Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________          Справа  № 2-а-2323/11

Номер рядка звіту 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.07.2011                                                                                               м.Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області – Леньо В.В., розглянувши відповідно ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 21.12.2010року по 21.06.2011року включно та зобов’язання щомісячно проводити нарахування належних 30% мінімальної пенсії по віку,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Виноградівського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 21.12.2010року по 21.06.2011року включно та зобов’язання щомісячно проводити нарахування належних 30% мінімальної пенсії по віку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії «Дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. Йому така допомога йому не виплачувалася в належному розмірі, в той час як Рішенням Конституційного Суду України  були визнані такими, що не відповідають Конституції  України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни”. Тому позивач просить стягнути з відповідача недоплачені суми щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 21.12.2010року по 21.06.2011року включно та зобов’язання щомісячно проводити нарахування належних 30% мінімальної пенсії по віку, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суддя приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, відтак суддя у відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідача станом на 26.07.2011року не подав до суду письмове заперечення на позовні вимоги позивача або заяву про визнання позову.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по  суті,  суддя приходить до наступного висновку.

          Судом встановлено, що позивач є «дитиною війни» в розумінні статті  1  Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

          Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені  цим Законом, не можуть  бути  обмежені  або скасовані  іншими нормативно-правовими актами.

          Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та  від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі статті Закону України "Про Державний бюджет ", які зупиняли норми Закону України № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни”.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.          

          Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суддя вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни.

          Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  При розгляді справи "Кечко проти України"  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.  Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату  надбавок, вносячи відповідно зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, Законом України від 14.06.2011року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності та діє з 19.06.2011року, встановлено, що у 2011році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. В зв’язку з цим дії відповідача, у виплаті позивачу підвищення до пенсії у фіксованому розмірі по 49,8 гривні після 19.06.2011року є правомірними, а відтак вимоги позову в цій частині не ґрунтуються на Законі і в задоволенні таких слід відмовити.                    

На підставі викладеного та враховуючи, що дії відповідача по виплаті допомоги  у фіксованому розмірі по 49,80 грн. не ґрунтуються на законі, в зв'язку з чим необхідно зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу належні суми відповідно до закону з 21.12.2010 року (шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав) до 18.06.2011 року включно, з врахуванням виплачених позивачу сум.

Однак, вимога позивача про зобов’язання відповідача і надалі виплачувати «державну соціальну допомогу» в розмірі, передбаченому законом, суд констатує, що вказана вимога стосується майбутніх виплат, а відтак майбутніх прав позивача, які ще не порушені. У відповідності до ст.6 КАСУ, адміністративний суд розглядає звернення осіб, які вважають, що порушені її права, свободи або інтереси. Тобто, звернення за захистом ще не порушених прав у сфері публічно-правових відносин не підлягає судовому захисту в порядку адміністративного судочинства.

Тому, що стосується вимоги позову про зобов’язання відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату в майбутньому, - суддя не може передбачити наявність підстав для задоволення цієї вимоги на майбутній час, - тому приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині не обґрунтовані й не підлягають задоволенню.

Із змісту адміністративного позову вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні  зазначеного підвищення до пенсії.

Відповідно до ч.2  ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За таких встановлених обставин, суддя, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги  підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 22,64,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 2,7,8,9,10,11,71,94,99,100,122,160-163,183-2  Кодексу адміністративного судочинства України,  суддя –

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 –  задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за період з 21.12.2010року по 18.06.2011року протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі здійснити ОСОБА_1 пенсій з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 21.12.2010року по 18.06.2011року відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням виплачених позивачу коштів за вказаний період.

В решті позовних вимог  відмовити.

Копії постанови не пізніше наступного дня направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому  провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя           В. В. Леньо