АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-1584/11Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 39 Степаненко О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Міщенко С. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоМіщенка С.В.,
суддівНерушак Л.В., Сіренка Ю.В.,
при секретаріКривденко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2000 року обіймає посаду директора Українського державного центру позашкільної освіти. У серпні 2010 року в м. Євпаторія проводився оздоровчий збір юних судномоделістів з одночасним проведенням Всеукраїнських відкритих змагань з судномодельного спорту, де він і був присутній , як представник Українського державного центру позашкільної освіти.
24 серпня 2010 року на прохання позивача - ОСОБА_7 оплатити проживання та харчування команди учасників із Черкаської області, директор Черкаського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді ОСОБА_8 відмовився це зробити, при цьому в присутності представників від інших областей України звинуватив позивача у відмиванні коштів та переливанні бюджетних коштів на власний рахунок, а після повернення до м. Черкаси ОСОБА_8 образливо вихвалявся перед підлеглими та працівниками Черкаського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді про даний вчинок.
У зв’язку з цим на адресу Головного управління освіти і науки Черкаської обласної адміністрації Український державний центр позашкільної освіти він направив листи за № 9-6 від 8 вересня 2010 р. та за № 11-15 від 10 листопада 2010 р., з вимогами офіційного вибачення за поведінку ОСОБА_8
25 жовтня 2010 року, відповідач ОСОБА_6, дружина ОСОБА_8, яка обіймала посаду завідувача відділу інструктивно-методичної і організаційно-масової роботи Черкаського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді, на нараді з працівниками відділу оголосила , директор Українського державного центру позашкільної освіти ОСОБА_7 надіслав лист ОСОБА_8 з вибаченнями за наклепи на нього у листі № 9-6, що був надісланий 08.09.2010 року . Що не відповідало дійсності і образило його честь, гідність та ділову репутацію.
Цими неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, а також у моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги. В зв'язку з тим, що позивач був ображений та принижений в присутності колег та змушений був виправдовуватися перед ними.
Зважаючи на те, що офіційного вибачення позивач від відповідача не отримав, тому змушений був звернутися до суду, оскільки вважає, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду в розмірі 3500 гривень, які і просив стягнути на його користь, а також понесені витрати на отримання правової допомоги в розмірі 1500 гривень та зобов'язати ОСОБА_6 спростувати недостовірні відомості, які були поширені нею відносно позивача.
У березні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, який був об’єднаний в одне провадження з первісним позовом.
Позивач за зустрічним позовом мотивує свої вимоги тим, що , працюючи на посаді завідуючої відділу інструктивно-методичної та організаційно-масової роботи Черкаського обласного Центру науково-технічної творчості учнівської молоді (далі Центру) завжди дотримувалася субординації, ділового стилю спілкування та ніколи не дозволяла собі ніяких образливих висловів чи дій, якими можна було б принизити честь, гідність та ділову репутацію будь-кого, в тому числі і ОСОБА_7, як фізичну особу, тим паче як директора Українського державного центру позашкільної освіти у м. Києві, якому відповідно до своїх посадових обов'язків навіть не підпорядковувалась.
Натомість ОСОБА_7 , у листах до начальника Головного управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації (далі Управління) № 9-6 від 8 вересня 2010 р. та №11-15 від 10 листопада 2010 р. , безпідставно звинуватив ОСОБА_6 за всіма напрямками її діяльності, та найбільшої моральної травми завдав безпідставними, негативними, завідомо неправдивими відомостями щодо неї, зазначивши, що на змаганнях з радіозв'язку, які проходили у м. Скадовську Херсонської області з 18 по 22 серпня 2010р., команда від закладу, керівником якої була ОСОБА_6, заїхала на один день раніше, ніби-то для відпочинку за державні кошти, що відшкодування витрат по відрядженню здійснюється за особистими примхами і симпатіями ОСОБА_6, що відповідно до заявки ОСОБА_8 від 5 жовтня 2010р. № 240 на замовлені у таборі місця делегати від Черкаської області не поселилися, що директор Центру ОСОБА_8 був куратором команди від Черкаської області, в той час як ОСОБА_8 відповідно до наказу, був відряджений суддею та під час прибуття за місцем призначення був зареєстрований суддею і впродовж всього перебування на змаганнях виконував обов'язки судді.
Такі безпідставні звинувачення та неправдиві відомості ОСОБА_7, ОСОБА_6 розцінює , як порушення власної честі, гідності та ділової репутації, що, як наслідок призвело до завдання їй моральної шкоди, яка полягає у втраті спокою, порушенні душевної рівноваги, здорового сну, відчуттях постійного дискомфорту та нервового перенапруження, глибоких емоційних стражданнях та переживаннях. У зв'язку з чим, просила суд залишити позовну заяву ОСОБА_7 без задоволення, стягнути з останнього на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 гривень та зобов’язати відповідача спростувати поширену ним інформацію відносно ОСОБА_6
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 – відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі, посилаючись на те, що судом першої інстанції невірно дано оцінку доказам по справі та не враховані всі обставини справи, що вказують на приниження його честі і гідності з боку ОСОБА_6, - просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог до ОСОБА_6.
ОСОБА_6, в поданій апеляційній скарзі , посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено незаконне та необґрунтоване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, також просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині, що стосується відмови в задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове рішення, по суті позовних вимог до ОСОБА_7 Оскільки, на думку даного апелянта , при ухваленні рішення судом не враховано, ту обставину, що ОСОБА_7 не надано жодних доказів щодо підтвердження достовірності поширеної ним негативної інформації відносно ОСОБА_6 та не застосовано низку норм матеріального права, які необхідно взяти до уваги при вирішенні даного виду спору. Крім того зазначила, що судом не були належним чином досліджені та не взяті до уваги надані ОСОБА_6 докази на доведення її вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають до відхилення з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Але при цьому апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Стаття 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення в цілому відповідає цим критеріям , оскільки суд вирішив спори правильно, застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні відносини та вірно і об’єктивно оцінив докази по справі.
При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував обставини за яких сторонами було висловлено вказані судження щодо один одного , соціальний статус сторін по справі .Суд правильно оцінив пояснення сторін та надані сторонами докази і дійшов до справедливого висновку , що в діях і висловлюваннях ОСОБА_6 і ОСОБА_7 відсутній юридичний склад правопорушення , наявність якого може бути підставою для задоволення їх позовних вимог один до одного та дійшов до правильного висновку про відсутність доказів як з боку ОСОБА_7 так і з боку ОСОБА_6 про поширення ними один проти одного недостовірної інформації та вчинення дій , що зазіхають на їх честь, гідність та ділову репутацію і заподіяння їм моральної шкоди.
Суд першої інстанції , відмовляючи в позовах ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , правильно врахував, що їх заяви та висловлювання щодо недоліків в роботі , як сторін по справі особисто, так і освітніх установ, роботу яких вони координували та очолювали у час, що зазначений в позовних заявах,- були зроблені в рамках робочого процесу і носять оціночний характер.
Крім того , враховуючи, що , як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_6 , на момент виникнення вказаних правовідносин , були посадовими (службовими) особам державного органу, то відповідно до висновків, викладених у Рішенні Конституціного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 «Про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей)» від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 - заява з приводу недоліків в їх роботі не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди їх інтересам як посадових осіб. І, відмовляючи у задоволенні даних цивільних позовів, суд першої інстанції врахував як цю обставину так і положення ст.10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає , що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію . Та врахував практику розгляду Європейським судом з прав людини справ , пов'язаних з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб. При розгляді яких ,застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому посадові чи службові особи мають бути готовими до критичного реагування з приводу їх діяльності . Що й мало місце в даному випадку.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права при цьому не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України , колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2011 року - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2011 року - відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 квітня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :