Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-990/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«04» липня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого – судді Кавацюка В.І.
при секретарі Шутяк З.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання до вчинення дій,
у с т а н о в и в :
02 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, в якому просить визнати дії Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова неправомірними; зобов»язати відповідача зробити перерахунок й виплатити позивачу пенсію за віком як дитині війни з доплатою 30% мінімальної пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням виплачених сум, а саме: а) за період з липня 2007 року, з часу набрання чинності рішення Конституційного суду України від 09.07.2007р. по 31.12.2007р.; б) за період з травня 2008 року, з часу набрання чинності рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року по 01.05.2011 року; стягнути з відповідача судові витрати 3,40грн.
Як на підставу своїх вимог зазначав що він є дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2010р.р. «дітям війни» повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога не виплачувалася в повному обсязі, а тому позивач змушений звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені у поданому до суду позові, уточнив, просив поновити пропущений строк звернення до суду, пропущений з поважних причин.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, від відповідача надійшли письмові заперечення щодо позову.
Ухвалою судового засідання від 04 липня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про поновлення пропущеного строку, визнання дій в частині нарахування та виплати підвищення на 30% мінімальної пенсії дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 01 грудня 2010 року включно залишено без розгляду.
Заслухавши пояснення позивача, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за період з 02 грудня 2010 року.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.3 цього Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
У 2006-2010рр. до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» жодних змін не вносилось, дія цієї норми не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а відтак діє норма, згідно якої у 2006-2010роках дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.
З огляду на положення ст. ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Відтак, вимоги позивача підлягають до задоволення в частині зобов’язання проведення відповідачем донарахування і виплати пенсії з врахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 02.12.2010р. з урахуванням сум, фактично виплачених позивачу у ці періоди.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Щодо вимоги позивача про зобов»язання відповідача нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу в подальшому при нарахуванні пенсії, то дана вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином є неможливим зобов»язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 22, 55 Конституцією України, ст.ст. 11, 99, 159, 160 ч.3, 161 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 02.12.2010 року – протиправними.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням проведених виплат з 02.12.2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В. І. Кавацюк