Справа № 161/4066/22

Провадження № 2/161/1530/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Гриня О. М.,

за участю секретаря - Жежерун Д.А.

представника позивача адвоката Кромського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Вироком Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2024 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2023 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано.

Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, і призначити покарання: за ч.2 ст.187 КК України - сім років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 286 КК України - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки; за ч.2 ст.289 КК України - п`ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначити - сім років шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки без конфіскації майна.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2023 року щодо ОСОБА_2 в частині залишення без розгляду цивільних позовів потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 01 лютого 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та відкрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок ДТП, яке скоїв відповідач ОСОБА_2 , загинула дружина позивача - ОСОБА_5 , внаслідок чого позивач зазнав моральної шкоди.

Крім того позивач поніс витрати на поховання і спорудження надгробного пам`ятника, витрати на лікування дітей, а також втратив заробіток у Республіка Польща, бо змушений був повертатися в Україну.

Позивач неодноразово змінював розмір своїх позовних вимог і остаточно, у заяві від 09 вересня 2024 року, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1 032 200,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 62 265,89 грн. втраченого заробітку, 7 910,00 грн. витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника та 26 529,49 грн. витрат на лікування.

Відповідач ОСОБА_2 письмового відзиву на позов не подав, хоча судові виклики надсилалися йому за місцем відбуття покарання.

Відповідач ОСОБА_3 письмового відзиву, як окремого документу, не надав. Позиція цього відповідача висловлена у клопотання її представника - адвоката Веремчука В.О. про слухання справи за його відсутності, де вказано, що відповідач ОСОБА_2 досяг повноліття та несе відповідальність за завдану шкоду самостійно.

Також адвокат Веремчук В.О. зазначає, що наразі ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України.

Перевіряючи відомості про перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України судом досліджені відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого слідує, що відносно ОСОБА_2 відсутні ухвали суду про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, постановлені згідно приписів ст.81-1 КК України.

Крім того, адвокат Веремчук В.О. не надав суду будь-яких доказів проходження ОСОБА_2 військової служби, а з ДУ «Дрогобицька виправна колонія №40», куди надсилалися виклики ОСОБА_2 , не надходило відомостей про відсутність в них на утриманні цієї особи.

З огляду на вищевикладене, через відсутність будь-яких доказів проходження відповідачем ОСОБА_2 військової служби, судом не розглядалося питання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не прибули. Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, позовні вимоги заперечує.

Заслухавши присутнього представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.12.2021 року о 14:34 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «RenaultMegane» реєстраційний номер НОМЕР_1 2003 року випуску, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відведення, рухаючись проспектом Перемоги в м. Луцьк, перебуваючи на ділянці дороги поблизу ТРЦ «Там-Там», що на пр.Соборності 43, не зупинився на вимогу поліцейського, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, і наближаючись до регульованого пішохідного переходу, в момент, коли на світлофорі горів червоний сигнал, виїхав на регульований пішохідний перехід, порушивши вимоги п. п. 2.1 (а), 2.3 (б), 2.4, 10.1, 8.7.3 (е), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, де допустив наїзд на п`ятьох пішоходів, які переходили проїзну частину дороги на регульованому пішохідному переході на дозволений їм зелений сигнал світлофора, після чого, проїхавши декілька десятків метрів, здійснив виїзд автомобіля на тротуар, а в подальшому - наїзд на інформаційно-вказівний дорожній знак та дерево.

У результаті ДТП пішохід ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких настала її смерть, а ОСОБА_4 - середньої тяжкості тілесні ушкодження по критерію довготривалості розладу здоров`я.

Вироком Рівненського апеляційного суду від 22 січня 2024 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2023 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасовано.

Ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 289 КК України, і призначити покарання: за ч.2 ст.187 КК України - сім років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 286 КК України - п`ять років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки; за ч.2 ст.289 КК України - п`ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточне покарання призначити - сім років шість місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки без конфіскації майна.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, внаслідок якого загинула пішохід ОСОБА_5 , встановлені вироком суду, який набрав законної сили, і повторному доказуванню не підлягають.

З матеріалів справи слідує, що загинувша внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 була дружиною позивача ОСОБА_1 .

Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Згідно положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що внаслідок ДТП, в якому винний відповідач ОСОБА_2 , загинула дружина позивача, суд дійшов висновку, що на його користь слід присудити 1 031 200,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, що відповідатиме ступеню його моральних страждань, у зв`язку зі смертю близької особи.

Що стосується вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок ДТП загинула дружина позивача, у зв`язку з цим він був змушений був повернутися із заробітків у Республіці Польща для виховання та утримання двох спільних дітей, які лишилися напівсиротами. Втрачений заробіток позивач оцінює у 9 120 польських злотих, що станом на 13 квітня 2022 року становить 62 265,90 грн. Суд вважає цю суму обґрунтованою та стягує її з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Крім того, позивач поніс витрати на поховання та спорудження пам`ятника загиблій у загальному розмірі 85 910,00 грн., з яких страховиком не було відшкодовано 7 910,00 грн. Отже, на підставі ст.1194 ЦК України, 7 910,00 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Також позивач витратив на лікування дружини 26 529,49 грн. Ця сума також не була відшкодована страховиком, у зв`язку з чим її слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Що стосується вимог до відповідача ОСОБА_3 , суд зазначає таке.

Статтею 1179 ЦК України передбачено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Як слідує з матеріалів справи, на момент вчинення ДТП відповідач ОСОБА_2 був неповнолітнім, але на час розгляду цієї цивільної справи - досяг повноліття. У зв`язку з чим, згідно приписів ч.3 ст.1179 ЦК України, обов`язок його батьків, а в даному випадку - матері ОСОБА_3 , відшкодувати шкоду за дії ОСОБА_2 припинився, що зумовлює відмову у задоволенні позову до неї.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити в окремому судовому засідання.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення моральної та матеріальної шкоди шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 031 200 (один мільйон тридцять одна тисяча двісті) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 96 705, 38 (дев`яносто шість тисяч сімсот п`ять гривень тридцять вісім копійок) матеріальної шкоди, яка складається із 62 265,89 грн. (шістдесят дві тисячі двісті шістдесят п`ять гривень вісімдесят дев`ять копійок) втраченого заробітку, 7 910, 00 грн. (сім тисяч дев`ятсот десять гривень) витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, 26 529,49 грн. (двадцять шість тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень сорок дев`ять копійок) витрат на лікування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Призначити судове засідання щодо вирішення питання розподілу судових витрат на 05 грудня 2024 року 11 год. 30 хв. в залі судових засідань за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки буд. № 24, каб. № 11.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_2 ;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження: Відбуває покарання у Дрогобицькій виправній колонії № 40, 82100, Львівська область Дрогобицький район, м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 77;

Відповідач 2: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , іпн. НОМЕР_3 ;

Повне рішення суду складено та підписано 05 грудня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Олександр ГРИНЬ