ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2006 р. Справа № 11/54
За позовом прокурора Садгірського району м.Чернівці в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м.Чернівці
до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці
про стягнення податкового боргу в сумі 9196,43 грн.
Суддя С.М. Гушилик
представники:
Від позивача -Пастушенко Т.В. -нач. юр. відділу
Від відповідача -ОСОБА_1 В засіданні приймали участь: прокурор не з'явився
Пунктом 6 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
З урахуванням об'єктивного складу сторін, предмету спору та місце знаходження відповідача згідно із статтями 12, 15 ГПК України дана справа відноситься до підвідомства господарських судів та підсудна господарському суду Чернівецької області, однак розглядається за правилами КАС України.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор Садгірського району м.Чернівці звернувся з позовом в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у м.Чернівці до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці про стягнення податкового боргу в сумі 9196,43 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор посилається на те, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності є платником податків, зборів і обов'язкових платежів. Відповідно до проведеної перевірки за відповідачем рахується заборгованість:
- по податку на розвиток виноградарства за 2004-2005 роки в сумі 139,38 грн. та нарахована пеня в сумі 9,66 грн.;
- по ПДВ за 2002-2005 роки -2764,96 грн. та пеня 203,56 грн.;
- штрафні санкції за порушення законодавства щодо норм обігу готівки -3133,25 грн. та пеня 0,29 грн.;
- по податку з доходів фізичних осіб за 2005 рік в сумі 1839,24 грн.;
- штрафні санкції 1088,50 грн. та пеня 16,88 грн.;
- по платі за спеціальне користування водними ресурсами за 2005 рік в сумі 0,71 грн.
Вказаний податковий борг відповідачем добровільно не сплачений, а тому, у відповідності до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) борг підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.
Ухвалою від 21.04.2006 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15.05.2006 р. за участю представників сторін.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до підпункту 15.2.1 пункту 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання, даний борг виник у 2001 році, а тому є безнадійним боргом і підлягає списанню. Щодо стягнення пені, то у відповідності до ст.250 Господарського кодексу України штрафні санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Ухвалою від 15.05.2006 року слухання справи відкладено.
Ухвалою від 05.06.2006 року розгляд справи зупинено до 29.06.2006р. за клопотанням позивача для проведення звірки та надання додаткових доказів.
Ухвалою від 29.06.2006 року розгляд справи поновлено.
Ухвалою від 29.06.2006р. слухання справи було відкладено в зв'язку з неявкою представника відповідача.
В судовому засіданні 05.07.2006р. представник позивача та прокурор заявили клопотання про зупинення провадження у справі для уточнення позовних вимог. Підстав для відмови в задоволенні клопотання суд не вбачає.
27.07.2006 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Заяву про уточнення позовних вимог прийнято судом.
Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог за відповідачем рахується заборгованість:
- по податку на розвиток виноградарства в сумі 139,38 грн. та нарахована пеня в сумі 9,66 грн., згідно звітів платника податків;
- по ПДВ за 2002-2005 роки -2764,96 грн. та пеня 203,56 грн., нараховані по деклараціям та акту перевірки від 15.07.2005 року;
- штрафні санкції в сумі 3133,25 грн. та пеня 0,29 грн., нараховані відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій від 25.06.2004 року;
- по податку з доходів найманих працівників в сумі 1839,24 грн., нараховані по рішенню від 15.07.2005 року;
- штрафні санкції 1088,50 грн. та пеня 16,88 грн., нараховані по рішенню про застосування штрафних санкцій від 14.06.2002 року;
- по платі за спеціальне користування водними ресурсами за 2005 рік в сумі 0,71 грн., нараховані по розрахунку НОМЕР_1.
Ухвалою від 06.09.2006 року розгляд справи поновлено.
В судовому засіданні 06.09.2006 року представник позивача свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в усній формі визнав свою заборгованість частково.
Оцінивши наявні у матеріалах справи та досліджені у судовому засіданні докази, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до звітів про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за 2004 -2005 роки, які були подані приватним підприємцем ОСОБА_1, за ним рахується заборгованість в сумі 149,04 грн., в тому числі пеня за прострочення оплати.
15.07.2005 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 про застосування та стягнення штрафних санкцій, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за порушення термінів погашення податку з доходів найманих працівників в сумі 1839,24 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення на момент вирішення оскаржене чи виконано не було.
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня податкової декларації, або розраховується контролюючим органом у випадках, передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону. Відповідно ж до пункту 5.2 статті 5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.
Враховуючи приписи даної норми права, у відповідача існує узгоджене податкове зобов'язання по сплаті податку з доходів найманих працівників в сумі 1839,24 грн.
З позовних вимог вбачається, що згідно рішень від 14.06.2002 року та 25.06.2003 року за приватним підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті штрафних санкцій в сумі 1105,38 грн. та 3133,54 грн., а також згідно розрахунку НОМЕР_1 по платі за воду в сумі 0,71 грн.
В порушення вимог пункту 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтується його вимоги, а саме вказаний розрахунок та рішення на, які він посилається в матеріалах справи відсутні, хоча судом було витребувано всі первинні документи, які підтверджують податковий борг.
Відповідно до п.6 ст.71 КАСУ, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що в частині стягнення податкового боргу в сумі 4239,63 грн. позивачу слід відмовити за не доведеністю.
Відповідно до поданих відповідачем декларацій за період з 2001 по 2005 роки та актів перевірки від 27.12.2001р. 15.07.2005р. за ним рахується заборгованість по сплаті ПДВ в сумі 2968,52 грн., в тому числі 203,56 грн. пені.
Відповідно до п.15.2.1 ст.15 Закону у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
Виходячи з викладеного позивач пропустив строк для стягнення заборгованості по сплаті ПДВ за період з 27.12.2001 по 11.04.2003 років так як він звернувся до суду 11.04.2006 року, а мав би звернутись на протязі трьох років з моменту узгодження податкового зобов'язання, а тому суд дійшов висновку, що в задоволені позову в частині стягнення ПДВ в сумі 1289,08 грн., позивачу слід відмовити.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, у зв'язку з чим з відповідача стягується: 139,38 грн. податку на розвиток виноградарства та пеня в сумі 9,66 грн., 1839,24 грн. податку з доходів найманих працівників, 1475,88 грн. ПДВ та пеня 203,56 грн.
На підставі викладеного та керуючись п.3.1.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст. 71,86,94,159,160-163,185,186, п.6 Прикінцевих та перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовну заяву задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ( ідент. код НОМЕР_3) у дохід бюджету, в особі Державної податкової інспекції у м.Чернівці, вул. Червоноармійська, 200-а, (інд. код 21432838, р/р 040161400712 в Обласному відділенні НБУ) податкового боргу по сплаті 139,38 грн. податку на розвиток виноградарства та пені 9,66 грн., 1839,24 грн. податку з доходів найманих працівників, 1475,88 грн. ПДВ та пені 203,56 грн.
3. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ( ідент. код НОМЕР_3) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 36,67 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
5. Відповідно до ч.1 ст.185, ч.1,3,5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першою інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
6. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений цим Кодексом строк, постанова набирає сили після закінчення цього строку.
У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.М. Гушилик