Р І Ш Е Н Н Я                                                                                                                                               І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 червня  2011 року                                                                                              Справа № 2-461/11

                                                  Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:   

                                                  головуючого судді                                            Шаповала Г.І.

                                                  при секретарі                                              Кудіній Н.І.

                                                  з участю:  позивача                                      ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому   судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення аліментів на утримання дорослого сина, який продовжує навчання, третя особа у справі –ОСОБА_3,

У С Т А Н О В И В:

          Згідно позову, який надійшов до суду  11.05.2011 року, позивачка прохає стягнути з відповідача на її користь на  утримання дорослого сина  - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, аліменти  у розмірі 800 грн., щомісячно, починаючи з 05.06.2011 року до 30.06.2014 року та стягнути з відповідача на її користь, додаткові витрати  у вигляді 1/2 частини оплати вартості проживання сина в  гуртожитку Київського національного університету в м. Києві в розмірі 432 грн.

          В обґрунтування позову позивач зазначила, що 12.06.1992 року вона уклала шлюб з відповідачем, в шлюбі  народився син –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 16.04.1998 року шлюб між ними  було розірвано на підставі рішення суду. Син після розірвання шлюбу залишився  мешкати з нею.

          Відповідач відповідно до рішення Вільногірського міського суду, з 2009 року, був зобов’язаний  сплачувати на її користь аліменти на утримання сина, до досягненням  ним повноліття.

          На даний час, їх син, ОСОБА_3, якому ІНФОРМАЦІЯ_3, виповнилось18 років, продовжує навчання в Київському національному  університеті імені Тараса Шевченка. Термін навчання сина в учбовому закладі –до 30 червня 2014 року.

          Після досягнення сином віку повноліття, рішення суду про стягнення з відповідача аліментів  на утримання сина втрачає дію, тому позивач вважає необхідним врегулювати аліментні  правовідносини  з відповідачем  по відношенню  до утримання сина, після досягнення ним віку повноліття, оскільки син  знаходиться на її утриманні тому, що свого доходу не має, і стипендії не отримує.

          Син кожний місяць приїжджає з м. Києва до неї у м. Вільногірськ, всі канікули знаходиться з нею, за свої кошти вона його  одягає, надає йому гроші на харчування та на оплату гуртожитку в м.  Києві.

          Згідно ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання  і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, Батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення  двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну  допомогу.

          Позивач працює в Управлінні державного казначейства України в м. Вільногірську, має заробітну плату  в розмірі 1500 грн. щомісячно, а тому їй  буде важко самотужки утримувати сина ОСОБА_3 після   досягнення ним повноліття, який свого заробітку немає, оскільки продовжує навчання.

          По її даним відповідач офіційно за місцем  своєї роботи не зареєстрований, однак займається в м. Кривий Ріг євроремонтами житла, і має місячний дохід, який набагато перевищує її дохід.

          Фізично відповідач здоровий, інших непрацездатних осіб на своєму утриманні не має.

          Згідно ч.3 ст. 199 Сімейного кодексу України, право  на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які   продовжують навчання.

          Таким чином,  позивач вважає, що після  ІНФОРМАЦІЯ_3, будуть всі юридичні факти для виникнення обов’язку з боку відповідача утримувати сина ОСОБА_3 (досягнення сином віку, який перевищує 18,  але є меншим 23 років, продовження сином навчання , потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі,  наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу), та він має можливості  сплачувати  щомісячно на її користь аліменти в твердій грошовій сумі, на утримання повнолітнього сина.

          Згідно до ч.1 ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача  визначає розмір аліментів в твердій грошовій сумі.

          Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, те що у відповідача немає регулярного щомісячного доходу, позивач вважає за доцільне стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі, яку  розраховує виходячи з середньої заробітної плати по Дніпропетровській області у 2011 році.

          Згідно даних держкомстату України, середня щомісячна заробітна плата в Дніпропетровській області в 2011 році, склала на цей  час в середньому –2500 грн. в місяць.

          Позивач вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на її користь, на утримання їхнього повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі  800 грн. щомісячно. Таким чином розмір аліментів буде дорівнювати менше  50% розміру середньомісячної заробітної плати в Дніпропетровській області в 2011 році, що в свою чергу дозволяється, виходячи з пункту 17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.06 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо  батьківства, материнства та стягнення аліментів», Згідно до якого – максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен згідно до ч.3  ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження», перевищувати 50% заробітної плати цієї особи.

          Крім цього, після  стягнення з відповідача аліментів на її користь в 2009 році, коли їх син ще навчався в середній школі, з 01.09.2010 року, змінилися обставини, а саме син  поступив на 1 курс Київського національного університету, і став проживати в гуртожитку в м. Києві, що в свою чергу обумовило додаткові витрати з її боку  на його  утримання у вигляді сплати  за користування гуртожитком.

          Згідно до ч.1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на  дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані  особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

          Згідно до квитанції від 22.12.2010 року нею сплачено за гуртожиток –132 грн., квитанції від 25.01.2011 року нею  сплачено за гуртожиток  - 132 грн.,  згідно до квитанції від 21.03.2011 року сплачено нею за гуртожиток –600 грн. Всього нею сплачено за гуртожиток –864 грн.  864 грн.:2=432 грн.

          Тобто виходячи з приписів ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та ч.1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, вона та відповідач повинні в рівній мірі сплачувати додаткові витрати на навчання дитини в університеті.

          В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, додатково пояснила, що син стипендію не отримує, інших доходів не має.

          Третя особа в судове засідання не з’явилася, але надала телефонограму з проханням проводити судове засідання за її відсутності.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень на позов не надав, проте сам був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 08.06.2011 р., згідно поштового повідомлення про вручення. З врахуванням думки позивача, яка не заперечувала проти проведення судового засідання за відсутності відповідача, суд на підставі ст.ст. 169 ч.4, 224 ЦПК України  на місці виніс ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідача.

          Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникають із  факту невиконання одним із батьків покладеного на нього законом обов’язку матеріального утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

          Суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

          Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2, виданого 16.04.1998 р.,  ОСОБА_2 та ОСОБА_1  розірвали шлюб  16.04.1998  року, актовий запис № 229  відділу РАГС  Вільногірського МУЮ,  Дніпропетровської області.

          Згідно копії свідоцтва про народження  НОМЕР_3,   виданого 28.06.1993 року відділом ЗАГС  Саксаганського РВК м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області,  позивач та відповідач  являються  батьками   – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

          Згідно довідки Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 28.04.2011 р. № 6733, ОСОБА_3,  є студентом 1 курсу денної форми навчання спеціальності «(2008) механіка»механіко-математичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка 4 рівня акредитації, закінчує навчання 30.06.2014 року.

          Згідно копій  квитанцій від 22.12.2010 р., від 25.01.2011 р., від 21.03.2011 р., ОСОБА_3 сплачено за проживання в гуртожитку, відповідно, 132.00 грн., 132.00 грн., 600.00 грн.          

          Згідно довідки № 30 від 01.06.2011 року, ОСОБА_1   працює в Управлінні Державного               казначейства в м. Вільногірську на посаді начальника відділу, і за період з грудня 2010 року по травень 2011 року отримала заробітну плату на загальну суму - 14331.23 грн., що в середньому на місяць складає - 2388.54 грн.          Приймаючи до уваги  пояснення позивача,    на підставі оцінки наданих та досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв’язку, керуючись законом,  суд доходить висновку, що позовні вимоги  законні, обґрунтовані,  і підлягають  частковому задоволенню.

          Суд вважає, що після досягнення повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 син  сторін, в зв’язку з продовженням навчання,  потребує матеріальної допомоги, що відповідач  має можливість надавати матеріальну допомогу своєму дорослому сину, який продовжує навчання.

Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

          Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

          Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з наступного:  про розмір доходів відповідача  позивачу не відомо, але відомо, що відповідач має задовільний стан здоров’я, на утриманні інших осіб не має,  виконує  євроремонти за окремими цивільно-правовими угодами і має дохід, що перевищує дохід позивача. Стосовно цих фактів заперечень з боку відповідача не надійшло.  Позивач визначила розмір аліментів, враховуючи дані про середню заробітну плату в Дніпропетровській області –2500 грн., яка вища від  середньомісячного заробітку позивача, що  складає, близько  2388.54 грн. Суд вважає, що позивачем розмір аліментів визначений  вірно, відповідно до рівня доходів сторін та третьої особи, тому в цій частині позов підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

          Стосовно стягнення  на користь позивача з відповідача  додаткових витрат на підставі ст. 185 СК України в виді 1/2 частини оплати за проживання третьої особи в гуртожитку,  суд доходить висновку про відмову в задоволенні  цієї позовної вимоги, оскільки ці витрати були понесені, безпосередньо, самим сином - ОСОБА_3, який приймає участь у  справі в якості третьої особи, а не позивача, враховуючи, що він  до досягнення  повноліття,  згідно ч. 2 ст. 29 ЦПК України, мав право здійснювати свої процесуальні права та обов’язки, тобто бути позивачем, а після досягнення повноліття він, тим більше, має право звернутися до суду особисто чи через свого представника з відповідним позовом, проте цих дій не вчинив. З врахуванням цих обставин  позивач –ОСОБА_1, стосовно  відносин про відшкодування додаткових витрат, не є належним позивачем.

                    Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд доходить висновку, що з відповідача слід стягнути   на користь держави судовий збір (державне мито) у  розмірі - 51.00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  - 120 грн.

          На підставі  ст.ст.  199-201  СК  України, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222-233, 294, 367 ч.1 п.1 ЦПК України,

         В И Р І Ш И В:

          Позов   задовольнити частково.

          Стягнути  з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4,  уродженця м. Свердловська, РФ,  не працевлаштованого, який  мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (інші дані відсутні), на користь  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_5., уродженки м. Дніпропетровська, і/к НОМЕР_1, яка мешкає по АДРЕСА_2  аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 800.00 грн., щомісячно, на  утримання  сина  - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,   який продовжує навчання  на першому курсі  денної форми навчання механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка  4-го рівня акредитації,    починаючи з 05.06.2011 року    і до   припинення навчання, тобто, до  30 червня 2014 року.

          В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат в виді 1/2 частини оплати вартості проживання сина –ОСОБА_3 в гуртожитку, в сумі 432 грн., –відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_2   в дохід держави України судовий збір (державне мито) в  сумі 51.00 грн.,  та  для відшкодування  витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи –120.00 грн.

                      Допустити негайне  виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився  в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

          Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Копію рішення, протягом двох днів з часу  виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення   відповідачу та третій особі.

Головуючий суддя                                               Шаповал Г.І.