Справа №22-ц-1271/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ганзя

Категорія - 53 Суддя-доповідач - Семеній

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого -  Семеній Л. І.,

суддів -  Кононенко  О. Ю.,  Маслова  В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2011 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі – ТОВ «ОТП Факторинг Україна») задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором №МL-С02/026/2008 від 25 березня 2008 року на загальну суму 256010,41 грн. у солідарному порядку.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення змінити та відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення 7812,10 грн. пені та 75 грн. штрафних санкцій.

Вважає, що розмір неустойки може бути зменшений судом відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України із врахуванням причин виникнення заборгованості, а саме: такі невідворотні та незалежні від нього обставини як кризові явища в світовій економіці, стрімке зростання розміру платежів через зміну курсу долара США.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, представника позивача ОСОБА_4, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 умов кредитного договору належним чином не виконує, порушує терміни виконання зобов’язань, в зв’язку з чим утворилася заборгованість, а тому право позивача порушене і підлягає захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 25 березня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №ML-C02/026/2008, а 25 червня 2009 року та 25 лютого 2010 року додаткові договори до кредитного договору, відповідно до умов яких банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 31465 доларів США, з яких 15476,17 доларів США – на погашення поточної заборгованості за кредитом №758/2-287 від 10 січня 2008 року, 386,90 та 78,10 доларів США – на оплату комісії банку, 15523,83 грн. доларів США – на споживчі цілі з терміном повернення кредиту до 25 березня 2028 року згідно з графіком погашення кредиту. Плаваюча процентна ставка за користування кредитом встановлена на період дії кредитного договору з 23 березня 2008 року до 25 червня 2009 року на рівні 4,49% річних та FIDR, з 25 червня 2009 року до 25 листопада 2009 року встановлена фіксована процентна ставка на рівні 8,13% річних, з 25 листопада 2009 року до 25 лютого 2010 року фіксований відсоток плаваючої процентної ставки встановлений на рівні 4,77% річних, з 25 лютого 2010 року до 25 травня 2010 року встановлено фіксований відсоток на рівні 10,31%, з 25 травня 2010 року до 25 листопада 2010 року – 12,49%, а на період з 25 листопада 2010 року до повного виконання боргових зобов’язань встановлений фіксований відсоток плаваючої процентна ставка на рівні 4,99% (а.с.7-23).

На забезпечення виконання вищевказаного кредитного зобов'язання 25 березня 2008 року ПАТ "ОТП Банк" уклало договори поруки з ОСОБА_2 (договір поруки № SR-С02/026/2008) та з ОСОБА_3 (договір поруки №SR-С02/026/2008/1) (а.с.24-27).

24 грудня 2011 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю відповідно до умов якого ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вказаними вище кредитним договором та договорами поруки (а.с.108-115).

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 11 травня 2010 року становить 31305,38 дол. США, (248123,31 грн.) та 7887,10 грн., в тому числі: 29977,22 дол. США (237596,45 грн.) - залишок заборгованості за кредитом; 1328,16 дол. США (10526,86 грн.) - несплачені відсотки за користування кредитом за період з 25 березня 2010 року по 11 травня 2010 року; 7812,10 грн. пеня за прострочення виконання зобов'язань за період з 28 липня 2009 року по 11 травня 2010 року; 75,00 грн. штрафні санкції (а.с.35).

Факт утворення заборгованості та її розмір станом на 11 травня 2010 року відповідачем не заперечується.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав належну правову оцінку доказам, поясненням сторін.

Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам ст.ст.526, 536, 549, 610, 1054 ЦК України та ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд не врахував положень ч.3 ст.551 ЦК України та не зменшив розмір неустойки є необґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вказані в апеляційній скарзі обставини, які апелянт вважає такими, що мають істотне значення, не можуть бути застосовані в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки для зменшення розміру неустойки необхідною передумовою, крім вказаних в самій нормі, є порушення зобов’язання, зловживання правом, однак доказів такого зловживання зі сторони банку апелянт не надав.

За таких обставин вказана апелянтом підстава для зміни рішення є формальною та не звільняє його від виконання взятих на себе зобов’язань.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -