Справа  № 2-а-371/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

         05 серпня 2011 року                                                                           м. Старий Самбір

Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Ніточко Л.Й., розглянувши у порядку скороченого провадження  у місті Старий Самбір адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання перерахувати та сплатити недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 19.07.2011 року звернулася до суду із цим позовом, в якому вказує, що є дитиною війни. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", їй з 01 січня 2006 року повинно виплачуватися щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак таке підвищення спочатку не виплачувалося, а пізніше почало виплачуватися у не повному розмірі. Вона зверталася до відповідача про перерахунок даного підвищення, однак їй відмовлено у цьому. Згідно ч.2 ст.3 вищезгаданого закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Отже, невиплата їй щомісячного підвищення до пенсії є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі Львівської області щодо виплати їй щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними, зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити їй у повному обсязі недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 19.01.2011 року по час втрати права на цю надбавку.

Ухвалою Старосамбірського районного суду від 22 липня 2011 року відкрито скорочене провадження по даній справі. Також відповідачу було запропоновано подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.      

Відповідач у адресованих суду запереченнях проти позову  зазначив, що  діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, через відсутність нормативних актів на забезпечення виконання вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - невизначеність поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини, джерел фінансування передбачених ним виплат, неможливе здійснення виплат дітям війни щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2011 році позивачу був проведений перерахунок пенсії та виплачено надбавку до пенсії, як дитині війни, а саме: за 6 місяців  - 298 гривень 80 копійок ( за січень- червень по 49 грн.80 коп. х 6 м-ців).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.   

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-VI встановлений правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

У відповідності зі ст.1 Закону до дітей війни відносяться особи, що є громадянами України, яким на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945 року) було менше 18 років.  

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        Згідно даних паспорта та пенсійного посвідчення (а.с.7-8) позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, отже належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст.6  вищезазначеного Закону  підвищення до пенсії, щомісячного або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        З матеріалів справи вбачається, що позивачу таке підвищення до пенсії  нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі.

        Згідно долученої до справи довідки відповідача №1100 від 28.07.2011 року відомо, що позивач знаходиться на обліку у відповідача і отримує пенсію за віком при повному стажі,  в тому числі щомісячну надбавку, як дитині війни, в розмірі 49 гривень 80 копійок.

        Позивачу було відмовлено у нарахуванні 30% надбавки до пенсії з посиланням на те, що з 1 січня 2008 р. їй виплачується підвищення в таких розмірах: з 22 травня –48 гривень 10 копійок; з 01 липня –48 гривень 20 копійок; з 01 жовтня –49 гривень 80 копійок. (а.с.4-6).   

        Тобто, всупереч вищезазначеній нормі закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що підтверджується листом-відмовою (а.с.4-6) та довідкою відповідача від 28.07.2011року № 1100.

Однак, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

У свою чергу, цим Законом передбачено, що розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.

Окрім того, судом враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, ст.19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України"на відповідний рік.

Згідно з Законом України "Про державний бюджет України на 2011 рік" прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня становить 750 гривень, з 1 квітня 764 гривні.

Так як функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі, що відповідає чинному законодавству, то ОСОБА_1 правильно визначила відповідачем по цій справі управління Пенсійного фонду України в Старосамбірському районі.       

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності  фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

За наведених обставин  суд дійшов  до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті  недоплаченої  щомісячної надбавки до пенсії,  як дитині війни, в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки вона недоотримала гарантоване законом підвищення до пенсії як дитина війни у повному розмірі.  В порядку ч.2 ст.11 КАС України вважаю, що для повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті  позивачу підвищення до пенсії у розмірах, що передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов"язати відповідача  нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 19 січня 2011 року до виникнення підстав для зміни чи припинення виплат, відповідно до  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни", з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", та уже проведених виплат.

Відповідно до ч.1  ст. 94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню 3 (три) гривні 40 копійок судового збору.    

А тому, керуючись   ч.3 ст. 46 Конституції України, ст. 2 Закону України " Про прожитковий мінімум", ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ст.9, ч.2 ст.11, ч.1 ст.94, ст.ст. 71, 183-2, 256 КАС України,    

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Старосамбірському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 19 січня 2011 року до виникнення підстав для зміни чи припинення виплат, відповідно до  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни", з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", та уже проведених виплат.

Стягнути із Державного бюджету в користь ОСОБА_1, жительки с.Верхній Лужок Старосамбірського району Львівської області, поштовий індекс 82084, 3 (три ) гривні 40 копійок судових витрат.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Суддя