Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

                                                                                           Справа  № 2-59/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

         30 червня 2011 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі : головуючого –судді Андрюшиної Л.А. при секретарі Боднар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом

          ОСОБА_1

                                                                          до       ОСОБА_2, 3-ї особи:

                                                                                     ОСОБА_3, ПрАТ «СК

                                                                                     «Уніка», ЗАТ «УАСК АСКА»

про     відшкодування матеріальної та моральної шкоди    

          завданої внаслідок дорожньо-транспортної  

          пригоди ,-

                                                                 В С Т А Н О В И В:

       Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожнього-транспортної пригоди. В подальшому уточнив свої позовні вимоги і в остаточній редакції позову просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь різницю між рахунком СТО та отриманих сум від страхових компаній у розмірі 554,39грн., невиплачені кошти ПДВ у розмірі 720грн., витрати понесені з оцінкою пошкодженого автомобіля у розмірі 627,50грн., послуги Укрпошти, отримання довідки ДАІ, комісії банку та ксерокопіювання документів у загальному розмірі 180,20грн., витрати на правову допомогу у розмірі 500грн,  втрату ринкової вартості автомобіля у розмірі 1954,33грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 1700,00грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 09 листопада 2009 року приблизно о 17.00год. на вул. Леніна в Центрально-Міському районі м. Макіївки сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, що належить йому на праві власності і яким на той час керував ОСОБА_3. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2, який у зазначений час керував автомобілем DAEWOO, реєстраційний номер НОМЕР_3 і рухаючись в попутному напрямку, в порушення Правил дорожнього руху не витримав небезпечний інтервал, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів та його автомобілю були спричиненні механічні пошкодження. Факт ДТП був належним чином зафіксований співробітниками ДАІ та на підставі постанови Будьонівського районного суду м. Донецька відповідач ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності і визнаний винним у скоєнні вказаної ДТП  та на нього накладено адміністративне стягнення. У добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду відповідач ОСОБА_2 відмовляється, в зв»язку з чим з вини відповідача він змушений був відволікатися від своїх повсякденних побутових і професійних обов»язків, займатися неприємними питаннями, пов»язаними з додатковими матеріальними витратами, а також він постраждав морально, оскільки ним витрачено багато часу та докладено багато зусиль в зв»язку з необхідністю ремонту автомобіля та збором необхідних для цього документів, внаслідок чого порушився нормальний ритм та спосіб його життя і відповідно всієї його сім»ї, тобто йому спричинені моральні страждання та хвилювання, він змушений був нервувати, а тому спричинену моральну шкоду оцінює у розмірі 1700,00грн. та просить стягнути з відповідача на його користь разом з відшкодуванням спричиненої матеріальної шкоди.

      Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснення в обґрунтування позовних вимог дав аналогічні тим, що викладені в його позовній заяві та поданих до неї уточненнях.

      Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та також просив їх задовольнити.

      Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що

позивач не побажав одразу скористатися своїм правом на отримання страхового відшкодування та не звернувся до страхової компанія. Свою провину в ДТП він не оспорює та поніс за це адміністративну відповідальність передбачену законом. Оскільки страхові компанії під час розгляду справи виплатили позивачу суму страхового відшкодування, вважає, що він повинен відшкодувати позивачу лише 1954,33грн. в рахунок втрати товарного виду пошкодженого автомобіля.  

      3-я особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та також просив їх задовольнити, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 і він повинен відшкодувати заподіяну шкоду.

     Представники 3-х осіб: ПрАТ «СК «Уніка»та ЗАТ «УАСК АСКА»в судове засідання не з»явилися по невідомим суду причинам. Про день та час розгляду справи були повідомленій своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку.

     Суд, заслухавши пояснення сторін, 3-ї особи ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску. Третя особа ОСОБА_3 в свідоцтві про реєстрацію зазначений як особа, яка має право керувати вказаним транспортним засобом/а.с.10/.

Згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу ВВС 112861, власником автомобіля марки DAEWOO NEXIA, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, є ОСОБА_5./а.с.78/.

З довіреності, посвідченої в нотаріальному порядку 02 жовтня 2008 року вбачається, що ОСОБА_5 на підставі усного договору доручення, уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з усіх питань пов»язаних з належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ –автомобілем марки DAEWOO NEXIA, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, у тому числі надала йому право керувати вказаним автомобілем/а.с.75/. Згідно посвідчення водія серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 має право керувати транспортними засобами категорії В/а.с.77/.

