пенсію, передбачену Законом України № 796-Х11 від 28.02.1991 р. «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам передбаченим цим Законом.

15 грудня 2010 року позивач звернувся до відповідача про перерахунок пенсії, на що отримав відмову (№ 7581/К-9 від 29.12.2010 р.,) з посиланням на підзаконні нормативні акти.

18 січня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом  до Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними  та зобов’язати вчинити певні дії. В адміністративному позові, позивач просить суд поновити строк звернення до суду з зазначеним позовом, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки та виплати з 16.07.2010 року з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, та зобов’язати відповідача сплатити заборгованість, а також допустити негайне виконання судового рішення.   

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги просить їх задовольнити.   

Представник відповідача Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя у судове засідання не з»явився, але надав до суду заперечення, в яких вказав, що просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.   

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та, давши оцінку доказам у їх сукупності, суд вважає необхідним задовольнити частково позов, виходячи із наступних підстав.   

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".   

Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкладкою до посвідчення, довідкою МСЕК.   

Позивач одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України № 796 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 Закону України № 796.   

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3 та 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно частини 4 статті 54 вищевказаного Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності –6  мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 цього Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.   

При таких обставинах позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46).   

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.08 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.   

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.   

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".   

Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.   

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.   

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".   

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.   

В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 1-21\05 від 11. 10. 2005 р., № 8 від 06. 07. 1999 р., № 5-рп02 від 20. 03. 2002 р,. № 7 –рп04 від 17. 03. 2004 року, № 20-рп04 від 01.12.2004 р, № 10 –рп08 від 22.05.2008 року, що стосувались спорів, пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, КСУ зазначив, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.   

Таким чином, при розрахунку розміру пенсії та додаткової пенсії позивача слід керуватися ст. ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.   

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Право позивача на отримання зазначеної пенсії та додаткової пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Пенсійний фонд  України у Комунарському районі м. Запоріжжя.         

Ст.99 КАС України встановлений шести місячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом.     

Статтею 100 КАС України передбачає, що пропуск зазначеного строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.             В питанні застосування строку для звернення до суду, суд   приймає до уваги те, що позивач про порушення свого права дізнався 29.12.2010 року в момент отримання відповіді про відмову в  перерахунок пенсії. Відповідно ст. 99 КАС України, вважає, що позовні вимоги в частині часу призначення пенсії повинні бути задоволенні  з 01.06.2010 року.

Згідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України, зазначено, що присудження виплати пенсії, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів допускається –у межах суми стягнення за один місяць.

п.1ч.1 ст. 256 КАС України, передбачає, що суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернутися до негайного виконання постанови: у разі стягнення всієї суми боргу при присудження платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 256 КАС.  

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів осіб, про захист яких вони просять.   

З огляду на стан здоров’я позивача,  Рішення Конституційного Суду України № 10 –рп08 від 22.05.2008 року та  ознайомившись з  оглядовим листом Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008р., №1406/100/13-08, суд вважає, за можливо задовольнити частково вимоги позивача, що до негайного виконання постанови суду - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 8-11, 99-100, 159-164, 167,256 КАС України, ст.ст. 3, 8, 22 Конституції України, ст. 49, 50, 54 Закону України “Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, суд –

  ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  ОСОБА_1   до Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинення певних дій –задовольнити частково.           

Визнати дії Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя щодо не призначення пенсії ОСОБА_1   у відповідності з вимогами, встановленими ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»протиправною з 01.06.2010 року.       

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, призначити  ОСОБА_1   державну пенсії та додаткову пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи, з 01.06.2010 року з розрахунку державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком для непрацездатних громадян та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум», та здійснити перерахунок пенсії , виплату з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.   

          Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                                        Ю.Р. Піх