Справа № 2-189/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

01.08.2011  року                                                                                                           м. Кременчук

Крюківський районний суд М.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді - Сьоря С.І., при секретарі Нікітенко А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації у зв»язку з порушенням строків виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу станом на 03 травня 2009 року в сумі 35415 грн. 36 коп., стягнути компенсацію у зв»язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 17 849 грн. 34 коп. та моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що з липня 2005 року вона працює у Полтавському територіальному відділі Середньодніпровського державного басейного управлінні охорони водних живих ресурсів на посаді бухгалтера 1 категорії Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області.

03 травня 2007 року наказом № 178-К начальника управління її було звільнено з даної посади на підставі п. 1 ч.1 ст. 40, 44 Кодексу законів про працю України.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 28 листопада 2008 року було задоволено її позов про поновлення її на посаді бухгалтера 1 категорії у Полтавадержрибоохороні.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30.04.2009 р. вищевказане рішення було залишене без змін, а апеляційна скарга начальника Полтавадержрибоохорони - відхилена.

При цьому, Крюківським районним судом Полтавської області та Апеляційним судом Полтавської області було зроблено описку у винесених ними рішеннях, а саме посаду на якій її поновили було вказано, як районний державний інспектор Полтавадержрибоохорони, коли насправді вона працювала і намагалася поновитися на посаді бухгалтера 1 категорії Полтавадержрибоохорони.

Так, ухвалою від 09 червня 2009 року Апеляційного суду Полтавської області, за її заявою, було виправлено описку в мотивувальній частині ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 30 квітня 2009 року, вирішено вважати вірним, що ОСОБА_1 поновлено на посаді бухгалтера 1 категорії Полтавадержрибоохорони.

28 листопада 2008 року Крюківським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист, яким зобов'язано відповідача негайно поновити її на посаді "бухгалтера 1 категорії Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області".

Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження до Полтавадержрибоохорони.

Рішенням суду її поновлено на роботі з 03 травня 2007 року, але фактично її поновлено на посаді було 25 травня 2009 року, станом на 03 травня 2009 року затримка розрахунку з нею становить 24 місяці, тому сума заробітної плати за вимушений прогул, яка підлягає стягненню з відповідача складає 35 415, 36 гривень.

Крім того у відповідності до ст. 115 КЗпП України. Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а також ст. 34 Закону України "Про оплату праці", якщо виплати заробітної плати було затримано, то власник, або його уповноважений орган зобов'язаний виплатити працівнику компенсацію з урахуванням індексу інфляції.

Незаконні дії Полтавадержрибоохорони спричинили їй моральну шкоду, яка полягає в тяжких моральних стражданнях пов'язаних з порушенням її законних прав та виражаються у переживаннях пов'язаних із скрутними матеріальним становищем її сім'ї, також у необхідності шукати тимчасовий підробіток без офіційного працевлаштування для того, щоб хоч якось прожити. Розмір спричиненої їй моральної шкоди вона оцінює у 20 000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача - Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області - Коба В.Г. позовні вимоги не визнав, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в зв»язку з їх необґрунтованістю.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, хоча завчасно надіслав до суду заяву відповідно до якої прохав справу розглядати без його участі.

Третя особа ОСОБА_5 до судового засідання не з»явився з невідомих суду причин.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні достовірно встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 з 01.08.2005 року працювала в Полтавському територіальному відділі Середньодніпровського басейнового управління охорони водних живих ресурсів на посаді бухгалтера 1 категорії.

Відповідно до Наказу №178-К начальника Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Мурильова О.В. №178 - К від 03.05.2007 року ОСОБА_1 звільнено 03.05.2007 року з посади бухгалтера 1 категорії Полтавського територіального відділу Середньодніпровського басейнового управління охорони водних живих ресурсів у зв»язку з ліквідацією Середньодніпровського ДБУ ОВЖР.

Згідно рішення Крюківського районного суду М.Кременчука від 28 листопада 2008 року було скасовано наказ начальника Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Мурильова О.В. №178 - К від 03.05.2007 року про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП та ОСОБА_1 було поновлено на посаді бухгалтера 1 категорії Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області з 03 травня 2007 року.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30.04.2009 року вищевказане рішення було залишене без змін, а апеляційна скарга начальника Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області - відхилена.

04 грудня 2008 року Крюківським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист №2-59, згідно якого «поновити ОСОБА_1 на посаді "бухгалтера 1 категорії Головного державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області" з 03 травня 2007 року».

На виконання вказаного рішення суду та у зв»язку з відсутністю у штатному розписі Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області посади бухгалтера 1 категорії, начальником Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області ОСОБА_4 видано наказ №59 - к від 25.05.2009 року, яким за згодою ОСОБА_1, останню поновлено на посаді провідного бухгалтера Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області.

Відповідно до ст.,235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст.,236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 0611.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату від 17.05.2007 року №47, що видана Середньодніпровським басейновим управлінням охорони водних живих ресурсів, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 51 гри. 08 коп..

Виходячи із заробітку ОСОБА_1 за останні два календарних місяця роботи перед звільненням та враховуючи вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, суд приходить до висновку, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1складає 1475 грн. 64 коп. (1411 + 1540,28 : 2), час вимушеного прогулу становить 24 місяці.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь компенсації у зв»язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 17 849 грн. 34 коп. то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, при цьому суд виходить з наступного.

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає, що відповідач відповідно до ст. 115 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків виплати», ст.34 Закону України «Про оплату праці»повинен виплатити їй компенсацію у зв»язку з порушенням строку виплати заробітної плати у розмірі  17 849 грн. 34 коп.

Відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 22.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяц через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 14272, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі —компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі —споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

Виходячи з встановлених обставин справи, системного аналізу ст.34 Закону України «Про оплату праці», Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 14*272 , суд приходить до висновку, що вони не підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки позивачку було звільнено з роботи 03.05.2007 року та з указаного часу заробітна плата їй не нараховувалась та не виплачувалась.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст..43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Так, людина працює для того, щоб отримувати матеріальні блага - можливість забезпечити своє існування, тобто людина працює для того, щоб жити.

Як встановлено судом, з вини відповідача позивач був позбавлений можливості працювати та отримувати заробітну плату, тобто внаслідок порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1, позивач зазнала втрат немайнового характеру і останній завдано моральну шкоду.

Згідно ст.237 - 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року

„Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11,60,88,212,213,214.215 ЦПК України, ст. ст..П5, 117,235,236,237- 1 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації у зв»язку з порушенням строків виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області на користь ОСОБА_1 35 415 грн. 36 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Стягнути з Головного Державного управління охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області на користь держави 362 грн. 65 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільної справи

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: