Справа № 22-ц-540/11Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М.
Категорія -27 Доповідач - Гурзель І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В.,
при секретарі - Сеник В.В.
з участю сторін - з участю апелянта ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 січня 2011 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2010 року АТ “Банк “Фінанси та кредит” звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 січня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та кредит” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором —задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та кредит” заборгованість за кредитним договором № 12-310/29 від 29 лютого 2008 року в розмірі 583 548,69 грн ( п’ятсот вісімдесят три тисячі п’ятсот сорок вісім гривень 69 копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та Кредит” судові витрати в розмірі 1 820,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 січня 2010 року скасувати у повному обсязі, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ “Банк Фінанси та кредит” задовольнити частково, а саме: стягнути з нього поточну заборгованість в розмірі 48 077,21 грн., а в решті позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що суд не в повній мірі з’ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правомірного її вирішення, також суд неправильно застосував законодавчі норми щодо стягнення пені.
Заслухавши апелянта який підтримав викладені в апеляції доводи, представника позивача, який просить апеляційну скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог вбачається що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Так судом першої інстанції вірно встановлено обставини що до договірних зобов'язань по кредитному договору, які існують між сторонами.
Згідно умов кредитного договору, ПАТ “Фінанси та кредит” надав кредит ОСОБА_1 на придбання трикімнатної квартири у розмірі 407 787,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5% річних, а відповідач зобов’язався щомісячно в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитом та відсотках за користування ним, відповідно до Графіка визначеному в додатку №1 до Кредитного договору.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковий до виконання сторонами.
У п.3.2, 3.6, 4.3 договору зазначено, що позичальник зобов'язався перед кредитором щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитом та відсотках за користування ним у складі щомісячного ануїтетного платежу розміром 5 827,00 грн. у відповідності до Графіка зниження розміру заборгованості визначеному в додатку № 1 до Кредитного договору.
П. 2.1. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з моменту повернення Кредитних ресурсів на позичковий рахунок, позичальник сплачує відсотки в розмірі 16,5 % річних.
Доводи апеляції що до стягнення тільки поточної заборгованості за кредитом не можуть братись до уваги оскільки, як показали сторони, ОСОБА_1 і надалі з грудня 2010 року не сплачує чергові платежі . Сам апелянт пояснює що прострочення сплати чергових платежів виникає у нього в зв'язку з кризою, внаслідок чого його доходи, пов'язані з будівельним бізнесом впали, оскільки не має замовлень. При укладенні кредитного договору він не міг передбачити зазначених обставин.
Як вбачається з п. 6.1 кредитного договору, за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитні договором, сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 599 580,22 грн., що складається з 385 471,48 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 8 310,07 грн. заборгованість по простроченому тілу кредиту; 3 738,23 грн. - заборгованість по нарахованих доходах; 36 028,91 грн. - заборгованість по прострочених нарахованих доходах; 166 031,53 грн. - пеня за простроченими кредитними коштами.
Згідно п. 3.4 Кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих відсотків та пені у випадку несвоєчасного та не в повному обсязі зарахування позичальником грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами. Дострокове повне погашення заборгованості має бути здійснене протягом 10 банківських днів з моменту одержання позичальником відповідної письмової вимоги Кредитора.
10 квітня 2009 р. Банк «Фінанси та Кредит»направив на адресу відповідача письмову претензію-вимогу вих. №143 із пропозицією здійснити дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, однак сума заборгованості в установлений законом термін оплачена не була.
У відповідності до ст. 1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики.
Відповідно до статей 549, 550, 551 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. З ст. 551 ЦК України,- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд першої інстанції не в повній мірі врахував зазначених обставин.
З наданого позивачем розрахунку нарахованої пені вбачається, що сума нарахованої пені становить 166 031,53 грн.. Стягуючи суму пені в розмірі 150 000 грн. суд не врахував наведені боржником обставини, зокрема втрату його доходів що зумовлена кризою світової фінансової системи, що у відповідності до ч.2 ст.61 ЦПК України є загальновідомим фактом, а отже порушення платіжної дисципліни ОСОБА_1 зумовлено не його недобросовісністю а поважними причинами, які виникли поза його волею. Також з матеріалів справи вбачається що відповідачем було сплачено позивачу значну частину коштів для погашення тіла кредиту, а тому стягнутий судом розмір неустойки не є співрозмірним наслідкам порушення. Так з листа банку від 10.04.2009 року (а.с.23) вбачається що при заборгованості по кредиту 393 781 грн. та по несплачених відсотках 17 622 грн. банк просив сплатити боржника пеню в розмірі 5 302 грн. На час розгляду справи заборгованість ОСОБА_1 по кредиту зменшилась, заборгованість по відсотках теж зменшилась. Відбулось збільшення заборгованості по прострочених нарахованих відсотках до 59 776 грн. ,що являється доходом банку який стягнутий з боржника в його користь, а тому значних збитків боржник не зазнав.
За вказаних обставин розмір пені яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 слід визначити у 20 000 грн., змінивши в цій частині рішення суду першої інстанції та зменшивши на відповідну суму загальне стягнення (583 548,69 грн. - 130 000 грн.=453 548,69 грн.). В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись п.п. 1,3 ч.1 ст.307, п.п.1,3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 січня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_1 пені змінити. Зменшити суму пені до 20 000 грн. Визначити загальну суму яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та кредит” в розмірі 453 548,69 грн. (чотириста п'ятдесят три тисячі п'ятсот сорок вісім грн. 69 коп.)
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель