Справа № 2-3040/11

  РІШЕННЯ  

іменем України

 14.06.2011

Деснянський районний суд м. Києва

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Науково-дослідного медичного об’єднання  „ДІАЛІР”  про стягнення  

заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що працюючи у ВАТ «ДІАЛІР» на посаді інспектора відділу охорони, заробітна плата йому виплачувалася не постійно, а на час звільнення не було проведено розрахунку. Сума боргу лише по зарплаті з вересня по листопад 2009р. складає 4603,73грн., не враховуючи виплату середнього заробітку за час затримки в разі невиплати при звільнені працівника. На неодноразові вимоги про виплату розрахунку, відповідач постійно відмовляв, посилаючись на відсутність коштів. Тому просить стягнути  з відповідача суму боргу в розмірі 32842, 09грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладене в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнала в частині заборгованості по заробітній платі в розмірі 4603,73грн., при цьому пояснила, що дійсно позивач працював у ВАТ «ДІАЛІР» на посаді інспектора відділу охорони. 27.11.2009року був звільнений за власним бажанням. Заборгованість виникла у зв’язку з тяжким фінансовим становищем відповідача, оскільки в провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа про банкрутство, отже встановлено мораторій на штрафи до закінчення розгляду справи, у зв’язку з чим відшкодування та стягнення штрафних санкцій є неможливим.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ НДМО «ДІАЛІР» з 16.07.2008року по 27.11.2009року, а саме працював на посаді інспектора відділу охорони.

27.11.2009року позивачем подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і наказом № 17/к від 27.11.2009року звільнений з роботи в той же день, однак розрахунок з ним проведено не було.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням про виплату розрахунку, на що отримував відмову та був змушений звертатись до Прокуратури Деснянського району м.Києва.

На теперішній час сума заборгованості, відповідно до довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату, склала 4603,73грн., не враховуючи нарахування за невиплату боргу при звільнені працівника.

На теперішній час затримка по виплаті боргу з моменту звільнення складає 16 місяців.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача складає 32842,09грн., з яких: 4603,73грн.– заборгованість по заробітній платі; 28238,36грн.– середній заробіток за час затримки розрахунку.

Представник відповідача не заперечувала щодо наявності боргу по заробітній платі та стягнення заборгованості в розмірі 4603,73грн. Щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, заперечувала у зв’язку з тяжким фінансовим становищем відповідача та перебуванням в провадженні Господарського суду м. Києва про банкрутство, отже встановлено мораторій на штрафи до закінчення розгляду справи.

Згідно зі ст. 2 КЗпП України, право на працю - це право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру.

Стаття 94 КЗпП України визначає термін «заробітна плата» - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Так, згідно довідки належну винагороду  не отримав, на яку мав законне право.

Стаття 115 КЗпП України регулює строки виплати заробітної плати, а саме заробітна виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Ці строки були ігноровані роботодавцем як і нормою в цілому.

Стаття 116 КЗпП України передбачає строки розрахунку при звільненні: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про  нараховані суми, їй працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен свого повідомити працівника перед виплатою зазначених сум

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника  або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у визначені строки, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, проти чого не заперечувала і представник відповідача в судовому засіданні, в день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку.

Суд визнає неповажними причини порушення відповідачем встановленого порядку звільнення, а саме несвоєчасного проведення розрахунку.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18 вересня 2007 року порушено провадження у справі за №23/448-б про банкрутство, введені мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника.

        Протягом дії мораторію забороняється: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів). Однак мораторій на задоволення вимог кредитора не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв’язку з зобов’язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санкції, про що зазначено в ухвалі господарського суду м. Києва від 18 вересня 2007 року.  

          Відповідно до ст. 117 КЗпП, Постанови КМ України від 8 лютого 1995 р. N 100 щодо затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, розрахунок середнього заробітку за час затримки такий: жовтень 2009року  - 1848,03грн. + листопад 2009року – 1982,48грн. = 3830,51грн. - середня заробітна плата; 89,08грн.(за1день) х 317(робочих днів) = 28238,36грн.- затримка по виплаті боргу з моменту звільнення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

          Вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 32842,09грн., з яких: 4603,73грн. – заборгованість по заробітній платі; 28238,36грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то згідно вимог ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи в сумі 120грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 179, 212, 214 ЦПК України, ст.ст. 2, 94, 115, 116, 117, 2371КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ВАТ Науково-дослідного медичного об’єднання „ДІАЛІР” про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з ВАТ Науково-дослідного медичного об’єднання „ДІАЛІР” на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4603,73грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 28238,36грн., всього у сумі 32842,09грн.

Стягнути з ВАТ Науково-дослідного медичного об’єднання „ДІАЛІР” на користь держави витрати, пов’язані з  інформаційно–технічного забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги.

                Суддя                                                                          Бабко В.В.