Справа № 2-а-2641/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"21" червня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва

          В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

                               При секретарі Чернюк А.А.,                               

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов’язання  провести нарахування та виплату надбавки,

ВСТАНОВИВ

           Позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання відмови  відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) незаконною, про зобов’язання  відповідача проводити нарахування та виплатити у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що є «дитиною війни», відповідно до ст. 1 Закону України»«Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 цього Закону, позивач зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Зупинення дії та внесення змін відповідно до зазначеної ст. 6 визнане рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, 22 травня 2008 року неконституційними. Позивач вимушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування громадян з боку відповідача.

         В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позові, просила суд його задовольнити та провести нарахування та виплату надбавки з 13 листопада 2010 року.

          В судове засідання представник відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду заперечення на позов, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами.     

          Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Згідно зі ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

          Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком. На момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, нарахування їй доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

          Позивач є дитиною війни в розумінні вищенаведеної норми ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України  «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

          Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові зобов’язанні  діяти лише на підставі, в межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією за законом України.

 Згідно з ч.1, 2 ст. 8 КАС України суд при ви рішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства з урахуванням судової практики Європейського суду з питань захисту прав людини.

          Відповідно до ст.. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття в незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

          Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

          Разом з тим, згідно ст.. 7 Закону України, «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

          Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

          Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини «Качко проти України»Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність повного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

          Відповідно до ст.. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту на обсягу існуючих прав і свобод.

         Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп2005 ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини –це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг  прав людини –це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

          Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод – це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

          Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

          Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання  забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем  і державою встановлено певний правовий зв'язок  у визначені сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання  держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

          Поряд з цим, ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розділ ІІ цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01 січня 2008 року.

          Відповідно до ст.. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі № 1-29\2007  № 6-рп2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей1 війни», з урахуванням ст.. 111 цього Закону.

          Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту)»до пенсії або щомісячного грошового утримання соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28\2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку  з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22 травня 2008 року,  позивачу підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов’язання  відповідача провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

          За таких обставин, надбавка, передбачена ст.. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»( в редакції від 22 травня 2008 року),  підлягає виплаті  з 13 листопада 2010 року.

          Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується  її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта  владних повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.

          Доказів того, що у позивача відсутні підстави для отримання 30 % надбавки як дитини війни відповідач не надав і таких доказів судом під час розгляду справи не встановлено.

         Керуючись ст. ст.  2,8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України; ст. ст. 3, 19, 22, 46, 64, 152 Конституції України; ст.. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування»; ст. 176 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд

ПОСТАНОВИВ

          Позовні вимоги задовольнити.

          Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки як дитині війни, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 13 листопада  2010 року.

          Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги до пенсії ОСОБА_1 з 13 листопада 2010 року з урахуванням проведених виплат відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Стягнути з Держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня її проголошення.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя