Справа №  1-77/11

Провадження №11/0390/362/11 Головуючий у 1 інстанції:Бойчук П.Ю.

Категорія:ч.2,3 ст.296 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Борсука П.П.,

суддів –Хлапук Л.І., Опейди В.О.,

з участю прокурора –Смолюка Б.С.

засуджених –ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників –ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 29 березня 2011 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець і житель  АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодружений, працює машиністом котка ВАТ «Ковельське ШБУ-63», в порядку ст.89 КК України несудимий, засуджений за ч.2 ст.296 КК України на два роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 06 грудня 2010 року.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, уродженець с. Доротище Ковельського району, житель АДРЕСА_2 Волинської області, з середньою спеціальною освітою, не одружений, працює сторожем пологового будинку Ковельського міськрайонного територіального медичного обєднання, раніше судимого:

- 10 квітня 2008 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.1 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на три роки.

- 08 липня 2008 року Турійським районним судом Волинської області за ч.1 ст.162, ч.2 ст. 296 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Ковельського міськрайонного суду від 10 квітня 2008 року остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

- 07 квітня 2010 року постановою Ківерцівського районного суду від 31 березня 2010 року умовно-достроково звільнений на не відбутий термін 11 місяців, засуджений за ч.3 ст.296 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Турійського районного суду від 08 липня 2008 року та за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Строк покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з 09 грудня 2010 року.

Запобіжний захід засудженим залишено утримання під вартою.

Стягнено в дохід держави з ОСОБА_1 - 220,35 грн., ОСОБА_6 - 176,28 грн. витрат за проведення судово-наркологічної експертизи та в рівних долях з кожного 338,04 грн. –за проведення дактилоскопічної експертизи і експертизи холодної зброї.

Вирішено долю речових доказів.

За даним вироком ОСОБА_1, ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 28 вересня 2010 року, близько 04 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння діючи в групі вчинили хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Воно виразилось в тому, що вибивши вхідні двері, дані засуджені увірвались в квартиру АДРЕСА_3 в м. Ковелі. Намагались через вікно викинути холодильник. Оскільки потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8 цьому перешкоджали, побили останню, заподіявши фізичного болю, намагалися викинути її через вікно. Так як ОСОБА_7 хотів заступитися за дружину, ОСОБА_1 приставивши йому ножа до спини, наказував не рухатися. Вирвавшись після цього, потерпілі втекли з квартири.

В апеляціях ОСОБА_1, ОСОБА_2 вказують про відсутність в їх діях складу злочину і наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП України. Просять вирок скасувати та  постановити виправдувальний вирок.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, думку ОСОБА_1, ОСОБА_2 на  підтримання своїх апеляцій, прокурора, який просив судове рішення залишити без зміни, перевіривши  матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених до задоволення не підлягають  з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчинення злочинів. Його висновок про доведеність винуватості  ОСОБА_1, ОСОБА_2 у хуліганстві, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, а ОСОБА_2 крім того, як особою, раніше судимою за хуліганство відповідає доказам, які суд всебічно, повно й об’єктивно дослідив і правильно оцінив.

Винуватість в інкримінованих ОСОБА_1, ОСОБА_2 злочинів, суд вірно обґрунтував показаннями потерпілих, свідків, протоколами огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події та іншими наведеними у вироку доказами.

Так, із показань потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7 вбачається, що 27 вересня 2010 року, біля 4 год. 30 хв., засуджені вибивши вхідні двері без їх на те дозволу увірвались до квартири. Знаходячись на кухні хотіли викинути через вікно холодильник. Так як вони цьому перешкоджали, останні побили ОСОБА_8 Для того щоб в конфлікт не втручався ОСОБА_7, ОСОБА_1 погрожував ножем, приставивши до його спини. Пізніше потерпілі втекли з квартири.

Свідок ОСОБА_9 ствердила, що  вранці 27 вересня 2010 року, чула стукіт в двері та крики в квартирі потерпілих, а свідок ОСОБА_10 підтвердив їх прихід вранці до нього та повідомлення про обставини вчинення хуліганських дій засудженими.

Показання підсудних в частині заперечення вибиття ними вхідних дверей спростовується протоколом огляду місця події від 28 вересня 2010 року, яким зафіксовано відсутність на коробці запірної планки накладного замка та пошкодження деревяного полотна вхідних дверей квартири.(а.с.15-17), а протоколом огляду предметів від 10 січня 2011 року, стверджується пошкодження засудженими під час вчинення хуліганських дій керамічної вази, яка знаходилася на холодильнику.(а.с .85).

Вищевказаними доказами спростовуються твердження засуджених про їх мирний візит в квартиру потерпілих.

Обставини вчиненого засудженими злочину, суд встановив повно і об’єктивно. Дії ОСОБА_1, як хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб за ч.2 ст.296 КК України, а ОСОБА_2, як хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, особою, раніше судимою за хуліганство за ч.3 ст.296 КК України кваліфіковані правильно.

Підстав для виправдування, як про це засуджені просять в своїх апеляціях, колегія суддів не знаходить.

Покарання засудженим призначено у відповідності з ст. ст. 50, 65 КК України з врахуванням того, що злочини відноситься до категорії  середньої тяжкості, обтяжуючої обставини вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.  Судом також враховано неодноразове притягнення засуджених до кримінальної відповідальності та вчинення ОСОБА_2 хуліганства під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Тому підстав для скасування чи зміни вироку, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати,

ухвалила:

Апеляції ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок  Ковельського міськрайонного суду від 29 березня 2011 року щодо них - без зміни.

Головуючий                     

Судді