Справа № 2-1105/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2008 року Приморський районний суд м. Одеси

         у складі:     головуючого судді Загороднюка В.І.

                            при секретарі Сребняк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна та визнання права спадкування на майно за законом, - 

ВСТАНОВИВ:

         Позивачка  звернулася до суду з позовом до відповідача та просить встановити факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_3., визнати за нею право на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3, а саме визнати 537/4000 частини квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі як майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати земельну ділянку пл.630 кв.м. №АДРЕСА_2 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право власності на 537/8000 частини квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі, визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки пл.630 кв.м. №АДРЕСА_2. При цьому вона посилається на те, що вона  з 1994 року проживала разом з ОСОБА_3. до його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 в м. Одесі. Шлюб між собою вони не реєстрували. А шлюб між нею та ОСОБА_4. розірваний не був, так як на той час останній виїхав на декілька років за межі країни. Шлюб між ними був розірваний в червні 2004 року.

         Після смерті ОСОБА_3. залишилось вищезазначене спадкове майно на яке вона претендує як його фактична дружина.

                                                          ( а.с. 4-6 )

          В ході розгляду справи позивачка уточнила свій позов та просить встановити факт проживання однією сім'єю її та ОСОБА_3 з 1994 року по день смерті останнього - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходження в фактичних шлюбних відносинах, визнати 537/4000 частин квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі об'єктом спільної сумісної власності жінки і чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували в шлюбі між собою, визнати за нею право власності на 537/ 8000 частини квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі, визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки пл.630 кв.м. №АДРЕСА_2.

                                                                  ( а.с. 191)

          Відповідачка позов не визнала та посилаючись на відсутність правових підстав та недоведеність позовних вимог просить в задоволенні позову відмовити.

          Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ОСОБА_3., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, був власником 537/4000  частин комунальної квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі. Йому також належала земельна ділянка площею 630 кв.м. № АДРЕСА_2.

          Зазначена частка квартири була приватизована на ім'я ОСОБА_3. та його матері ОСОБА_5. 13.05.1996 року, про що видане відповідне свідоцтво.

                                                        (а.с. 62-69)

          Після смерті ОСОБА_5., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, належну її частку успадкував ОСОБА_3., якому і стало належати 537/4000 зазначеної квартири.

                                                        (а.с. 70)

          Земельна ділянка площею 630 кв.м. № АДРЕСА_2 в Одеській області, Комінтернівського району, також була оформлена на ОСОБА_5, а після її смерті була переведена на ім'я ОСОБА_3.

          В серпні 2005 року ОСОБА_3. звернувся до відповідних органів з приводу приватизації цієї земельної ділянки і всі необхідні документи були оформлені за його життя. Разом з тим правовстановлюючий документ - державний акт на земельну ділянку був виданий  лише 03.04.2006 року, тобто після смерті ОСОБА_3.

                                                        (а.с. 87, 106-108, 113)

          Суд вважає, що ця земельна ділянка в силу зазначених обставин також являється спадковим майном ОСОБА_3. 

          Після смерті ОСОБА_3. єдиним спадкоємцем його майна являється ОСОБА_2. його рідна сестра, яка належить до спадкоємців другої черги, що вона підтвердила в судовому засіданні.

                                                        (а.с. 76)

          Позивачка, як це вбачається із рішенням Київського суду м. Одеси, перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який було розірвано 29.03.2004 року. Свідоцтво про розірвання шлюбу було видано 30.06.2004 року.

                                                        (а.с. 51, 177)

          Позивачкою була надана суду документація щодо до поховання нею ОСОБА_3. в грудні 2005 року, а також листи направлені позивачці ОСОБА_3., з яких вбачається, що між ним склалися довірчі відносини. Також допитані судом свідки підтвердили, що ОСОБА_3. та ОСОБА_1. перебували між собою в фактичних шлюбних відносинах до смерті останнього та проживали однією сім'єю.

          Разом з тим суд вважає, що перебування позивачки в фактичних шлюбних відносинах с ОСОБА_3. не є правовою підставою для успадкування нею майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3., оскільки в цьому випадку ОСОБА_1. може належати лише до спадкоємців четвертої черги, за умови, що цей термін складає не менше як 5 років до часу відкриття спадщини, згідно вимог ст. 1264 ЦК України.

          Відлік цього терміну слід проводити з набрання чинності ЦК України (в редакції 2003 року) з 01.01.2004 року. Тому на момент смерті ОСОБА_3. термін його проживання однією сім'єю з позивачкою значно менший 5 років. Доказів з приводу того, що позивачка протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_3., який через похилий вік, тяжку хворобу, або каліцтво був у безпорадному стані, ОСОБА_1. суду не надала.        

          Навпаки з матеріалів справи вбачається. Що ОСОБА_3, почав хворіти в  кінці 2005 році, а до цього часу та перебував на стаціонарному лікуванні, до цього часу він працював на суднах далекого плавання. Тому судом відповідно до ст. 1259 ЦК України не може бути змінена черговість на  успадкування майна померлого. Суд також не може застосувати дію ст. 74 СК України на яку посилається позивачка як правову підставу, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, оскільки відповідно до постанови Пленуму ВС України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу , визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

          Приймаючи до уваги, що в силу зазначених правових підстав ОСОБА_1. не може претендувати на спадкування майна ОСОБА_3., суд вважає, що не підлягає встановленню також факт перебування ОСОБА_1. та ОСОБА_3. в шлюбних відносинах, оскільки такий факт за даних обставин не породжує правових наслідків щодо спадкування майна.

         Керуючись ст. 62, 63, 70, 74 СК України, до ст. 1259, 1262, 1264 ЦК України, ст. ст. 213-215 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

         В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна та визнання права спадкування на майно за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.

Суддя