Справа № 2-а-3121/11

Постанова  

іменем України

 30.05.2011

суддя Десняського районного суду м. Києва  Андрієнко А.М., розглянувши  у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва  про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

                                                                   встановив:

          Позивач звернувся   до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва  про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,  посилаючись на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1-ї категорії, інвалідом 3 групи  безстроково внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС . Незважаючи на те, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він має  отримувати  державну пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком встановлену ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, отримує ж він пенсію в значно меншому розмірі, оскільки відповідач відмовляється перевести його на пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  Просить визнати неправомірними дії  відповідача відносно нарахування та здійснення перерахунку  раніше призначеної державної пенсії.  

        В письмових поясненнях відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

       Сторони в судове засідання не зявилися.

         На підставі ст. 128 ч.6 КАСУ суд прийшов до висновку про можливість постановити рішення за відсутності сторін по справі.

          Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

      Відповідно до ч. 1  ст.  46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що Київською міською державною адміністрацією видано посвідчення , категорії 1

          Також позивач є інвалідом третьї групи безстроково, що підтверджується довідкою  Київської міської спеціалізованої радіологічної МСЕК , захворювання позивача пов’язане з аварією на ЧАЕС.

          Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України у Деснянському  районі м. Києва.

        Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком  

    Отже, пенсія, що виплачується позивачу не відповідає розміру, передбаченому  ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Вихідним критерієм розрахунку державної   пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При розрахунку  державної пенсії  застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Доводи  представника відповідача про те , що поняття  «мінімальна  пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, суд вважає  безпідставними. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини ( мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає , що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50  Закону № 796-ХІІ ( в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року ) , а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року  , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

 Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку , що позивач має право на отримання  пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком   на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраєждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому відповідач повинен бути зобовязаний перевести  ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності на підставі зазначеного Закону та перерахувати йому пенсію  згідно до ст. 54 Закону, починаючи з 28 березня 2011 року.

    На  підставі викладеного, ст. 1,3,6,8,17,19, 21, 22, 24,56, 113, 152 Конституції України, ст. 50-67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22.05.2008 року , керуючись ст. 9, 11,70, 71, 99, 100, 159, 160, 163 , 167 КАС України, суд, -

                                                          ПОСТАНОВИВ :

    Адміністративний позов ОСОБА_1  –задовольнити.

   Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському р-ні м.Києва  щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і неправомірними.соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  неправомірними.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності та провести перерахунок та виплату   ОСОБА_1  згідно вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії з розрахунку не нижче  6 мінімальних пенсій за віком   встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність -  з 28 березня 2011 року

Постанова  може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду   через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з часу її винесення, а відповідачем з часу отримання її копії. .

 Суддя :