РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011 року                                                                                                              Справа № 2-266/11

Амур-Нижньодніпровський районний суд  м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Коломієць Я.В.,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж «Дніпротепломережі», Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №31, ОСОБА_4 про зобов’язання забезпечення повноцінної подачі опалення, про стягнення витрат по копіюванню документів, про стягнення моральної шкоди,  

ВСТАНОВИВ:

        Позивачі звернулися до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що  є співвласниками 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, та є  споживачами житлово-комунальних послуг, виконуючи обов’язки належним чином із їх боку щодо оплати, утім, через ненадання з боку ТОВ «Днепроенерго»та співвідповідачами у цій справі послуг в опалювальних сезонах  у 2003-2005 р.р. мали місце неподобства та труднощі у дотриманні  позивачами необхідних санітарно - гігієнічних правил через низку температуру повітря у квартирі в зимовий період, через що позивачі вимушені були    постійно знаходитися у квартирі в теплих речах, нести додаткові матеріальні витрати у зв’язку з включенням електричних  приладів  для підтримання у квартирі температури,  про що свідчать відповідні акти, що й було приводом для звернення позивачів до відповідачів.  

        За судового розгляду  позивач ОСОБА_1 надав  пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд повністю задовольнити поданий позов; відповідачі позов не визнали. За розгляду справи провадження у справі за вимогою до ВАТ «Дніпроенерго»було закрито через те, що позивачі відмовилися від вимоги позову до ВАТ «Дніпроенерго». Разом з тим, за судового розгляду позивачі  не підтримували  вимоги позову щодо стягнення з КП ЖРЕП АНД району, як недобросовісного виконавця комунальних послуг з січня 2003 року по 31 січня 2004 року матеріальної шкоди в розмірі  45,77 грн.,   про стягнення з КЖЕП №31 АНД району, як недобросовісного виконавця комунальних послуг , з лютого 2004 року по даний час матеріальної шкоди в розмірі 80,96 грн. Водночас,  позивачі  просили суд  з урахуванням уточненого позову зобов’язати співвідповідача -  3 КЖЕП №31 АНД району м. Дніпропетровська забезпечити повноцінну подачу опалення у квартиру, забезпечив  її регулярне опалення у відповідності із санітарними нормами, стягнути з відповідача -3 витрати по копіювання на суму 41,65 грн., стягнути моральну  шкоду тощо (т.2 а.с.9).      

       Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 (інші позивачі надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності),  представника  відповідача Смирнова А.А., який заперечував проти задоволення позову повністю, скориставшись правом надання письмових заперечень,   та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про  наявність  підстав для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.  

        За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відш2одування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

        Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного  Кодексу. Отже, виходячи зі змісту приписів чинного ЦК України, саме на кредитора покладається тягар доказування розміру збитків, утім, позивач,  зазначаючи про правомірність заявлення вимоги про стягнення з відповідачів зазначеної у позові суми, та не надавши на підтвердження спричинення  жодного доказу, не скористався в повному обсязі наданими йому ЦПК України правами, зокрема, не клопотав про забезпечення доказів, не скористався правом заявлення  клопотання  про призначення судових експертиз тощо, не надав доказів щодо понесення витрат по підготовці позову до суду, із  витратами на копіювання документів на суму 41,65 грн., тоді як дану вимогу позову за судового розгляду він підтримував.       

        Водночас, при прийнятті даного рішення суд керується тим,  що за ст. 10 ЦПК України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Не зважаючи на проведення у справі попереднього розгляду, позивач не скористався правом заявлення клопотань про забезпечення доказів (ст. 133 ЦПК України), або інших клопотань. Разом з тим, не зважаючи на залучення  ОСОБА_4 у якості співвідповідача, позивачі не уточнили вимоги позову щодо даної фізичної особи, разом з тим,  позивач ОСОБА_1 за судового розгляду пояснив, що не заявляє жодної  вимоги до ОСОБА_4 та сам ОСОБА_4, відповідно до пояснень позивача ОСОБА_1, є у даній ситуації особою, яка постраждала (разом з тим, за судового розгляду /04.07.2011 р./ ОСОБА_4 погоджувався відшкодувати  позивачам шкоду, визнавши  наявність своєї вини у перекритті постачання опалення,  через що  просив  позивача  ОСОБА_1  визначитися  із  її розміром). Разом з тим, за судового розгляду було встановлено, що  причина відсутності належної температури у квартирі позивачів  є те, що  ОСОБА_4, який мешкає над  позивачами, при здійснення ремонту у своїй квартирі  перекрив крани у гіпсовій перегородці для збереження тепла у своїй квартирі, через що закрив повноцінний доступ теплоносія у квартирі позивачів.           

      За ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Через наведене вище у суду  відсутні підстави для  прийняття іншого  висновку у  даній  справі. З аналогічних підстав  та через відсутність передбачених  ЦК України підстав й не підлягає  вимога позову  про відшкодування моральної шкоди: відмовляючи в задоволенні вимоги позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. на користь кожного із позивачів із  КЖЕП №31 та по 1 000 грн. на користь кожного із позивачів з Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, суд виходить з недоведеності  спричинення також шкоди позивачам саме діями відповідачів, необхідного причинного зв’язку між шкодою та її наслідками,  та відсутності у зв’язку з цим  підстав для  присудження про її відшкодування; оскільки в задоволенні  позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.  

        Керуючись ст.ст. 10, 11, 15,  212, 214-215, 218  ЦПК України, суд                                          

ВИРІШИВ:

        В задоволенні  позову  відмовити повністю.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська; апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя