Судове рішення #17078129


Справа №22-ц-1446/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв

Категорія - 53 Суддя-доповідач - Семеній


                              

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого -  Семеній Л. І.,

суддів -  Кононенко  О. Ю.,  Маслова  В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 червня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Будіндустрія»

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що борг у відповідача по виплаті заробітної плати виник за серпень – жовтень 2010 року, тобто в той час коли на кошти відповідача ще не був накладений арешт, а тому у нього були відсутні підстави для його несплати. Крім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, яка підтримала скаргу з мотивів в ній наведених, пояснення представника відповідача Грек В.В., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки, так як затримка розрахунку по заробітній платі при звільненні позивача сталася не з вини відповідача.

З таким висновком можна погодитись, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 13 лютого 2007 року ОСОБА_1 працював в ТОВ «Фрунзе-Будіндустрія» водієм автотранспортних засобів другого розряду. 21 жовтня 2010 року його було звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності штату робітників підприємства (а.с.6).

При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, в зв’язку з чим підприємство заборгувало йому 3548 грн.44 коп. заробітної плати.

14 квітня 2011 року ці кошти були стягнуті в примусовому порядку Ковпаківським ВДВС на підставі судового наказу  Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 грудня 2010 року.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З ч.1 ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, однією з підстав для настання відповідальності роботодавця щодо порушення строків проведення повного розрахунку з працівником при звільненні, є наявність його вини.

Як встановлено місцевим судом затримка розрахунку сталася в зв’язку з тим, що ще до звільнення позивача з роботи на все рухоме та нерухому майно відповідача старшим державним виконавцем Ковпаківського ВДВС було накладено арешт, а в день звільнення – й на розрахункові рахунки.

Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність вини відповідача в затримці розрахунку, оскільки накладення арешту на все його майно та грошові кошти призвело до того, що він не мав можливості самостійно скористатися ними для своєчасного повного розрахунку з позивачем при його звільненні.

Висновок місцевого суду в частині пропуску позивачем строку звернення до суду є помилковим, оскільки перебіг цього строку починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Цей висновок суду не призвів до неправильного вирішення спору, так як судом відмовлено в задоволенні позову в зв’язку з його необгрунтованістю.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абз.6 п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку подання позову висновків суду не спростовують.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

За таких обставин суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав їм оцінку, повно і всебічно з’ясував обставини у справі, перевірив їх доказами та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.


Головуючий -

Судді -



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація