№ 1-13/08

ВИРОК

Іменем України

19.02. 2008 року                                                                                                            м. Київ

Печерський районний суд м. Києва в складі :

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві  справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж.                       с. Мар`янівка Гайсинського району Вінницької обл., гр- на України, українця, маючого середню освіту, тимчасово не працюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше  судимого:

-    вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від            05.11.2002 р. за ст. 185 ч. 3, 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

-    вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від               17.01.2003 р. за ст. 185 ч. 3, 71 КК України на строк 3 роки 2 місяці позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

13.10.2006 року приблизно о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в одній із кімнат гуртожитку по

АДРЕСА_2, дізнався, що ОСОБА_2 продає свій мобільний телефон „Самсунг Х 300” за 350 грн. З метою заволодінням вказаним телефоном, ОСОБА_1 вступив у попередню змову з ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5, які засуджені вироком Печерського районного суду від 11.06.2007 року.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, ОСОБА_3,

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та направилися в кімнату ОСОБА_2 та забравши останнього, вивели його на вулицю.

13.10.2006 року приблизно о 21 год. 00 хв. знаходячись перед гуртожитком за вищевказаною адресою ОСОБА_3 почав вимагати від ОСОБА_2 передачі його майна, а саме мобільного телефону, погрожуючи останньому, що у разі невиконання його вимоги, до нього буде застосоване насильство. ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 обступили ОСОБА_2 підтримуючи вимоги ОСОБА_3 та своєю присутністю подавляли волю потерпілого до опору.

Отримавши відмову передати їм мобільний телефон, ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 застосували до ОСОБА_2 насильство, під час якого ОСОБА_3 почав утримувати потерпілого за шию та спільно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 наносити удари по різним частинам тіла ОСОБА_2, завдавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в проекції ребер та болючістю при пальпації в потиличній області праворуч, які згідно висновку експерта № 8700 від 14.10.2006 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_3 в цей час продовжував вимагати у ОСОБА_2 мобільний телефон, погрожуючи при цьому, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Скориставшись тим, що ОСОБА_3 перестав його утримувати, потерпілий з місця вчинення злочину втік.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому підтвердив під час судового засідання показання, які він дав під час досудового слідства про те, що 13.10.2006 приблизно о 20 год. в кімнату зайшов ОСОБА_4 та сказав, що ОСОБА_2, який мешкає у сусідньому корпусі, продає свій мобільний телефон. ОСОБА_3 зацікавився і сказав, щоб ОСОБА_2 прийшов до них в кімнату та показав телефон. Коли ОСОБА_2 прийшов до них в кімнату, ОСОБА_3 запитав у нього скільки він хоче грошей за свій телефон. ОСОБА_2 відповів, що продасть його за 350 грн., на що ОСОБА_3 відповів, що купить його не більше ніж за 20 грн. ОСОБА_2 не погодився. Після чого ОСОБА_3 сказав, що купить його максимум за 50 грн., або взагалі забере його даром. ОСОБА_2 погодився та сказав, що піде у кімнату візьме зарядний пристрій і повернеться. Приблизно через 10 хв. ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4, щоб той сходив до ОСОБА_2 в кімнату та нагадав тому, що він його чекає. Хвилин через п'ять ОСОБА_4 повернувся та сказав, що ОСОБА_2 відмовляється продавати телефон. Після цього, він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пішли до ОСОБА_2 у кімнату. Там ОСОБА_3 почав кричати на ОСОБА_2 та вимагати у нього телефон. Після цього співмешканці ОСОБА_2 сказали, щоб вони пішли розбиратися на вулиці. Тоді він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 попросили вийти на подвір'я гуртожитку ОСОБА_2 На подвір'ї ОСОБА_3 сів з ОСОБА_2 на лавочку, а він з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали поруч. ОСОБА_3 почав кричати та вимагати у ОСОБА_2 його мобільний телефон, при цьому погрожуючи йому нанести тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 відмовлявся та казав, що з собою телефону не має. Тоді він з ОСОБА_3,  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почали бити ОСОБА_2 та вимагати телефон. Під час того, як вони били ОСОБА_2, останьому вдалося вирватися та втекти. Показав, що під час досудового слідства показання дав добровільно, без примусу з боку працівників органів досудового слідства. Свої дії оцінив негативно.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.

Оцінюючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що винність підсудного ОСОБА_1 доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ст. 189 ч. 2 КК України, як вимога передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, за попередньою змовою групою осіб, поєднаною з погрозою застосування тяжких тілесних ушкоджень, вчинене повторно.

Обставиною, яка пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 66 ч. 1  КК України, суд визнає щире каяття підсудного.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом визнається вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відповідальність за який передбачена ст. 189 ч. 2 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії тяжких злочинів.

Крім того, при обранні міри покарання підсудним суд враховує особу ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується задовільно,   офіційною суспільно- корисною працею  не займається, раніше судимий, тривалий час перебував у розшуку, на обліку у лікаря- нарколога та лікаря- психіатра не перебуває, страждає розладами психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та потребує добровільного лікування.

На підставі викладеного, суд, не дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_1  без відбування покарання і вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1  враховуючи тяжкість вчиненого ним  злочину, його особу та усі обставини справи, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства. Тому, суд прийняв рішення не звільняти підсудного ОСОБА_1  від відбування покарання з випробуванням і вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в  межах санкції                   ст. 189 ч. 2 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Доля речових доказів по справі вирішена вироком Печерського районного суду від 11.06.2007 року.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 321, 323, 324 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

         ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України,  і призначити йому покарання у виді-        5 (п'яти ) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1  слід рахувати з моменту його фактичного затримання з 12.01.2008 року, відповідно до вимог              ст. 72 КК України.

Міру запобіжного заходу засудженому  ОСОБА_1  до набрання вироком законної сили залишити без змін -  тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, якій перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання ними копії вироку.

Суддя                                                                                    В.В.  Підпалий