Справа №22-ц-1411/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська

Категорія - 57 Суддя-доповідач - Семеній

УХВАЛА

26 липня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Семеній Л. І.,

суддів -  Маслова  В. О.,  Дубровної  В. В.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24 червня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

про визнання звіту про оцінку майна недійсним,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 червня 2011 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено філії 19 ПП «ОСОБА_7» вчиняти будь-які дії щодо реалізації (продажу) нежитлового приміщення, що є об’єктом незавершеного будівництва, загальною площею 1213,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 до розгляду по суті цивільної справи №2-2507/11 за позовом ОСОБА_3 до Зарічного відділу ДВС Сумського міського управління юстиції про визнання звіту про оцінку майна недійсним.

Допущено негайне виконання ухвали.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 посилається на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нову про відмову у забезпеченні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд своєю ухвалою фактично зупинив продаж арештованого майна, однак забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна відбувається в тому випадку, якщо подано позов про звільнення майна з-під арешту, а не визнання недійсним звіту про оцінку такого майна.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що в разі реалізації арештованого майна, виконання рішення у цій справі, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, буде утрудненим чи взагалі неможливим і не сприятиме реальному захисту його прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до  ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову передбачені ч.1 ст.152 ЦПК України.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом вірно встановлено, що предметом позовних вимог ОСОБА_3 є звіт про оцінку нерухомого майна експерта-оцінювача ОСОБА_5 від 15 квітня 2011 року, а також оцінка, визначена за результатами рецензування від 07 червня 2011 року, що визначають вартість арештованого майна - незавершеного будівництва нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 яке виставлене на реалізацію.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі та обґрунтовано обрав вид забезпечення позову передбачений п.2 ч.1 ст.152  ЦПК України у вигляді заборони вчиняти певні дії, а саме: вчиняти будь-які дії щодо реалізації вище зазначеного нежитлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом фактично зупинено продаж арештованого майна в той час, як позов про звільнення майна з-під арешту не заявлявся, є необґрунтованими, оскільки такий вид забезпечення позову, що передбачений п.5 ч.1 ст.152 ЦПК України, судом не застосовувався.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву ОСОБА_3 та вжив вид забезпечення позову, який є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 24 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -