Справа № 2-а-1955/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"22" квітня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва

      В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

                      При секретарі Рященко Н.Г.

      Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов’язання  провести перерахунок пенсії, зобов’язання призначити додаткову пенсію,

ВСТАНОВИВ

      Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій неправомірними, зобов’язання  провести перерахунок пенсії, зобов’язання призначити додаткову пенсію, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та  інвалідом 2 групи у зв’язку з професійним захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації ЧАЕС, а тому призначення йому пенсії має регулюватись Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, як учаснику ліквідації та інваліду. Відмову відповідача в перерахунку пенсії вважає протиправною, а тому просить суд зобов’язати відповідача призначити основну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Позивач в судове засідання не з’явився, про час  та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в позовній заяві зазначив, що просить розглядати справу у його відсутність.

      Представник УПФ України в Шевченківському районі м. Києва позовні вимоги не визнав та пояснив, що у зв’язку з тим, що позивачу призначено пенсію за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», він має право лише на додаткову пенсію, передбачену ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, представник відповідача в своїх поясненнях зазначив, що діючим законодавством не передбачено розрахунок пенсії та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у відповідності до прожиткового мінімуму доходів громадян на підставі чого позивач просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії.

      Представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в судовому засіданні пояснив, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва. Відповідно до п. 5.3 «Положення про управління з нарахування та виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України», затвердженого наказом ГУ ПФУ в м. Києві № 13 від 19 січня 2009 року, управління не є юридичною особою, не має самостійного кошторису. Таким чином, управління з нарахування та виплати пенсій не може бути відповідачем по справі.

      Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

      З позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити йому перерахунок пенсії, призначеної за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали вена слідок Чорнобильської катастрофи».

      Відповідно до ст. 49 вищевказаного Закону, пенсії особам, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

      Частиною 1 ст. 54 Закону передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірах відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

      Відповідно до ст. 10  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»особі, яка має одночасно право на різні види пенсії ( за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

      В судовому засіданні було встановлено, що позивач 16.04.2008 році звернувся до УПФ України в Шевченківському районі м. Києва з заявою про переведення з пенсії по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам 2 групи, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

      Таким чином, оскільки позивачу призначено пенсію за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», він має право лише на додаткову пенсію, передбачену ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Судом також було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( 1 категорія), про що свідчить посвідчення та вкладка до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи.

      01.11.2004 року ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності в зв’язку із захворюванням пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безстроково.

      ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення та отримує основу пенсію за віком з 16.04.2008 року на підставі заяви від 16.04.2008 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

      В січні 2011 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва із заявою про  перерахунок призначеної пенсії з посиланням на те, що йому нараховується та виплачується пенсія меншого розміру ніж та, яка визначена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Листом від 10.02.2011 року Управління Пенсійного фонду України  в Шевченківському районі м. Києві відмовило позивачу у перерахунку основної та додаткової пенсії з посиланням на те, що відсутні такі підстави.

      Відмова Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва у проведенні перерахунку призначеної додаткової пенсії позивачу за шкоду, заподіяну здоров»ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірною.

      Згідно  ст. 50 Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії.

      Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Зі змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру як основної пенсії, так і щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком, яка в свою чергу визначається правилами ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи із нового розміру прожиткового мінімуму.

      Вказані норми були змінені 28 грудня 2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи набрали чинності з 01 січня 2008 року, але вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

      Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні  діяти лише на підставі, в межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Відповідно до ст.. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття в незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Таким чином, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, фактично ця щомісячна доплата є формою реалізації конституційного права громадян, які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист.

      Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання додаткової пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність повного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

      Відповідно до ст.. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту на обсягу існуючих прав і свобод.

      Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод –це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

      Враховуючи те, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю.

      Відповідно до ст.. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

      Відповідно до п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року, текст ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю для інвалідів 2 групи в розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року у справі № 1-28\2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку  з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»»в редакції, яка передбачає виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, була відновлена з 22 травня 2008 року, а позивачу додаткова пенсія виплачується в значно нижчому розмірі ніж передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд приходить до висновку про  задоволення позовних вимог в частині зобов’язання  відповідача провести позивачу перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи  у розмірі, визначеному ст. 50 вищезазначеного Закону.

      Відповідно до ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

      Позивач в позовній заяві не вказує з якого часу він просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії. За таких обставин, виходячи з вимог ст. 11 КАС України, додаткова пенсія, передбачена ст.. 50 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»( в редакції від 22 травня 2008 року),  підлягає перерахунку та виплаті з 28 вересня 2010 року в розмірі 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

     Доказів того, що у позивача відсутні підстави для отримання  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідач не надав і таких доказів судом під час розгляду справи не встановлено.

     Що стосується позовних вимог про перерахунок основної пенсії відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає, що вони не підлягають в цій частин задоволенню з урахуванням вищевикладених обставин.  

     Керуючись ст. ст. 3, 19, 22, 46, 64, 152  Конституції України, ст. 49, 50, 54, 67  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86,  99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ

      Позовні вимоги задовольнити частково.

      Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у меншому розмірі ніж встановлено  Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».          

      Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, як особі котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 75 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 28 вересня 2010 року з урахуванням частини виплат, які вже були проведені ОСОБА_1

      Решту позовних вимог залишити без задоволення.

      Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня її проголошення.

      Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя