№ 1-91/08
ВИРОК
Іменем України
18.02. 2008 року м. Київ
Печерський районний суд м. Києва в складі :
|
головуючого судді |
Підпалого В.В. |
|
при секретарі |
Прилуцькій Н.М., |
|
за участю прокурорів |
Філатової Т.М., Бевзенко Ю.П., |
|
захисника |
ОСОБА_1 |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. м. Києва, українця, гр- на України, одруженого, освіта середня, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.01.1990 року за ст. 229- 6 ч. 2 КК України 1960 року на 2 років 6 місяців позбавлення волі;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва м. Києва від 31.03.1994 року за ст. 229- 6 ч. 2 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі;
- вироком Радянського районного суду м. Києва від 09.03.2000 року за ст. 140 ч. 2 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі;
- вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 25.11.2002 року за ст. 395 КК України 2001 року на 1 місяць арешту;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.09.2003 року за ст. 185 ч.2 КК України 2001 року на 4 роки 2 місяця позбавлення волі, звільненого 01.03.2006 року умовно- достроково строк на 1 рік 3 місяці,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2, будучи раніше судимим 08.01.1990 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 229- 6 ч.2 КК України 1960 року на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, 31.03.1994 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 229- 6 ч. 2 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі, 09.03.2000 року Радянським районним судом м. Києва за ст. 140 ч. 2 КК України 1960 року на 4 роки позбавлення волі, 25.11.2002 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ст. 395 КК України 2001 року на 1 місяць арешту, 16.09.2003 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.2 КК України 2001 року на 4 роки 2 місяця позбавлення волі, та звільнившись 01.03.2006 року на підставі ст. 81 КК України умовно достроково на 1 рік 3 місяці, маючи судимість, що не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення не став і повторно вчинив новий злочин.
Так, 25.10.2007 року, приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_2, знаходячись на другому поверсі секції № 5 в приміщені торгівельного залу магазину «Гранд Галерея» розташованого по вул. Хрещатик, 27 в м. Києві, скориставшись неуважністю продавців та тим, що за ним ніхто не спостерігає, взяв з вішалки пальто вартістю 7 198 грн. та одягнувши його під своє пальто, і, не розрахувавшись, пішов до виходу з магазину. Проте, ОСОБА_2 виконавши усі дії, які вважав необхідними для заволодіння майном ЗАТ «Гранд Галерей», не довів свій умисел до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки на виході з магазину, був затриманий працівниками охорони.
Підсудний ОСОБА_2 під час судового засідання свою вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується визнав повністю, підтвердив свої показання, які він дав під час досудового слідства та показав в судовому засіданні, що 25.11.2007 року він гуляв по вул. Хрещатик в м. Києві. Приблизно о 20 год. 30 хв. зайшов до магазину «Гранд Галерей», який розташований по вул. Хрещатик, 27 в м. Києві, для того, щоб подивитись речі. В магазині він піднявся на другий поверх. Там, він взяв пальто коричневого кольору, зайшов в роздягальню та одів його на себе. Оскільки пальто дуже сподобалось, але грошей, щоб купити у нього не було, то він вирішив його вкрасти. Він одягнув своє пальто поверх вкраденого, вийшов з роздягальні та направився до виходу з магазину. Проте, при виході з магазину спрацювала сигналізація. До нього підійшов охоронець та запитав, чи купляв він щось в магазині. Він відповів охоронцю, що не купляв. Після цього, охоронець запропонував пройти ще раз через сигналізацію. При повторному проході через сигналізацію, вона знову спрацювала. Зрозумівши, що його викрито він зняв своє пальто та віддав охоронцю пальто, яке він викрав. Після чого його затримали працівники міліції. Свої дії оцінив негативно. Не заперечував зазначену у обвинувальному висновку кількість і вартість майна, яке намагався викрасти.
Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.
Оцінюючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, як замах на крадіжку- таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно,не доведений до кінця, з причин, які не залежали від його волі.
Тому суд обмежився дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного.
Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття підсудного.
Обставин, що обтяжують покарання підсудному, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи:
- ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину передбаченого ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості та ступінь здійснення підсудним злочинного наміру та причини, внаслідок яких, злочин не було доведено до кінця;
- особу ОСОБА_2, який має постійне місце проживання, за місцями проживання та колишнього відбування покарання характеризується позитивно, тимчасово не працює, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря- психіатра не перебуває.
На підставі викладеного суд не дійшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання і вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_2 враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, його особу, та усі обставини справи, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства. Тому, суд прийняв рішення не звільняти підсудного ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням і вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання- 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_2 слід обраховувати починаючи з моменту його фактичного затримання з 25.10.2007 року, відповідно до вимог ст. 72 КК України.
Речовий доказ у справі- пальто коричневого кольору, що знаходиться на відповідальному зберіганні представника ЗАТ «Гранд Галерей» Сімакова С.Г., - повернути ЗАТ «Гранд Галерей» - за належністю, як власнику.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни утримання під вартою та утримувати його у Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя В.В. Підпалий