РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2011 року                                                      Справа № 2-2367/11

                                                  Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі: головуючого судді  Подорець О.Б., при секретарі Завгородній Л.В., з участю позивача ОСОБА_1,  представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення та залишення за набувачем права власності на частину майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до відповідача про розірвання договору довічного утримання, посилаючись на те, що 06 червня 2009 року вона разом із відповідачем уклала договір довічного утримання. Згідно вказаного договору відповідач повинна була доглядати позивача довічно, а позивач зобов’язувалась передати у власність відповідача належну їй квартиру АДРЕСА_1. Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором довічного утримання не виконує, позивач й звернулась до суду із зазначеними вимогами.

Відповідач ОСОБА_3 не погодилася із позовними вимогами і звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення та залишення за набувачем права власності на частину майна.

Ухвалою суду позови були об’єднані в одне провадження.

Позивач ОСОБА_5 у судовому засіданні свій позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позов у повному обсязі. Також пояснила, що договір довічного утримання вона не складала, він був вже складений відповідачем та нотаріусом. Оскільки вона була після хвороби, то не розуміючи умов договору, підписала його. Відповідачка ОСОБА_3 свої обов’язки за договором належним чином не виконувала, а саме: їжу приносила не свіжу, купила подушки, які  позивачу були не потрібні, медичні препарати купувала, але за кошти позивача, прописалася в квартирі без її згоди, грошових коштів від відповідача вона не отримувала.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 первісний позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на те, що договір довічного утримання укладений між сторонами по справі не відповідає нормам діючого законодавства, а саме він не конкретизований, не зрозуміло обов’язків сторін. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 не належним чином виконувала свої обов’язки за зазначеним договором, оскільки грошові кошти не надавала, медичні препарати купувала за рахунок ОСОБА_5 Вважає зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не доведені. Надані  в матеріали справи чеки на придбання медичних препаратів не можуть бути доказами, оскільки таких чеків можна взяти у кожній аптеці, а тому просив у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.    

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні первісний позов не визнала, пояснивши, що ініціатором укладення договору довічного утримання була позивач ОСОБА_5, яка не спілкувалася зі своїми рідними, а після хвороби потребувала сторонньої допомоги. З березня по червень 2009 року відповідач за первісним позовом допомагала ОСОБА_5 і тільки 06 червня 2009 року було укладено договір довічного утримання. При укладенні договору довічного утримання, нотаріусом усі умови договору були роз’яснені. Вона, виконуючи умови договору, частково сплачувала комунальні послуги, прибирала у квартирі позивачки, купувала продукти та медичні препарати, неодноразово їздила з позивачкою за первісним позовом до лікарні. З весни 2010 року ОСОБА_5 налагодила відношення із онукою і почала перешкоджати відповідачу у виконанні своїй обов’язків за договором, а саме: не спілкується з нею, відмовляється отримувати грошові кошти в розмірі 250 грн., з 29 серпня 2010 року не пускає її до квартири. Все це є істотними умовами відповідно до чого вона не може виконувати свої обов’язки за договором, а тому просила її вимоги задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 первісний позов не визнала, пояснивши, що її довіритель ОСОБА_3 з самого початку виконувала всі умови договору довічного утримання. Крім того, надавала допомогу позивачу з березня 2009 року ще до укладення договору. Так, ОСОБА_3 частково сплачувала комунальні послуги, прибирала у квартирі позивачки, прала її речі, кожного дня приносила їжу, неодноразово їздила із ОСОБА_1 до лікарні, здійснювала нагляд за останньою під час її знаходження у лікарнях. Весь цей час до неї ніяких претензій не було і тільки коли у січні 2010 року з’явилася онука, ОСОБА_5 почала відмовлятися від її послуг, уникати спілкування. Оскільки на теперішній час ОСОБА_3 не  може виконувати умови договору у зв’язку із вчиненням перешкод позивачем, тому виконання договору перейшло тільки на перерахування грошових коштів в розмірі 250,00 грн. на місяць, які ОСОБА_5 відмовляється отримувати. У зв’язку з викладеним просила суд відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічні вимоги задовольнити. Крім того,  враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не може продовжувати виконувати умови договору з причин, які мають істотне значення, а саме через небажання ОСОБА_5,  просила залишити за ОСОБА_3 право власності на житлову кімнату площею 10,4 кв.м квартири АДРЕСА_1.

Третя особа, Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, просили винести рішення на розсуд суду.

Вислухавши позивача, відповідача, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утримуванням та (або) доглядом довічно.   

Судом встановлено, що 06 червня 2009 року між сторонами по справі укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, реєстраційний № 3-1842.

У відповідності до оспорюваного договору, ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_3 належну їй квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 прийняла у власність зазначену квартиру та зобов’язувалась у відповідності до п.5 зазначеного договору, надавати позивачу всі види матеріального забезпечення та догляду, медичного обслуговування, керуючись засадами розумності та справедливості (забезпечувати її медикаментами, харчуванням, одягом, доглядом, іншою необхідною допомогою); забезпечити ОСОБА_5 правом користування квартирою, що відчужується, та правом довічного проживання в ній; у разі смерті ОСОБА_1 здійснити всі витрати по її похованню. Розмір місячного забезпечення було визначено в розмірі 250 грн.

Пункт 11 зазначеного договору передбачає умови розірвання договору, а саме цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а в разі невиконання його умов і відмови добровільного розірвання однією із сторін –у судовому порядку.  

Посилаючись, як на підставу позову, на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_3  своїх обов’язків по договору довічного утримання, позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів, тоді як відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача за первісним позовом ОСОБА_5 свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо обставин укладення та виконання оспорюваного договору пояснити нічого не змогли, якщо їм і відомі якісь обставини, то тільки зі слів ОСОБА_5

Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_5 знає з 1985 року, оскільки вони є сусідами по площадці. В 2009 році вона ОСОБА_5 не провідувала, однак в 2010 році приходила раз на місяць. Приходить і у 2011 році. Знає, що в 2010-2011 роках до останньої приходить онука. ОСОБА_5 ніколи не казала їй про те, що за нею хтось доглядає.

Аналогічні показання надала і свідок ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що знає ОСОБА_5 з 2009 року, коли онука останньої стала дружиною її сина. Зі слів ОСОБА_5 знала, що за нею доглядає ОСОБА_3, для якої звільняли кімнату у квартирі позивача для їх спільного проживання, однак ОСОБА_3 не переїхала. ОСОБА_5 скаржилася їй на поганий догляд, однак особисто свідок щодо виконання ОСОБА_3 умов договору пояснити нічого не може.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що про укладення договору вона знає, ОСОБА_5 скаржилася їй на те, що її годують одним супом та приходять коли вона просить.

Разом з тим, часткове виконання відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 своїх зобов’язань за договором довічного утримання знайшло своє підтвердження у судовому засіданні. Так, відповідачем ОСОБА_3 надано копії квитанцій про часткову сплату комунальних послуг, копії квитанцій про придбання медикаментів для позивача, що узгоджується з наданими рецептами медичних препаратів які були призначені ОСОБА_5 лікарем. Факт прибирання один раз на місяць, прання білизни, покупку побутових речей - халата, тапочок, подушок (останні позивач не стала використовувати, оскільки не потребувала нових подушок), відвідування разом з ОСОБА_3 лікаря-нервопотолога, здача аналізів, відвідування ОСОБА_3 ОСОБА_5 під час знаходження останньої у лікарні не заперечувала і сама позивачка за первісним позовом. А відтак, данні обставини, як такі, що визнано сторонами  в силу ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Крім того, дані обставини підтверджуються та узгоджуються з показаннями свідків.

Так, свідок ОСОБА_10 показала суду, що з нею спілкувалася ОСОБА_3 з приводу того, що ОСОБА_5 запропонувала доглядати її. Свідок надавала ОСОБА_3 кошти на оформлення договору із ОСОБА_5 Крім того, свідок пояснила, що ОСОБА_3 оскільки не мала пральної машинки неодноразово прала у неї білизну ОСОБА_5, прибирала у останньої в квартирі, купувала по необхідності речі, готувала їжу. Маючи маленьку дитину, залишала її на свідка, для виконання своїх обов’язків по договору із ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що про укладення договору не знала, однак бачила ОСОБА_3, яка кожного дня бігала до ОСОБА_5 з продуктами харчування. Крім того, пояснила, що допомагала ОСОБА_3 трусити ковдри з квартири ОСОБА_5   

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що договір було укладено з ініціативи ОСОБА_5 У неділю свідок приходила провідувати останню, приносила їжу, щоб ОСОБА_3 відпочила. Відповідач за первісним позовом їздила до лікарні, де перебувала ОСОБА_5, купувала їй ліки, їжу, прибирала квартиру, прала білизну, їздила з позивачем здавати кров, на консультацію до лікаря-нервопотолога, а також приходила по першому виклику ОСОБА_5 незалежно від часу доби.

Беручи до уваги, показання зазначених свідків, суд зважує на те, що вони узгоджуються з поясненнями сторін по справі, в тому числі позивача за первісним позовом ОСОБА_5

До пояснень позивача ОСОБА_5 про те, що вона не виявляла бажання укладати з ОСОБА_3 договір довічного утримання, суд відноситься критично, оскільки з 06 червня 2009 року (часу укладення договору) до 25 жовтня 2010 року (час звернення до суду), позивач не вживала жодних заходів щодо його розірвання і приймала допомогу відповідача за первісним позовом.   

Посилання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 на не конкретизацію умов договору довічного утримання, суд до уваги не бере за таких обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 749 ЦК України якщо обов’язок набувача не були конкретно визнані або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Разом з тим, позивач із вимогами щодо визначення конкретних обов’язків та видів матеріального забезпечення по договору довічного утримання, до суду не звертався і приймав допомогу від ОСОБА_3 деякий час.

За таких обставин, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_5 щодо неналежного виконання відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3 своїх зобов’язань по договору довічного утримання, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, то суд зазначає наступне.

За змістом  статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, в тому числі і на вимогу набувача. Частина 2 статті 756 ЦК України передбачає, що у разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.  

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 06 червня 2009 року між сторонами по справі укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, реєстраційний № 3-1842.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що договір довічного утримання, укладений між сторонами, підлягає розірванню у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, а саме небажання відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 продовжувати дії договору та отримувати від позивача допомогу обумовлену умовами договору.  

Разом з тим, істотними умовами договору довічного утримання (догляду) є:

1) найменування (назва), місце проживання сторін (місцезнаходження сторін);

2) предмет договору довічного утримання (житловий будинок, квартира або її частина, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність);

3) відомості про документ, що підтверджує право власності на відчужуване за договором майно;

4) вартісна оцінка майна, що відчужується за договором;

5) розмір (вартість) та форма надання утримання та (або) догляду, періодичність виконання обов'язків набувача;

6) строк чинності договору (термін дії договору довічного утримання (догляду);

7) місце виконання договору;

8) у разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати;

9) чітко встановлені права та обов'язки сторін та інші умови, встановлені за домовленістю сторін договору;

10) умови та підстави припинення чи зменшення обсягу обов'язків набувача перед відчужувачем; підстави та порядок розірвання договору довічного утримання (догляду);

11) момент виникнення права власності на майно, передане за договором;

12) відомості щодо забезпечення виконання договору (накладення заборони відчуження на майно).

          З огляду на зазначене, суд зважує на те, що небажання відчужувача отримувати допомогу від набувача за договором довічного утримання, не є підставою, що має істотне значення для розірвання договору довічного утримання.

          За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині розірвання договору довічного утримання з підстав, що мають істотне значення.

З огляду на зазначене, не підлягають також задоволенню вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 в частині залишення за нею права власності  на житлову кімнату площею 10,4 кв.м. з огляду на час, який позивач за зустрічним позовом здійснювала свої зобов’язання за договором довічного утримання, встановлене в суді часткове виконання своїх обов’язків, оскільки позивачем не надано доказів, що щомісячне утримання відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 складало 250 грн. на місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні як первісного позову ОСОБА_5, так і зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

Оскільки у задоволенні позовних вимог сторонам відмовлено, то у відповідності до положень ст.88 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 212-215,218,222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення та залишення за набувачем права власності на частину майна - відмовити.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 11 липня 2011 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: