Справа № 2-443/11

 РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      18 липня 2011 року                                                                        м. Білогірськ

      Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -                                                                          судді Соколовського І.С.,  

при секретарі -                                                                                   Качкаєвій М.І.,.

за участю прокурора -                                                                       Хіжняк Н.О.,

представника позивача –                                                                  Васильєва С.Ф.,

відповідача -                                                                                       ОСОБА_6

представників відповідачів -                                                             ОСОБА_3,

                                                                                                             ОСОБА_4,

представника третьої особи -                                                            Султанова В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білогірську цивільну справу за позовом прокурора Білогірського району Автономної Республіки Крим Комєдєва В.В. в інтересах держави в особі Земляничненської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим до Відділу Держкомзему у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6, третя особа –Топловський Свято-Троїцький-Параскевієвський жіночий монастир про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,

                                                       В С Т А Н О В И В:

17 травня 2011 року прокурор Білогірського району АР Крим Комєдєв В.В. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Земляничненської сільської ради Білогірського району АР Крим до ОСОБА_6, Відділу Держкомзему у Білогірському районі АР Крим, третя особа Топловський Свято-Троїцький-Параскевієвський жіночий монастир про визнання недійсним державного акту на право власності на землю КМ №116444 від 19.03.2004 року, виданого ОСОБА_6

  Свої вимоги мотивує тим, що виконавчим комітетом Земляничненської сільської ради Білогірського району АР Крим 13.11.1996 року було прийнято рішення №94 «Про надання у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_6». На підставі вказаного рішення виконкому Земляничненської сільської ради Білогірського району АР Крим 19.03.2004 року ОСОБА_6 надано державний акт на право власності на землю КМ №116444. Але проведеною перевіркою із залученням фахівців Білогірського відділу Кримської регіональної філії Державного підприємства «Цент державного земельного кадастру»та управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим встановлено, що земельна ділянка відповідно до державного акту частково розташована на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні Топловського Свято-Троїцького-Параскевієвського жіночого монастиря в с. Учбове Білогірського району АР Крим. Актом перевірки управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 06.05.2011 року встановлено, що земельна ділянка, надана ОСОБА_6 відповідно до державного акту на землю КМ №116444 від 19.03.2004 року, частково, площею 0,0040 га, знаходиться в межах користування Топловського Свято-Троїйького-Параскевієвського жіночого монастиря.             Згідно з інформацією відділу Держкомзему у Білогірському районі вилучення земельної ділянки та внесення змін до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КМ №004416 від 02.06.1995 року Топловського Свято-Троїйького-Параскевієвського жіночого монастиря, у зв`язку з наданням земельної ділянки ОСОБА_6 не здійснювалось.

Прокурору Білогірського району стало відомо про порушення вимог Земельного Кодексу України при наданні земельної ділянки ОСОБА_6 за результатами виконання завдання прокурора АР Крим від 12.03.2011 року щодо посилення нагляду за додержанням вимог законодавства з боку посадових осіб органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, у зв`язку з чим прокуратура району не мала можливості своєчасно звернутися до суду про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку КМ №116444 від 19.03.2004 року виданого ОСОБА_6, тому просить поновити строк звернення до суду та визнати недійсним державний акт на право власності на землю КМ №116444 від 19.03.2004 року, виданий ОСОБА_6

В судовому засіданні представник позивача, прокурор який представляє інтереси держави в особі Земляничненської сільської ради Білогірського району АР Крим, представник Земляничненської  сільської Ради у Білогірському районі АР Крим, представник третьої особи, позовні вимоги підтримали, просили  задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача, Відділу Держкомзему у Білогірському районі АР Крим,  позовні вимоги  визнала, не заперечувала проти задоволення позову.

Відповідач, ОСОБА_6, та його представник - ОСОБА_3, позовні вимоги не визнали, просили відмовити  у задоволені позову у повному обсязі, оскільки посилались на те, що державний акт виданий на ім’я відповідача законний. Зазначали, що у постійне користування монастирю була надана земельна ділянка  площею 8,01 га., а ні 10, 76г.. Оскільки в порушення діючого законодавства необґрунтовано була збільшена площа монастиря, тому земельна ділянка відповідача частково розташована на земельній ділянці  Топловського Свято-Троїйького-Параскевієвського жіночого монастиря.   

 Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ –КМ № 004416, виданого 02.06.1995 року на підставі рішення Білогірської районної Ради народних депутатів Свято-Параскевієвському Топловському жіночому монастирю Сімферопольської і Кримської єпархії Української православної церкви Московського патріархату надано у постійне користування для розміщення монастиря 10,76 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування (а.с.7).

Отже, Свято-Троїцький Параскевієвський Топловський жіночій монастир є постійним користувачем земельної ділянки у с. Учбове Білогірського району, площею 10,76 га., що підтверджується правовстановлюючим документом –Державним актом серії ІІ –КМ № 004416.

Згідно з ч.3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 10 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 26 жовтня 2009 року були перевірені обставини, на які посилається представник відповідача ОСОБА_3 в даній справі, зокрема щодо внесення в Державний акт ІІ –КМ № 004416 змін після отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_6 серії КМ № 116444, виданого 19.03.2004 року. Цім обставинам також у встановленому законом порядку була надана оцінка органами прокуратури.

