Справа № 2-а-723/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"15" березня 2011 р.Шевченківський районний суд м. Києва

           В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

                           При секретарі Рященко Н.Г.

           Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва про визнання неправомірними дії, зобов’язання провести перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ

           Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до вимог ч.ч. 1,2 ст. 40 та ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік з 13 жовтня 2010 року.

           Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог представник позивача пояснив, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва. В листопаді  2010 року він звертався до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва з заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідачем було здійснено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік із розрахунку 1197,91 грн., проте на підставі ст.40,  42 Закону мав бути застосований показник середньої заробітної плати за 2009 рік ( 1650,43 грн.).

           Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

           Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

           ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва.

           Звернувшись у листопаді 2010 року до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва з заявою щодо здійснення перерахунку, позивачу був здійснений перерахунок пенсії за ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

           Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, відповідач вважає, що не  має законодавчого врегулювання показника заробітної плати в середньому на одну особу при здійснені перерахунку пенсій, а тому слід застосовувати показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

           Проте, на думку суду, позиція відповідача є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки дія пункту 35 підпункту 10 (б) розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»та в Постанові Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, втратила чинність 01 січня 2009 року відповідно до абзацу 7 ч. 2 розділу ІІІ «Прикінцевих положень»зазначеного Закону, де, зокрема, вказано, що розділ ІІ діє до 31 грудня 2008 року.

           Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»заробітна плата   за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату, виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року –за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

           Згідно ч.4 ст. 42 вищезазначеного Закону у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше 24 місяців страхового стажу після призначення попереднього перерахунку пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати, з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться за період страхового стажу, зазначених в частині першій статті 40 даного Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

           Підпунктом 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»встановлено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв в роботі, перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), якої  була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує перерахунку пенсії.

           22 травня 2008 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано неконституційними, в тому числі і підпункт 10 пункту 35 розділу ІІ вищезазначеного Закону України.

           Крім того, згідно з абзацом 7 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»… розділ ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»«діє по 31 грудня 2008 року».

           Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні  діяти лише на підставі, в межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

           Згідно ст.. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність,  тобто відповідні норми зазначеного Закону втратили чинність з 22.05.2008 року.

           Рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

          З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки положення абзаців 3 частини 1 статті 40, абзац 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в редакції Закону України від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, відповідачу слід було застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якій вона діяла до вказаних змін.

         Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується  її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта  владних повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.

         Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач  ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік (1650,43 грн.) на підставі ст.. 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 13.10.2010 року по 15.03.2011 року.

         Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача здійснювати перерахунок пенсії надалі, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин

          Керуючись ст. ст. 19, 22, 46, 64, 152  Конституції України, Законом України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», Керуючись ст. ст. 2,8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України,  суд           

ПОСТАНОВИВ

          Позовні вимоги задовольнити частково.

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва при перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік неправомірними.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1  перерахунок пенсії за віком відповідно до ст.. ст.. 40,42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік з 13 жовтня 2010 року по 15 березня 2011 року.

          Стягнути з Держави на користь Дупляка В.Д. судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

          Решту позовних вимог залишити без задоволення.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня її проголошення.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя