№  2-388/11             

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                                        

11.07.2011  року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого  судді Закревського Л.В.

при секретарі -  Басик Г.Т.

з участю   позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ВАТ  «Кузнецовський хлібозавод»-Буковський В.М.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ «Кузнецовський хлібозавод» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,   

                                                         в с т а н о в и в :

         ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що, 24 квітня 2008 року, біля 10 год 30 хвилин, на 41 км автодороги Дубровиця-Володимирець-Суховоля, керуючи вантажним автомобілем «ГАЗ-3307», номерний знак НОМЕР_1, належним Кузнецовському хлібозаводу, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3, 10.1, 11.2,11,3,12.3, 31.4, 31.4.1 Правил дорожнього руху не вірно оцінив дорожню обстановку і, виїхавши на смугу зустрічного руху, допустив зіткнення з легковим автомобілем «Мазда-626», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок цього пасажири  легковика ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та водій ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть, а пасажир ОСОБА_3. отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2008 року ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 283 КК України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4- потерпілими –цивільними позивачами,   ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»- цивільним відповідачем.                                                                                                                                                                                                                                                                                  

         У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала свої позовні вимоги та просила стягнути з ВАТ «Кузнецовський хлібозавод» на її користь завдану матеріальну шкоду (за пам»ятника) в розмірі 14070  грн.  00  коп., моральну шкоду в розмірі  500000,00  грн.,

        Позивачка ОСОБА_4, у судове засідання з»явилася, просить стягнути на її користь матеріальну шкоду ( за два пам»ятника)  в розмірі 30310  грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі   1000000 грн.  

       Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги, просять стягнути з відповідача на їх користь матеріальну шкоду ( за пам»ятника)  в розмірі   27890,00 грн. та моральну шкоду в розмірі   1000000,00 грн.                       

        Представник відповідача –ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»позов позивачів не визнав, пояснивши суду, що станом на 07.06.2011 року здійснили відшкодування потерпілим по справі про обвинувачення ОСОБА_11: ОСОБА_1, в розмірі 21944,46 грн.( з них 2500,00 грн.–матеріальна шкода; 19444,46 грн. –моральна шкода); ОСОБА_2 - 21944,46 грн.( з них 2500,00 грн.–матеріальна шкода; 19444,46 грн. –моральна шкода); ОСОБА_3 –49346,77 грн. ( з них 2680,08 грн.– матеріальна шкода; 46666,69 грн. –моральна шкода); ОСОБА_4-74663,13 грн. ( з них 16329,82 грн.–матеріальна шкода; 58333,31 грн. –моральна шкода), що підтверджується платіжними доручення та довідками.

         Вислухавши позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.   

Судом встановлено, що згідно вироку Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2008 року ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 283 КК України та постановлено стягнути з ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»на користь: ОСОБА_3 3657 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн.-моральної; ОСОБА_4 54116 грн. 53 коп. відшкодування матеріальної та 50000 грн.-моральної; ОСОБА_1 і ОСОБА_12 11796 грн. 22 коп. відшкодування матеріальної, 30000 грн. моральної.

         Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_11 скасовано, а справу повернуто прокурору Рівненської області на додаткове розслудування.

            Вироком Володимирецького районного суду Рівненської області  від 21 серпня 2009 року цивільні позови потерпілих задоволені частково. Судом стягнуто з ВАТ « Кузнецовський хлібокомбінат»на користь потерпілих ОСОБА_3. 2680,08 грн. на відшкодування матеріальної та 30000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_4 16329,32 грн. на відшкодування матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно 5000 грн. матеріальної та 60000 грн. моральної шкоди.

            Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 грудня 2009 року вирок щодо ОСОБА_11 в частині вирішення цивільного позову змінено. Постановлено стягнути з ВАТ «Кузнецовський хлібокомбінат»на користь потерпілих: ОСОБА_3.-120000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_4 -150000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по 50000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

            Ухвалою Верховного Суду України від 28 вересня 2010 року ухвалу Апеляційного Суду Рівненської області від 22 грудня 2009 року щодо ОСОБА_11 скасувано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

            Як вбачається з довідок № 07-06\2011-01, № 07-06\2011-02, № 07-06\2011-03, № 07-06\2011-04 від 07.06.2011 року, виданих ВАТ «Кузнецовський хлібозавод», останні здійснили відшкодування потерпілим по справі про обвинувачення ОСОБА_11: ОСОБА_1, в розмірі 21944,46 грн.( з них 2500,00 грн.–матеріальна шкода; 19444,46 грн. –моральна шкода); ОСОБА_2 - 21944,46 грн.( з них 2500,00 грн.–матеріальна шкода; 19444,46 грн. –моральна шкода); ОСОБА_3 –49346,77 грн. ( з них 2680,08 грн.–матеріальна шкода; 46666,69 грн. –моральна шкода); ОСОБА_4-74663,13 грн. ( з них 16329,82 грн.–матеріальна шкода; 58333,31 грн. –моральна шкода).

  Згідно ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов»язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, оренди тощо) володіє транспортним засобом.  А як зазначено в ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.        

Як вказано в п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов»язані відшкодувати витрати на поховання ( в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам»ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам»ятників і огорож в даній місцевості.  

            Згідно довідки  від 28 листопада 2008 року, виданої КП «Спецкомбінат-ритуальна служба», вартість виготовлення намогильних споруд становить: гранітні пам»ятники від 2500,00 до 4000,00 грн.; мозаїчні пам»ятники –від 950,00 до 1600,00 грн.       

Таким чином, надані позивачами рахунки –фактуру, видані ПП «ОСОБА_13.»не знайшли своє обгрунтування, не була врахована гранична вартість стандартних пам»ятників і огорож в даній місцевості.

Згідно вироку Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 грудня 2010 року стягненню в користь потерпілих підлягають витрати на встановлення пам»ятників і огорож по 4000 гривень, виходячи з граничної вартості стандартних пам»ятників і огорож в даній місцевості. Дані кошти на даний час виплачені, що підтверджується зазначеними вище довідками, виданими ВАТ «Кузнецовський хлібозавод».

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то як вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зокрема, враховується стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

      А тому, враховуючи характер та обсяг страждань потерпілих, те що втратили рідних людей, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, стан здоров»я потерпілої ОСОБА_3, а також фінансове становище цивільного відповідача - ВАТ «Кузнецовський хлібозавод», те що підприємство займається виробництвом та збутом соціально значущого продукту –хліба, і на наявність у ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»договору страхування цивільно –правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, виходячи із засад розумності та справедливості, суд рахує за правильне стягнути з цивільного відповідача - ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»на користь потерпілої ОСОБА_3 –100000 гривень моральної шкоди; на користь потерпілих –ОСОБА_1, ОСОБА_2, солідарно, –100000 грн. моральної шкоди, на користь потерпілої ОСОБА_4 –120000 грн. моральної шкоди, з урахуванням раніше виплачених сум.

      Оскільки арешт на майно ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»накладалося в порядку забезпечення цивільного позову для майбутнього виконання рішення суду в порядку ст. 152 ЦПК України, а зняття арешту може утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому суд вважає за необхідне відмовити ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»у задоволенні клопотання про зняття арешту на майно.

                 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214,  215, 218, 224-228  ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України,   Постановою Пленуму Верховного суду України “Про практику  розгляду судами цивільних справ  за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 № 6 із змінами та доповненнями, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”   суд,-   

                                                      В И Р І Ш И В :   

                Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,  задовольнити частково.   

              Стягнути з ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 моральну шкоду, солідарно, в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.

              Стягнути з ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100000 ( сто тисяч) гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.

              Стягнути з ВАТ «Кузнецовський хлібозавод»на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 120000 ( сто двадцять тисяч) гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.

               У задоволенні клопотання про зняття арешту на майно ВАТ «Кузнецовський хлібозавод» відмовити.

             Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..

             Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я :  

Закревський Л.В.