КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
29.06.06 р. № 14/511
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Рибченко А.О.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О
при секретарі судового засідання: Сувид О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Ткаченко О.В., дов. № 023402 від 10.01.2006 р. –представник;
від відповідача: Салатна Л.М., дов. № 5-12 від 06.12.2005 р.- представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»в особі Полтавської філії Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»на рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 р.
у справі № 14/511 (суддя Іваницький О.Т.)
за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м. Харків в особі Полтавської філії Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомонд-мобіл», м. Полтава
про стягнення 271 871,31 грн., -
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Полтавської області звернувся Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»в особі Полтавської філії Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»з позовом до ТОВ «Бомонд-мобіл»про стягнення заборгованості за кредитним договором № 810 від 02.12.2004 р. в сумі 271 871 грн. 31 коп., з яких: 257 000 грн. - основний борг, 4 682 грн. 32 коп. - прострочені проценти за користування кредитом, 9 252 грн. –пеня за прострочення сплати заборгованості по кредиту, 936 грн. 99 коп. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
02.02.2006 р. позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог і просив стягнути з відповідача 16 438 грн. 51 коп. - пені за прострочення сплати основного боргу та 993 грн. 18 коп. - пені за прострочення сплати відсотків.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 р. у справі № 14/511 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 257 000 грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 4 682,32 грн. припинено. В стягненні 993,18 грн. пені за прострочку оплати процентів відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 273,01 грн. пені за прострочення сплати основного боргу, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач у справі –Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»в особі Полтавської філії звернувся з апеляційною скаргою № 38-07/03-204 від 05.05.2006 р., в якій просить Київський міжобласний апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк»у повному обсязі та стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати основного боргу у розмірі 16 438 грн. 51 коп., пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 993 грн. 18 коп., а також судові витрати у справі. Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
26.06.2006 р. (вх. № 2-05/9326) відповідач - ТОВ «Бомонд-мобіл» подав до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача і залишити рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 р. без змін з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»в особі Полтавської філії Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
02.12.2004 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»в особі Полтавської філії Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»(далі в тексті –банк) та ТОВ «Бомонд-мобіл»укладено кредитний договір № 810 (далі в тексті –кредитний договір) (а.с. 12-14).
Відповідно до умов кредитного договору банком було надано кредит ТОВ «Бомонд-мобіл» в сумі 257 000 грн. з кінцевим терміном повернення не пізніше 02 грудня 2005 року зі сплатою процентів за користування кредитом із розрахунку 19 % річних, що підтверджується копією платіжного доручення № 997 від 02.12.2004 р. (а.с. 10).
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору відповідач зобов’язувався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені в договорі терміни.
З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки від 02.12.2004 р., посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В., за № 12141, згідно з яким відповідач передав позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: 7/20 частини промислових будівель (склад літер Д-1 загальною площею 506,7 кв.м), що є власністю відповідача і знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Визволення, 19А.
В порушення умов кредитного договору відповідач не розрахувався з позивачем за наданий кредит і його заборгованість станом на 13.12.2005 р. склала 257000 грн.
Крім того, відповідачем не були сплачені відсотки за користування кредитом, заборгованість по яких складає 4 682 грн. 32 коп.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Стаття 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.
Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 193 Господарського кодексу України також визначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 197-199 ГК України передбачено, що господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов’язання. Платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов’язань, які звичайно застосовуються в господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач повністю сплатив отриманий кредит в сумі 257 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1043 від 16.12.2005 р. на суму 25 000 грн., № 1 від 19.12.2005 р. на суму 84 086 грн. 85 коп., № 1072 від 21.12.2005 р. на суму 12 613 грн. 15 коп., № 1073 від 21.12.2005 р. на суму 53 300 грн., № 1075 від 22.12.2005 р. на суму 20 000 грн., №1089 від 23.12.2005 р. на суму 25 300 грн., № 1090 від 26.12.2005 р. на суму 2 000 грн., № 1094 від 26.12.2005 р. на суму 34 700 грн. (а.с. 48-55).
Також судом встановлено, що відповідачем повністю сплачено відсотки за користування кредитом, що також підтверджується платіжними дорученнями, які маються в матеріалах справи.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 257 000 грн. та відсотків за користування кредитом у сумі 4682 грн. 32 коп. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов’язання.
Відповідно до пункту 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідачем допускалась прострочка по сплаті процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій Позичальник (відповідач) сплачує Банку (позивачу) додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,4 % від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
Відповідачем за період з 02.12.2004 р. по 13.12.2005 р. нараховано позивачу пеню на суму простроченої заборгованості по основному боргу –16 438,51 грн. та по процентам –993,18 грн.
Господарський суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що розмір пені, нарахований позивачем, підлягає стягненню лише частково на суму 2273,01 грн.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Проте, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за період з 02.12.2004 р. по 15.12.2005 р. складає 2 273,01 грн.
Також місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в стягненні з відповідача пені за прострочку оплати процентів у сумі 993 грн. 18 коп.
Відповідно до пункту 1.3.4 кредитного договору строк сплати процентів встановлено з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту, тобто до 26.12.2005 р.
Як вбачається із матеріалів справи, останній платіж відповідачем був зроблений 26.12.2005 р., а тому нарахування позивачем пені за прострочку оплати процентів у сумі 993 грн. 18 коп. є безпідставним.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд неналежним чином визначив характер правовідносин між позивачем та відповідачем та помилково зіслався на ч. 2 ст. 343 ГК України. Скаржник вважає, що дана норма не регламентує кредитні операції банків, а є спеціальною нормою, що стосується перерахування безготівкових коштів платниками та одержувачами коштів, які не є установами банків. Штрафні санкції ТОВ «Бомонд-мобіл»ним нараховані за невиконання умов кредитного договору № 810 від 02.12.2004 р. відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України, яка чітко вказує на те, що при визначенні розміру і способу забезпечення зобов’язання в кредитних відносинах пріоритет мають норми кредитного договору, а тому обмеження штрафних санкцій подвійною обліковою ставкою НБУ, яка передбачена нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», вважає неправомірним.
Колегія суддів не приймає дані доводи, оскільки вони є необґрунтованими.
Щодо положень ст. 343 ГК України, то слід зазначити, що дана норма міститься в параграфі 1 глави 35 ГК України «Фінанси і банківська діяльність», а тому застосовується до правовідносин, які викають між будь-якими платниками та одержувачами коштів, в тому числі регулює банківську діяльність.
Відносно неправомірного, на думку скаржника, обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ штрафних санкцій, колегія суддів зазначає, що аналогічного висновку в своїй постанові № 12/303 від 27.04.2006 р. дійшов і Вищий господарський суд України, який вказав на необхідність визначення розміру пені згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а не згідно з умовами кредитного договору.
На підставі вище викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарський суд Полтавської області повно з’ясував обставини справи та прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 02.02.2006 р. у справі № 14/511 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»в особі Полтавської філії Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»- без задоволення.
2. Матеріали справи № 14/511 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді
Андрейцева Г.М.
Швець В.О