     Згідно постанови Будьонівського районного суду м. Донецька від 20 січня 2010 року, ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 340грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, з тих підстав, що 09 листопада 2009 року о 17год.00хв. він, керуючи автомобілем марки «ДЕУ», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в Центрально-Міському районі м. Макіївки , не обрав безпечний інтервал та скоїв зіткнення з автомобілем марки «ДЕУ», реєстраційний номер НОМЕР_2, що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження/а.с.11/.

    Відповідно до вимог ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне  правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо/ володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, виходячи з зазначених норм діючого цивільного законодавства, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність особи, яка здійснює таку діяльність, не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

   Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено вище вказаною довіреністю, посвідченою в нотаріальному порядку, 09 листопада 2009 року відповідач ОСОБА_2 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом –автомобілем марки DAEWOO NEXIA, реєстраційний номер НОМЕР_3, на підставі виданої йому довіреності, тобто на відповідній правовій підставі володів зазначеним транспортним засобом, а тому саме він, як особа, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, повинен відповідати за завдану внаслідок ДТП шкоду.

          Згідно висновку № 08/168 експертного автотоварознавчого дослідження по факту спричинення матеріальної шкоди, складеного 21.11.2009 року ПП «ОСОБА_6.», вартість відновленого ремонту пошкодженого автомобіля DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, на момент дослідження складає 5387,11грн./а.с.7-8/. Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 08/168 за проведення автотоварознавчого дослідження позивачем ОСОБА_1 було сплачено 500грн./а.с.10/.

         З висновку судово - автотоварознавчої експертизи № 6195/27-6263/19 від 28.12.2010 року, вартість матеріальної шкоди спричиненої володільцю автомобіля DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 6977,09грн. Вартість відновленого ремонту зазначеного автомобіля складає 5022,76грн., а величина втрати товарної вартості автомобіля складає 1954,33грн./а.с.47-55/. Аналізуючи надані по справі сторонами вище вказані докази, суд вважає за необхідне взяти до уваги саме висновок судово –автотоварознавчої експертизи, оскільки такий висновок експерта є належним доказом по справі, тоді як висновок автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості відновлення ремонту пошкодженого автомобіля, проведений на замовлення позивача до його звернення з позовом до суду,  таким належним доказом не є. При цьому суд  враховує вимоги ч.2 ст. 59 ЦПК України відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

        Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 застрахував свою цивільно-правову відповідальність та уклав договір з СК «Уніка». Згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо –транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи.  

        З платіжного доручення від 13.04.2011 року вбачається, що ПрАТ «СК»Уніка»виплатила позивачу страхове відшкодування за договором від 01.10.2009 року у розмірі 3313,54грн./а.с.113/. Крім того, згідно платіжного доручення № 4286 від 20 жовтня 2010 року ЗАТ «УАСК АСКА»виплатило позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 2657,00грн./а.с.114/. Таким чином, на підставі вище вказаних письмових доказів судом встановлено, що загальний розмір виплаченого страховиками позивачу ОСОБА_1 страхового відшкодування складає 5970,54грн.(3313,54грн.+ 2657,00грн=5970,54грн.). У зв»язку з проведеними страховими компаніями виплатами страхового відшкодування, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги в цій частині та просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 різницю сум між рахунком –фактурою, виданим СТО та отриманою ним від страхових компаній виплати  у розмірі 554,39грн..  

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно рахунку –фактури № СЧ-0001458 від 09.02.2011 року, наданого ПАТ «Донецьк-авто»філія «Макіївський Авто-центр»оплата послуг за ремонт пошкодженого автомобіля позивача складає без ПДВ 5429,16грн., з ПДВ 6514,99грн.. Платником цього рахунку –фактури зазначено СК «Уніка»ПрАТ/а.с.107/. Суд враховує, що позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не було надано будь-яких належних доказів того, що він особисто оплатив наданий ПАТ «Донець-авто»рахунок-фактуру, а тому його позовні вимоги в частині стягнення різниці між сумою зазначеною в цьому рахунку-фактурі та сумою отриманою ним від страхових компаній не підлягає задоволенню, оскільки ним ці витрати не були понесені. З цих самих підстав також не підлягає стягненню сума ПДВ у розмірі 720грн.. Фактична вартість матеріальної шкоди спричиненої володільцю автомобіля DAEWOO Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно вище вказаного висновку  судово - автотоварознавчої експертизи № 6195/27-6263/19 від 28.12.2010 року складає 6977,09грн. Вартість відновленого ремонту зазначеного автомобіля складає 5022,76грн.. Отже, оскільки позивач отримав страхове відшкодування від страхових компаній у загальному розмірі 5970,54грн., а вартість відновленого ремонту експертом визначена у розмірі 5022,76грн., суд приходить до переконання, що сума страхової виплати є достатньою для повного відшкодування завданої шкоди.

Згідно зі ст. 32 п.7 «Про обов»язкове страхування цивільно –правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик не відшкодовує шкоду, пов»язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Таким чином,  в судовому засіданні встановлено, що страхові компанії виплатили позивачеві ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у вигляді вартість відновленого ремонту. Але, як зазначалося вище, страховик не відшкодовує шкоду, пов»язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу, а тому ця шкода у розмірі 1954,33грн., визначеному висновком судово-автотоварознавчої експертизи від 28.12.2010 року, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст.10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 1700грн., суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

           Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

          Відповідно до вимог ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Але враховуючи, що шкоду було заподіяно внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така шкода відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України відшкодовується незалежно від вини фізичної особи .

           Згідно до п.3 ст.22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому також відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 ЦК України. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди

             Як встановлено у судовому засіданні та зазначалося вище, позивач ОСОБА_1  в результаті ДТП переніс стресову ситуацію, нервував з приводу пошкодження його майна. Був порушений звичний спосіб його життя, у зв»язку з цим сам факт ДТП та пошкодження транспортного засобу змусили його переживати та нервувати, випробовувати душевні страждання. Таким чином, суд приходить до переконання про необхідність відшкодувати моральну шкоду заподіяну позивачеві ОСОБА_1, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку із пошкодженням майна, тобто на підставі п.3 ст. 23 ЦК України і в такому випадку, як зазначалося вище, таке відшкодування повинне бути здійснено відповідачем ОСОБА_2. При визначені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер, глибини і тривалість моральних страждань позивача, а також вимоги розумності та справедливості  і вважає за можливе стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн., оскільки приходить до переконання, що саме вказана суму буде розумною, справедливою та достатньою для відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачеві у даній конкретній ситуації.   

Крім того, у відповідності зі ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов”язаних з розглядом справи, до яких також належать витрати на інформаційне –технічне забезпечення розгляду справи, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, пов»язаних з явкою до суду; витрати пов»язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов»язані з проведенням огляду доказів за місцем їх розміщення та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи. Оскільки позивачем при зверненні до суду був оплачений судовий збір у загальному розмірі 59,50грн., а також витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120грн., то ці понесені судові витрати слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача. Відповідно до Постанови КМУ від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», передбачено, що якщо компенсація витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, сплачується іншою стороною, її розмір не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. З квитанції до прибуткового касового ордеру, виданого адвокатом ОСОБА_4 вбачається, що в рахунок оплати юридичних послуг ним від ОСОБА_1 було отримано 500грн.. Враховуючи час витрачений на розгляд справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 500грн..

        Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на замовлення позивача 21 листопада 2009 року ПП «ОСОБА_6.»був складений висновок експертного автотоварознавчого дослідження, за складання якого позивачем було сплачено 500грн., а також понесені інші витрати, пов»язані з оцінкою пошкоджень, загальний розмір яких позивачем зазначений у розмірі 627,50грн. і цю суму він просить стягнути з відповідача. Як встановлено судом, висновок експертного автотоварознавчого дослідження був складений ще до звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, а тому суд вважає, що понесені позивачем витрати на оплату замовленого ним автотоварознавчого дослідження не можуть бути віднесені до судових витрат, оскільки ці кошти були ним сплачені ще до відкриття провадження у справі, в зв»язку з чим не можуть присуджуватися на його користь з відповідача. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь понесених витрат за оплату послуг Укрпошти, отримання довідки ДАІ, послуг ощадбанку, сплати комісії банку та на ксерокопіювання документів у загальному розмірі 180,20грн. також не можуть бути задоволені судом, оскільки такі витрати не включені до переліку витрат, пов»язаних з розглядом справи, передбачених у ч. 3 ст. 79 ЦПК України, а тому не підлягають відшкодування.

          Керуючись ст. ст. 23, 1166,1167,1187,1194 ЦК України, ст.ст. 22,32,33,35,37 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 10, 11,60, 61,88, 209,212,213-215,218 ЦПК України , суд -

                                                                 В И Р І Ш И В :                                     

           Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов»язаної з втратою товарного виду транспортного засобу 1954,33грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500грн., витрати на правову допомогу у розмірі 500грн., судовий збір у розмірі 59,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00грн., а всього стягнути 3133,83грн..

           В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

                         Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в 1-му екземплярі.

                    Суддя                                                   Андрюшина Л.А.