Так, зі змісту постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.01.2010 року, убачається, що в Державний акт ІІ –КМ № 004416 від 02.06.1995 року завідомо неправдиві данні не вносилися і офіційні документи не підроблялися. В  порушенні кримінальної справи у відношенні посадових осіб Білогірської районної Ради та Білогірського відділу земельних ресурсів за ст.ст. 365,366,367 КК України було відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Зазначена постанова на час розгляду справи є чинна та у встановленому діючим законодавством не скасована.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що представник відповідача –ОСОБА_3 безпідставно посилається на наявність у спірному Державному акті підроблень в частині збільшення площі земельної ділянки наданої Свято-Троїцькому Параскевієвському Топловському жіночому монастирю. Ні відповідачем ОСОБА_6, ні його представником відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України недоведено, що земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_6  площею 0,17 га. не розташована частково на ділянці монастиря.

Твердження представника відповідача про те, що у Свято-Троїцького Параскевієвського Топловського жіночого монастиря земельна ділянка площею 8,01га., а ні 10,76 га.,як зазначено в Державному акті, є безпідставними та свого підтвердження при аналізі матеріалів справи в судовому засіданні не знайшли.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 була надана у власність земельна ділянка площею 0,17 га.  у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: Білогірський район, с. Учбове б. № 3, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку КМ №116444 від 19.03.2004 року, виданого на підставі рішення виконкому Земляничненської сільської Ради від 13.11. 1996 року № 94. Цільове призначення земельної ділянки –будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.6).

В судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що будівлі  розташовані на спірній ділянці були продані монастирю та оригінали правовстановлюючих документів, зокрема Державний акт КМ № 116444 передано теж монастирю.                      

Проведеною перевіркою із залученням фахівців Білогірського відділу Кримської регіональної філії Державного підприємства «Цент державного земельного кадастру»та управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим встановлено, що земельна ділянка відповідно до державного акту виданого на ім’я ОСОБА_6 КМ 116444, частково розташована на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні Топловського Свято-Троїцького-Параскевієвського жіночого монастиря в с. Учбове Білогірського району АР Крим, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею ІІ-КМ №004416 від 02.06.1995 року (а.с.5).

Актом перевірки управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим від 06.05.2011 року встановлено, що земельна ділянка, надана ОСОБА_6 відповідно до державного акту на землю КМ №116444 від 19.03.2004 року, частково, площею 0,0040 га, знаходиться в межах користування Топловського Свято-Троїйького-Параскевієвського жіночого монастиря.

Враховуючи те, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_6 частково розташована на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Топловського Свято-Троїйького-Параскевієвського жіночого монастиря в с. Учбове порушує її права, що також підтверджується зведеним кадастровим планом (а.с.9).

Відповідно до пункту б ч.3 статті 152 Земельного Кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема,  шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Отже, суд приходить до висновку, що Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,17 га. в с. Учбове Білогірського району АР Крим, виданий ОСОБА_6 19.03.2004 року серія КМ № 116444. є недійсним, з наведених вище підстав.  

Відповідно до ч.6 ст. 19 Земельного Кодексу України (1991р.), надання у користування земельної ділянки, яка знаходиться у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації здійснюється лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому ст.ст.31,32 Земельного Кодексу України. Статтею 31 зазначеного кодексу визначено, що вилучення земельних ділянок, які знаходяться у користуванні, здійснюється за згодою землекористувачів.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що згоди на вилучення даної земельної ділянки належний користувач Свято –Троїцький Параскевієвський Топловський жіночій монастир не давав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що земельна ділянка ОСОБА_6 площею 0,17га. , яка знаходиться у с. Учбовому Білогірського району АР Крим, розташована частково на території законного користувача даної земельної ділянки Свято- Троїцького Параскевієвського Топловського монастиря. Тому суд вважає за необхідне визнати недійсним  Державний акт серія КМ № 116444 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,17 га. у с. Учбове Білогірського району АР Крим, який видано ОСОБА_6 19.03.2004 року.  

Оскільки прокуратурі Білогірського району АР Крим стало відомо про порушення діючого земельного законодавства при надані земельної ділянки ОСОБА_6 лише після відповідної перевірки, у зв’язку з чим прокуратура на мала можливості своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом, тому суд вважає, за необхідне відновити прокуратурі Білогірського району АР Крим строк позовної давності.                                 

Відповідно до статті 88 ЦПК України з ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 45 (сорок п`ять) грн. 50 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19,31,32 Земельного Кодексу України (1991р.) ст.ст. 125,126,152 Земельного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 81, 88,169,174,212-215,217 ЦПК України, суд -  

                                                                          В И Р І Ш И В:

позов прокурора Білогірського району Автономної Республіки Крим Комєдєва В.В. в інтересах держави в особі Земляничненської сільської ради Білогірського району Автономної Республіки Крим до Відділу Держкомзему у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6, третя особа –Топловський Свято-Троїцький-Параскевієвський жіночий монастир про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю – задовольнити.

Відновити прокурору Білогірського району АР Крим строк позовної давності.

Визнати недійсним державний акт на право власності на землю КМ №116444 від 19.03.2004 року, виданий ОСОБА_6, який видано на підставі рішення виконкому Земляничненської  сільської Ради від 13.11.1996р. №94.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в сумі 45 (сорок п`ять) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: