Сколівський районний суд Львівської області

Справа  № 2-а-371/11

Категорія 99

21.06.2011

ПОСТАНОВА

Іменем України  

21 червня 2011року Сколівський районний суд у складі:

головуючого судді                         Брони А.Л.

при секретарі                                  Вереснюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі неправомірними та зобов`язання перерахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу «Дітям війни»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі про визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язати відповідача зробити перерахунок та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу, мотивуючи свої вимоги тим, що має статус «дитини війни», а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У відповідності до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вважає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Отже невиплата йому соціальної допомоги є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.  

З огляду на наведене просить суд зобов`язати Управління Пенсійного Фонду у Сколівському районі Львівської області зробити перерахунок та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни»з урахуванням гірських за період з 08.12.2010року.

Ухвалою суду від 10 червня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання перерахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 08 грудня 2010 року та запропоновано відповідачу подати письмові заперечення проти позову.

Позивач ОСОБА_1 21 червня 2011 року подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заперечення проти позову, в якому зазначив, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено понять «мінімальна пенсія за віком»як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст.6 вищевказаного закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Згідно ч.3 ст.28 цього закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. А отже мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширюється на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Також вказує, що органами ПФУ виплачується підвищення у розмірі надбавки, а виплата щомісячної державної допомоги не відноситься до компетенції Пенсійного фонду. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника Управління Пенсійного Фонду України в Сколівському районі Львівської області.

Дослідивши надані сторонами документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті  нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.   

Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, тому відповідно до ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року       № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що, позивачка ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що підтверджується, паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням. Отже, позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії, щомісячного або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч.2 ст.8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України –усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Згідно ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно –правовими актами.

Суд вважає, що підлягає до задоволення вимога позивача щодо нарахування і виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 08.12.2010р., оскільки нормами Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»та Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Окрім цього, згідно ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачала встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 - є Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області.

Тому до повноважень Управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області відноситься нарахування пенсії у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачці.

Також суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, а тому, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

У судовому засіданні встановлено, що позивач має право на гарантії та пільги, встановлені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», оскільки проживає в населеному пункті, якому надано відповідний статус, що стверджується копією посвідчення, виданого Нижньорожанською сільською радою Сколівського району Львівської області. У відповідності до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що проживає, працює або навчається в гірському населеному пункті, збільшується на 20%. На підставі вказаного, суд дійшов до висновку, що виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги позивачу з 08.12.2010 року слід здійснити з врахуванням 20% гірських.

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу надбавки до пенсії у розмірах менших, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 08.12.2010 р. та зобов’язати відповідача - Управління Пенсійного Фонду у Сколівському районі Львівської області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни»з урахуванням гірських з 08.12.2010 року.

Керуючись ст.ст.3, 8, 22, 46, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Законом України ,»Про Державний бюджет України на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», ст.ст. 6-11, 14, 17, 69-71, 86, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Сколівському районі щодо нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії у розмірах менших, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 08.12.2010 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Сколівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії з 08.12.2010р. у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично проведених виплат та 20% гірських.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду  через Сколівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                       А.Брона