Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(заочне)

             15 червня 2011року.                                                                                     Справа № 2-117/11

  Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області  в складі:  

   головуючого судді                      Шаповала Г.І.

                                            при секретарі                                Кудіній Н.І.

                                             з участю:

                                        позивача                              ОСОБА_1

                                        представника позивача                    ОСОБА_2                                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до  Виробничого кооперативу «Ремонтно-будівельний кооператив «Щит»(ВК «РБК «Щит»)  про стягнення заробітної плати,  компенсації за завдану моральну шкоду,

У С Т А Н О В И В:

          Згідно позову, що надійшов до суду 19.01.2010 року, та змінам до нього від  13.12.2010 р. (а.с.96-98), від 21.02.2011 р. (а.с.125-127), позивач прохає стягнути на її користь з відповідача 23 514 грн. 52 коп., із яких:  2422.39 грн. –заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р.;  19092.13 грн. –компенсація за порушення строків виплати  заробітної плати за  період з  21 травня 2008 р. по 18 лютого 2011 р.; 2000 грн. –для відшкодування моральної шкоди.          

          В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона працювала  в ремонтно-будівельному кооперативі «Щит»,  з 17.05.1998 року по 21.05.2008 року, в якості охоронця. 21.05.2008 року  її без попередження, насправді з ініціативи роботодавця в порушення ст.40 КЗпП України звільнили з роботи, з записом в трудовій книжці ст.38 «за власним бажанням», де відповідач порушив ст. 38 КЗпП України, так як  вона не писала  власноручно заяву про звільнення, та не ознайомилась з наказом про звільнення за власним бажанням. Але  пропрацювавши на підприємстві 10 років, віддавши йому свої сили, знання та вміння, вона з великим болем та жалем  погодилась з таким звільненням. Та власник ОСОБА_3 в порушення ст. 116 КЗпП України не провів з нею повний розрахунок при звільненні з підприємства. Але крім цього відповідач в порушення ст. 115 КЗпП України  має заборгованість  по нарахованій заробітній платі за період квітень –травень 2008 року, крім того  відповідач не повідомив  її про суму нарахованої заробітної плати за травень 2008 року та суму, яка їй повинна бути нарахована при проведенні повного розрахунку при звільненні  відповідно до ст. 116 КЗпП України. На її неодноразові звернення до голови кооперативу  ОСОБА_3 про проведення повного розрахунку з нею, він відповідав запереченнями при цьому  нічим не обґрунтовував і рекомендував звертатись до суду, де обіцяв пояснити.

          Позивач вважає, що відповідачем в особі ОСОБА_3 грубо порушено її права, що захищені ст.ст.  83, 115, 116, 117 КЗпП, так як вона до цього часу не отримала заробітну плату за квітень, травень 2008 року, та повний розрахунок за невикористану  відпустку за 2007-2008 роки. Також відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач, не  виплативши в строк, встановлений ст. 116 КЗпП України, несе відповідальність за не виконаний обов’язок по виплаті розрахунку при звільненні працівника  і повинен провести на її користь виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

          Згідно ст. 233 КЗпП України строк для звернення до суду з вимогою про виплату невиплачених грошових коштів необмежений, ст. 16 ЦКУ встановлює одним із  способів захисту порушених цивільних прав –примусове виконання зобов’язання в натурі, тому вона  вважає можливим  просити винести рішення про зобов’язання відповідача виплатити їй заробітну плату за 2007 рік  грудень –793,25 грн., за 2008 рік – січень –754,50 грн., лютий –679,07 грн., березень –643,25 грн., квітень –824, 41 грн., травень не відомо, компенсацію за невикористану відпустку за 2007-2008 роки, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

          Діями відповідача позивачу також причинено моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст. 237-1 КЗпП України. Причинена моральна шкода полягає в тому, що  вона переносить душевні страждання, які  завдав їй  та її сім’ї відповідач, в зв’язку з протиправною поведінкою, що виражена тим, що не виплачена  належна їй заробітна плата та інші виплати, вказані в позовній заяві, вона не може належним чином використати зароблені нею гроші, які конче потрібні на її лікування, та харчування. Крім того, маючи дуже слабке здоров’я вона повинна витрачати останні свої сили та час для захисту своїх прав, що не входить в звичний порядок її життя. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 2000 грн. Цей розмір відповідає рівню  її внутрішніх переживань стосовно грубого порушення  головою кооперативу трудового законодавства,  цинічного відношення з його боку до людей і до неї окремо.

          Згідно змін до позову від 13.12.2010 р. (а.с.96-98) та  від 21.02.2011 р. (а.с.125-127), позивач зазначила, що, в порушення ст. 110 КЗпП України, відповідач, в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року не повідомляв її про розмір належної їй виплати заробітної плати. Крім того не повідомив позивача про нараховані суми, належні їй при звільненні, в порядку встановленому ч.1 ст. 116 КЗпП України.                                                            Частиною 1 ст. 95 КЗпП України встановлено, що мінімальна заробітна плата –це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може провадиться оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці.

          Відповідно до ч.4 ст. 95 КЗпП України, встановлено, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності та фізичних осіб.

          На підставі вищезазначеного, позивачем здійснено розрахунок заборгованості відповідача по заробітній платі, а, відповідно, і розмір компенсації заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який в період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року  становив 515,00 грн., а в період з 01.04.2008 року по 21.05.2008 року становив 525 грн. та визначений відповідно до  Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI. А розмір компенсації заробітної плати, в зв’язку з порушенням строків її виплати, здійснено, виходячи з довідки пенсійного фонду  на основі розрахунку середньої заробітної плати за попередні 12 місяців. При здійсненні розрахунку заборгованості по заробітній платі позивачем здійснено розрахунок з урахуванням даних,що зафіксовані в табелях обліку робочого часу її на роботі у період з січня 2008р. по 30 квітня 2008 року. Також розрахунок здійснено позивачем з урахування норм діючого законодавства України стосовно утримання із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб, страхових внесків.

          Згідно з розрахунком, здійсненим позивачем у змінах до позову від 13.12.2010 р., розмір заборгованості відповідача по заробітній платі за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року складає - 1992,34 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві грн. 34 коп.); розмір компенсації в зав’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, розрахунок якого здійснено позивачем на підставі ст.117 КЗоТ України,  за період  з 22.05.08 р. по  30.11.10 р.  -  складає  16 909.19 грн.; моральна шкода  –2000 грн.

          Слід зазначити, що при здійсненні розрахунку, Позивачем загальну сума нарахованого розміру компенсації зменшено на розмір заробітної плати одержаної позивачем за її місцем роботи (ВАТ «Буддеталь») у серпні 2008р в сумі 747,05грн.( сімсот сорок сім грн. 05 коп.). Від вимог щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку Позивач відмовляється.

          Згідно з розрахунком, здійсненим позивачем у змінах до позову від 21.02.2011 р., розмір заборгованості відповідача по заробітній платі за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року складає –2422.39 грн. (дві тисячі чотириста  двадцять дві гривні 39 коп.); розмір компенсації в зав’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, розрахунок якого здійснено позивачем на підставі ст.117 КЗоТ України,  за період  з 22.05.08 р. по  18.02.11 р.  -  складає  19092.13 грн.;  моральна шкода  –2000 грн.

          Основним документом, що регламентує порядок обчислення середньої заробітної плати, є постанова КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі Порядок № 100), що визначає підстави для її обчислення, періоди,за які такі нарахування проводяться, перелік виплат, що включаються і не включаються в розрахунок середньої заробітної плати, а також порядок розрахунку виплат у всіх випадках її збереження. При здійснені розрахунку заборгованості по заробітній платі за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включалися робочі дні відповідно до календарних днів, що підтверджено записом в трудовій книжці та показами свідків, крім того довідкою від 14.02.2011 р. № 84/29 виданою Вільногірською центральною лікарнею. Також розрахунок здійснено Позивачем з урахування норм діючого законодавства України стосовно утримань із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб, страхових внесків.

          Розмір компенсації заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати, розрахунок якого здійснено позивачем на підставі ст. 117 КЗоТ України, становить 19092,13 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'яносто дві грн. 13 коп) (розрахунок додається таб № 7). Слід зазначити, що при здійсненні розрахунку, позивачем загальну сума нарахованого розміру компенсації зменшено на розмір заробітної плати одержаної Позивачем за її місцем роботи (ВАТ «Буддеталь») у період з  01. 08.08р. по  31.05.09 р. в сумі 837,00грн.(вісімсот тридцять сім грн.00 коп).

Від вимог щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку Позивач відмовляється.

          В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги, з рахуванням останніх змін до них, та їх обґрунтування, що викладені в позовній заяві та в заявах про уточнення позовних вимог,  підтримали в повному обсязі. Згідно пояснень представника позивача, витікає,  позивач працювала на підприємстві відповідача з 17.06.1998 р. до 2.05.2008 р. охоронником, що підтверджується копією трудової книжки, що, оскільки неможливо надати суду документи, які прямо підтверджують факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем  по заробітній платі,  то слід виходити з довідки пенсійного фонду, з якої видно, що не проводилося відрахувань відповідачем  обов’язкових внесків в Пенсійний фонд  з  заробітної плати позивача, такі внески обов’язкові при виплаті заробітної плати. Оскільки заробітна плата не видавалася позивачу, то і не здійснювалися утримання з неї в   Пенсійний фонд. Про невиплату заробітної плати свідчить також факт ненадходження сум заробітної плати на зарплатну картку позивача. Стосовно табулеграм про розмір нарахувань зарплати позивачу в грудні 2007 р., в січні, лютому, березні –2008 р., то вони не беруть їх до уваги, як докази, тому, що вони належним чином не завірені і ніким не підписані. Стосовно довідки Управління статистики про відсутність у відповідача  заборгованості по заробітній платі з січня по вересень 2008 р.,  то цей доказ також не слід приймати до уваги, оскільки довідка складена на підставі звіту підприємства, а не на підставі перевірки підприємства органом статистики.  Твердження  керівника РБК «Щит»ОСОБА_3, що він не може надати документів стосовно розрахунків з позивачем тому, що в травні 2008 року відбувся захват його підприємства і він не має доступу на підприємство, не відповідає дійсності, оскільки він був допущений на підприємство і свідки підтверджують, що він виносив з собою документи. На решту документів комісійно було складено інвентарну відомість.

          Представник відповідача, він же керівник підприємства –ОСОБА_3, в судове засідання не з’явився, але надав заяву з проханням відкласти судове засідання на інший день в зв’язку з тим, що 16.06.2011 р. призначене судове засідання в господарчому суді в м. Дніпропетровську стосовно визнання РБК «Щит»банкрутом. З врахуванням думки позивача та її представника, які наполягали на проведенні судового засідання за відсутності представника відповідача, вважаючи причини неявки його неповажними, суд, керуючись вимогами ст.ст. 169,224 ЦПК України,  на місці ухвалив проводити судове засідання за відсутності представника відповідача, який не з’явився в судове засідання без поважних причин, з заочним розглядом  справи.

          Разом з тим, раніше в судовому засіданні, представник відповідача, він же керівник підприємства РБК «Щит», ОСОБА_3, позовні вимоги не визнав, та пояснив, що він не заперечує проти того факту, що позивач перебувала в трудових відносинах з РБК «Щит», але вважає, що підприємство боргів по заробітній платі не має. Це підтверджується довідкою обласного Управління статистики. Стосовно нього було порушено кримінальну справу за невиплату заробітної плати, але кримінальну справу суд повернув на додаткове досудове слідство, оскільки обвинувачення було складене на підставі даних  сфальсифікованих документів. В матеріалах кримінальної справи був нарахований борг, близько, 2900 грн. але він його не визнає, оскільки  це нарахування перебільшено. Підприємства ВАТ «Буддеталь», де він має близько 30% акцій,  та РБК «Щит», де він є співзасновником,  вели спільну господарську діяльність на підставі  господарського договору. Всі працівники ВАТ «Буддеталь»були прийняті на роботу до РБК «Щит», яке погасило їм заборгованість по зарплаті та погасило інші борги підприємства. В травні 2008 р. підприємства, які розташовані, фактично, на одній площі, були по рейдерському  захоплені   з застосуванням фізичної сили до нього самого та до його дружини. Тому він не має доступу до документів підприємства, яких було багато і вони зберігалися в окремій кімнаті офісу. Даних про те, що позивач здавала лікарняний лист, немає, згідно картки особового обліку, позивач перебувала у відпустці і  відпускні їй видавалися.  Всі звіти на підприємстві робила головний бухгалтер. Свідок ОСОБА_4 підтвердив, що заробітна плата видавалася і грошима і натуроплатою, а саме,  видачею будівельних матеріалів, відшкодуванням послуг, наданих  працівникам комунальним підприємством «Теплові мережі м. Вільногірська», куди було перераховано 148 тис. грн. Для встановлення факту заборгованості, згідно Інструкції, необхідно виходити з даних табелю обліку робочого часу, відомості з нарахування заробітної плати, відомості видачі заробітної плати. Цих документів позивач не надала і він також не має можливості надати такі документи, оскільки позбавлений можливості отримати ці документи тому, що його не впускають на територію підприємства. Представник позивача має доступ до документів підприємства і дозовано надає ці документи, про що свідчить  опис  від 30.10.2008 р. та спроби надати  до суду табелі обліку робочого часу. Стосовно звільнення ОСОБА_1 з роботи 21.05.08 р., то воно відбулося також за її особистою заявою. Нарахування боргу по заробітній платі, виходячи із мінімального розміру зарплати, він не визнає тому, що невідомо, виплачувалася чи не виплачувалася заробітна плата позивачу.

          Із показань свідка ОСОБА_5 витікає, що вона працювала на підприємстві відповідача сторожем разом з ОСОБА_1 Відповідач також  не виплатив їй зарплату за період з січня по травень 2008 р., хоча обіцяв. ОСОБА_3 оголошував, скільки і кому слід виплатити грошей. Всього було близько 36 чоловік на зборах, але не всі звернулися до суду. Потів ОСОБА_3 став заперечувати борг. ОСОБА_3  повідомив, що нові керівники забрали всі документи і він може видати дублікати трудової книжки. Він обіцяв звіритися з Пенсійним фондом. Вона питала його, звідки він пам’ятає номери та дати наказів. Зі слів Кузьменка та ОСОБА_6 їй відомо, що ОСОБА_3 виносив документи в двох мішках, тому вона впевнена, що її трудова книжка находиться у нього.

          Із показань свідка ОСОБА_4 витікає, що він працював на підприємстві відповідача майстром зварювальної дільниці. 22 чи 24 травня 2008 року відбувся рейдерський захват підприємства. Незнайомі попрохали його покинути цех.  Його трудова книжка залишилася на підприємстві, також є борг по заробітній платі, він до цього часу не звільнений з роботи. Були збори і ОСОБА_3 зачитав зарплату і обіцяв сплатити, а потім став відмовлятися і стверджувати, що боргу немає. ОСОБА_1 працювала охоронником. Як майстер, він оформляв табелі виходу на роботу працівників, потім узгоджував його з ОСОБА_3 Причин захвата підприємства  йому невідомі. На підприємстві металобрухт здавався,  декілька разів відключалася подача електроенергії. На початку травня 2008 р.  був випадок, що автомобілі не випускали з підприємства.  За лютий 2008 р. в рахунок його зарплати йому було погашено підприємством відповідача борг перед Тепломережею, він також  отримував зарплату грошима,  була відомість. Він не може стверджувати , чи отримувала чи ні зарплату за ці місяці  ОСОБА_1 Приблизно, в ліпні 2008 р. були збори в приміщенні  пошти, і ОСОБА_3 і ОСОБА_7 зачитували суми зарплати. На зборах було 10-12 чоловік, в тому числі ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_5.

          Із показань  свідка ОСОБА_8, який працював на підприємстві відповідача машиністом екскаватора, витікає, що він не звільнений з РБК «Щит»по цей час, і працює по сумісництву в ТОВ «Буддеталь»на тому ж екскаваторі. ОСОБА_3 не виплатив зарплату та не віддав трудових книжок за період з лютого по травень 2008 р. всім працівникам. Він, ОСОБА_14, ОСОБА_4 декілька разів зустрічалися з ОСОБА_3, який радив їм звертатися в суд. У нього особисто, борг  по зарплаті є за квітень - травень 2008 р.

          Згідно чотирьох письмових повідомлень про нараховану заробітну плату ОСОБА_1  підприємством РБК «Щит», які не підписані та не завірені іншим чином, в грудні 2007 р. нараховано заплату 958.24 грн., в січні 2008 р. –754.50 грн., в лютому 2008 р. –679.07 грн., в березні 2008 р. –643.25 грн. (а.с.5)

          Згідно копії дублікату трудової книжки на ім’я ОСОБА_1, зазначено два записи за номерами 1 і 2, про прийняття на роботу в РБК «Щит» охоронником 17.06.1998 р. за наказом № 69к від 17.06.1998 р.,  та про звільнення з роботи 21.05.2008 р. по ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, наказ № 34 к від 21.05.2008 р. (а.с.6)

          Згідно копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_1. (а.с.27-8)

          Згідно заяви від 28.12.09 р. до  Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, ОСОБА_1 прохає надати їй дані з її персоніфікованого обліку за період з 01.11.2007 р. по 01.06.2008 р. (а.с.9)

          Згідно відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 та страхувальника –РБК «Щит»від 28.12.2007 р.  УПФУ в м. Вільногірську, за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., зазначено щомісячну  заробітну плату та  внески з неї  до пенсійного фонду, та про відсутність таких даних по 08.02.2008 р.(а.с.10)

          Згідно  листа  на адресу суду від  08.02.10 р. за підписом прокурора м. Вільногірська, повідомляється, що кримінальна справа № 38089015 з обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 175 ч.1 КК України на даний час перебуває в провадженні прокуратури м. Вільногірська, остаточне рішення у справі не приймалося, постанова про закриття  кримінальної справи не виносилася. (а.с.15)

          Згідно копії ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.03.2009 р., ухвала Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від  04.02.2009 г.  про направлення кримінальної справи № 1-8/09 з обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 175 ч.1 КК України на додаткове досудове слідство, залишено без змін. (а.с.18-19)

          Згідно копії ухвали Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, у кримінальній справі № 1-8/09   від  04.02.2009  р., кримінальна справа  № 1-8/09 з обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 175 ч.1 КК України направлена на додаткове досудове слідство в зв’язку з суттєвої неповнотою проведеного досудового слідства, в тому числі за відсутністю документів, які б свідчили про розмір нарахованої зарплати та невиплаченої зарплати. (а.с.21-26)

          Згідно копії квитанції від 07.05.2010 р. позивачем сплачено  120 грн. з оплати витрат на  інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи  стосовно розгляду апеляційної скарги (а.с.45)

          Згідно листа на ім’я Голови Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_9 за підписом  9 осіб, серед яких прізвище та підпис ОСОБА_1 відсутні, зазначена скарга на невиплату зарплати працівникам  РБК «Щит», порушення кримінальної справи з цього приводу проти ОСОБА_3 та ненадання їй ходу.(а.с.48, 51-53)

          Згідно листа за підписом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області від 11.01.2010 року на ім’я ОСОБА_6, повідомляється про направлення кримінальної справи 24.10.08 р. стосовно обвинувачення  ОСОБА_3  за ч.1  ст. 175  КК України до суду, про можливість її самостійно звернутися до суду для захисту своїх прав, про задоволення адміністративним судом  позову прокурора м. Вільногірська в інтересах держави в особі УПФУ в м. Вільногірську, про стягнення заборгованості з страхових внесків з РБК «Щит»на суму 159 187 грн. (а.с.50)

          Згідно довідки банку «Райффайзен Банк «Аваль»від 05.05.2010 р.,  дата проводки 01.01.08 р. –31.12.09 р., напроти дати 04.01.2008 р.,  зарплата,  в графі –сума валюти рахунку зазначено число –804.03, інших даних про зарплату по 25.06.08 р.  не зазначено. (а.с.91)

          Згідно відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 та страхувальника – Буддеталь та РБК «Щит»від 05.11.2010 р.  УПФУ в м. Вільногірську, за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., зазначено щомісячну  заробітну плату та внески з неї  до пенсійного фонду, та про відсутність таких даних за 2008 рік.(а.с.92)

          Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зазначено, що керівником  Виробничого кооперативу «Ремонтно-будівельний кооператив «Щит»є ОСОБА_3, він та ОСОБА_11 і  ОСОБА_3 –є засновниками підприємства, підприємство зареєстроване 31.10.1989 р. (а.с.106)

          Згідно листа за підписом начальника Головного Управління статистики у Дніпропетровській області, від 26.01.09 р., на ім’я адвоката ОСОБА_12, повідомляється, що відповідно до звітів за формою № 1-ПВ (термінова,місячна), наданих виробничим кооперативом «Щит»на адресу органів статистики з листопада 2007 р. по вересень 2008 р., заборгованість із заробітної плати  працівникам кооперативу зазначена тільки у звіті за лютий 2008 р. станом на 1 березня 2008 р. (а.с.107)

          Згідно заяви ОСОБА_3  на ім’я Генерального прокурора України  ОСОБА_10 від 16.08.2008 р., зазначена скарга на бездіяльність прокуратури стосовно факту рейдерського захвату підприємства та неможливості в зв’язку з цим  працівникам кооперативу «Щит»отримувати заробітну плату. Додаток до заяви на 74 арк. та 2 комп’ютерних диски. (а.с.108)

          Згідно заяви ОСОБА_3  на ім’я  прокурора м. Вільногірська ОСОБА_13 від 14.05.2009 р., зазначена скарга стосовно факту рейдерського захвату в квітні 2008 р. території та майна ВАТ «Буддеталь», де знаходиться більша частина майна РБК «Щит»,  про заборону активістами рейдерського захвату доступу до належного кооперативу та особисто ОСОБА_3 майна, та неможливості в зв’язку з цим  проводити  виробничу діяльність  кооперативом «Щит». (а.с.110)

          Згідно довідки Вільногірської ЦМЛ від 08.12.10 р., ОСОБА_1 1935 р. н., перебувала на амбулаторному лікуванні у лікаря - травматолога з 29.01.08 р. по 19.03.08 р. (а.с.117)

          Згідно довідки Вільногірської ЦМЛ від 14.02.2011 р. за підписами голови ЛКК та двох членів ЛКК, ОСОБА_1, 1935 р. н., пенсіонерка,  перебувала на лікуванні у лікаря –травматолога по листку непрацездатності терміном  з 29.01.08 р. по 19.03.08 р. За заявою хворої видана довідка.(а.с.117)

          Згідно Копії Акту від 07.07.2009 року № 930-24/43 Об’єднаного контрольно-ревізійного відділу у Верхньодніпровському районі і у м. Вільногірську, зазначено про неможливість проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності РБК «Щит»за період з 01.11.2007 р. по 30.09.2008 р., який припинив свою виробничу діяльність з 21.05.2008 р. За результатами розгляду документів, долучених до матеріалів кримінальної справи, встановлено, що проведення ревізії з питання законності нарахування та повноти сплати заробітної плати працівникам підприємства за період з 01.11.2007 р. по 30.09.2008 р. неможливо, тому, що відсутні документи. (а.с.139-141)

          Згідно копії опису документації, що знаходиться у сейфі на території ВАТ «Буддеталь», відкритого 04.11.2008 р. згідно наказу № 22 по ВАТ «Буддеталь»від 30.10.2008 р., під номером 1.13 –зазначено ОСОБА_1 та документи на її ім’я: особиста карт очка, заява про прийом на роботу від 17.07.1998 р., розписка про отримання трудової книжки, зобов’язання, копія застрахованої особи ( назва документа не вказана), копія паспорта і ІНН. (а.с.142-147)

          Згідно заяви ОСОБА_1 від 21.05.2008 р. на ім’я  Голови  РБК «Щит», зазначене прохання про звільнення з роботи за власним бажанням.(а.с.152)

          Згідно копії особової картки на ім’я ОСОБА_1, зазначено: відпустки: в тому числі, з 17.04.08 р. по 05.05.08 р.;  п. 17. - дата звільнення пр. № 34к від 21.05.08 р.;п.18. –трудову книжку отримав (дублікат) нерозбірливий підпис.(а.с.153)

          Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 21.05.2008 р. на ім’я  Голови  РБК «Щит», зазначене прохання про звільнення з роботи за власним бажанням. На цьому ж аркуші зазначено в копії, що ОСОБА_1 отримала трудову книжку 26.11.03 р. (а.с.154)

          Згідно копії зобов’язання, ОСОБА_1 ознайомлена з умовами трудового договору - контракту і зобов’язується добросовісно та якісно виконувати роботу та забезпечувати  конфіденційність стосовно інформації, що має службову та комерційну таємницю. (а.с.155)

          Згідно  копії ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 02.06.2011 р. судді господарського суду Дніпропетровської області у с праві за позовом УПФУ у м. Вільногірську до ВК РБК «Щит»про визнання банкрутом, с удове засідання у справі з викликом сторін ті інших осіб призначено на 16.06.2011 р. 11.15 год. (а.с.159)

          Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли із  спору стосовно наявності факту заборгованості  по заробітній платі та її розміру, наявності  факту порушення строків виплати заробітної плати та  наявності  факту порушення строків розрахунку роботодавця з працівником при його звільненні з роботи.  

          Відповідно до цих правовідносин, пояснень позивача та її представника, представника відповідача та внаслідок  дослідження в судовому засіданні та оцінки в  сукупності всіх  представлених доказів, керуючись законом,  суд доходить висновку, що позовна заява не підлягає  задоволенню  в повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно ст.ст.10,1, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем в період з 17.06.1998 р. по 21.05.2008 р.,  працюючи охоронником,  з підприємства  була звільнена за власним бажанням, згідно  ст. 38  КЗпП України, що підтверджується копією дублікату трудової книжки та взаємовизнано сторонами.

          На думку суду, позивач не довела факт наявності у відповідача перед нею заборгованості по зарплаті та розмір цієї заборгованості. Про це свідчить відсутність будь-яких документів стосовно  обліку робочого часу позивача  та стосовно нарахування заробітної плати. Позивач не надала доказів того, що нею  надавалися  на підприємство відповідача лікарняний лист чи медична довідка про її захворювання та лікування в період з 29.01.08 р. по 19.03.08 р. Оскільки наявність лікарняного листа чи медичної довідки про захворювання та лікування тягне за собою різні наслідки для працівника, то цього витікає, що  відсутність працівника на роботі  на підставі лікарняного листа підлягає обов’язковій  оплаті відповідно до законодавства, медична довідка обов’язковій оплаті не підлягає, але може бути зарахована як підтвердження поважної причини відсутності на роботі.

          Згідно первісного позову, позивач спочатку зазначала, що була звільнена з підприємства з ініціативи роботодавця  без наявності її письмової заяви, проте, це твердження спростовується її письмовою заявою про звільнення за власним бажанням від 21.05.2008 р. При цьому доказів того, що відповідач не провів повного розрахунку при звільненні не надала, розмір  належної до сплати при звільненні  суми не визначила і не довела.

          Згідно мотивувальної частини первісного позову, позивач  спочатку стверджувала про наявність  заборгованості по зарплаті  тільки за період з квітня по травень 2008 р. та про невиплату відпускних за 2007-2008 роки, після чого розмір заборгованості був  збільшений,  а  в резолютивній частині того ж первісного позову був зазначений за період з грудня 2007 р., січень, лютий, березень,  квітень, травень - 2008 р. без зазначення конкретних сум.  Стосовно  виплат, належних  по лікарняному листу, в первісному позові взагалі немає мови. В подальшому при уточненні позовних вимог, позивач взагалі  борг за грудень 2007 року, взагалі перестав зазначати та обґрунтовувати, а згідно довідки про пенсійний  персоніфікований облік на ім’я позивача, в грудні 2007 року відповідач надав звіт про нарахування заробітної плати –958.24 грн. та утриману суму пенсійного внеску. Позивачу було про це відомо на час подання позову, що свідчить про те, що позивач, не дивлячись на дані  пенсійного обліку, вважала, що їй за грудень 2007 р. зарплату відповідач не виплатив. Тобто, сторона позивача визнавала, що дані  з персоніфікованого пенсійного обліку не можуть бути, самі по собі, доказом наявності чи відсутності боргу по заробітній платі.

          Стосовно табулеграм за грудень 2007 р., за  січень, лютий, березень - 2008 р., то суд погоджується з взаємною думкою сторін, що ці документи не можуть слугувати   доказами наявності боргу по зарплаті та її розміру, оскільки  ці документи ніким не підписані, іншим чином не завірені, відповідач їх не визнає.

          В зв’язку з недоведеністю факту наявності заборгованості по заробітній платі  та її розміру, не находять свого підтвердження і інші вимоги позивача та їх обґрунтування, а саме стосовно невидачі відповідачем повідомлень позивачу про розмір нарахованої зарплати, про розмір належних до сплати сум при звільненні, стосовно компенсації за порушення строків виплати заробітної плати.

          Суд не приймає розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі, що був виконаний представником позивача з врахуванням мінімальної заробітної плати, установленої законодавством України, оскільки вважає, що  висновок позивача про наявність боргу по заробітній платі та її розмір зроблено  на підставі припущень,  а не на підставі доказів, незважаючи на те, що суд роз’яснював наслідки ненадання суду конкретних доказів у справі. Так, позивач не надала доказів стосовно тих днів, що були нею фактично відпрацьовані, або за які вона мала право на виплату заробітної плати на підставі  лікарняного листа; не довела, чи дійсно нею щомісячно було відпрацьовано необхідну норму годин, яка і дає право на отримання мінімального розміру заробітної плати, стосовно цього факту представник позивача для розрахунку також виходила з припущення, що така норма  відпрацьовувалася позивачем.

          Посилання сторони позивача на дані зарплатної картки в банку, на яку не надходила заробітна плата за спірний період часу, та дані  з пенсійного персоніфікованого обліку позивача, які свідчать про відсутність звітності відповідача за спірний період часу, самі по собі не можуть прямо свідчити про наявність заборгованості по зарплаті відповідача перед позивачем тому, що на підприємстві, як витікає із показань свідків, зарплата видавалася і по відомостям –грошима, і шляхом натуроплати –будівельними матеріалами, шляхом розрахунку за комунальні платежі працівників.   Тому ці документи можливо було б прийняти як належні та допустимі докази лише при наявності  інших доказів, що прямо вказують на невиплату заробітної плати та її розмір. Жодного такого доказу сторона позивача суду не  надала. Оцінюючи показання свідків, суд приймає до уваги, що свідки є заінтересованими особами, оскільки також мають претензії до відповідача з приводу невиплати заробітної плати, проте  в  своїх показаннях на  докази стосовно наявності боргу не посилаються,  свідок ОСОБА_4 зазначив, що не може стверджувати, чи отримувала зарплату позивач чи ні.

          В судовому засіданні не спростовано твердження відповідача, яке ґрунтується на довідці Головного Управління статистики в Дніпропетровській області, що на підставі звітності відповідача за період з листопада  2007 р. по вересень 2008 року, на підприємстві відповідача заборгованість із заробітної плати  зазначена тільки у звіті за лютий 2008 р. станом на 1 березня 2008 р. Яка сума заборгованості, стосовно кого вона мала місце, чи стосувалася, саме, позивача, позивач  доказів стосовно цього не надав.

          Позивачем не  спростоване твердження відповідача, що він не має вільного доступу на його підприємство внаслідок рейдерського захвату підприємства, що  документи стосовно діяльності підприємства він не забирав і не має до них доступу. Твердження відповідача підтверджуються його зверненнями зі скаргами в Генеральну прокуратуру України, до прокурора м. Вільногірська та відсутністю прийнятих заходів стосовно звернень, наявністю в провадженні прокуратури м. Вільногірська кримінальної справою за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 175 КК України, що в 2009 р. була направлена судом на додаткове досудове слідство і до цього часу в якій не прийнято остаточне рішення.  Показання свідка ОСОБА_5 стосовно того, що зі слів ОСОБА_15 та ОСОБА_6 їй відомо, що ОСОБА_3 виносив два мішка з документами, суд піддає сумніву, оскільки ОСОБА_15 та ОСОБА_6 в цій справі, як свідки не залучалися і не були допитані. Окрім того, ОСОБА_5 не повідомила, за яких обставин все це відбувалося.

          З врахуванням того, що не доведені вимоги про наявність заборгованості по заробітній платі та  її розмір та інші вимоги, що витікають з наявності боргу по зарплаті, то суд доходить висновку і про відсутність підстав для задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди за їх недоведеності.

                    Вирішуючи питання про розподіл   судових витрат, суд доходить висновку, що судові витрати у справі:  в виді  судового збору за майнові вимоги  –235.14 грн., слід  покласти за рахунок держави України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору;  в виді витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи –120.00 грн., що були понесені позивачем  при подачі апеляційної скарги, слід покласти  на позивача –ОСОБА_1; слід стягнути з ОСОБА_1  в дохід  держави України судовий збір за немайнові вимоги (моральна шкода) –08.50 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи –120.00 грн., тобто пропорційно вимогам, в задоволенні яких відмовлено.

          На підставі ст.ст. 8, 43, 124 Конституції України, ст.ст.3-6,9, 11,16   ЦК України, ст.ст. 1-3, 21, 94,95,75,79,82,83,115-117, 221, 233, 237-1, 238 КЗпП України, ст.ст.3, 21,23,24,30 Закону України «Про оплату  праці», керуючись  ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 217,218,222-233, 294  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

          Відмовити у стягненні з  Виробничого кооперативу «Ремонтно-будівельний кооператив «Щит»(ВК «РБК «Щит»), і/к № 13417753, юридична адреса: вул. Цегельна,7, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області,  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Потоки, Криничанського району, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, яка мешкає АДРЕСА_1,  - 23 514.52 грн., із яких:  2422.39 грн. –в рахунок відшкодування заборгованості по заробітній платі за період з  01.01.2008 р. по 21.05.2008 р.; 19092.13 грн. - в рахунок компенсації за порушення строків виплати заробітної плати за період з 22.05.2008 р. по 18.02.2011 р.;  2000.00 грн. -  в рахунок відшкодування моральної шкоди

          Судові витрати у справі:  в виді  судового збору за майнові вимоги  –235.14 грн. - покласти за рахунок держави України;  в виді витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи –120.00 грн., що були понесені позивачем  при подачі апеляційної скарги, - покласти на позивача –ОСОБА_1.

          Стягнути з ОСОБА_1  в дохід  держави України судовий збір за немайнові вимоги (моральна шкода) –08.50 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи –120.00 грн.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився  в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

          Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення   відповідачу

          Головуючий суддя                                               Шаповал Г.І.