Справа № 2-а-4873/11

Постанова  

іменем України

 13.07.2011 року     Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                 Скрипка 0.І.

при секретарі -                           Федорченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -

 ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася  до суду з адміністративним позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка повинна становити 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 07 грудня 2010 року.

В судове засідання позивач не з»явилася, просить розглянути справу без її участі. Суд вважає розглядати справу без її участі, за наявних у справі матеріалів.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення, в яких просив розглядати справу у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у його відсутність, за наявних у справі матеріалів.

Ухвалою суду від 13 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Києва за період з 07.12.2010 року по 20.12.2010 року залишити без розгляду в зв»язку з пропуском строку на звернення до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-12 щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6,8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до положень ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких віднесено, зокрема: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність); законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Стаття 152 Конституції України встановлює процедурне питання, у відповідності до якого закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визначаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Суд керується положеннями ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до вимог якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги, зокрема, рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини 2 статті 150 Конституції України, а також частини 2 статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень конституційного Суду України №15-рп/2000)". Конституційний Суд України, зокрема, зазначає, що органи державної влади, орган Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституційний суд України в мотивувальній частині зазначає, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Прояв зазначеного правового змісту дії рішення Конституційного Суду України у часі був покладений у пункт 3 резолютивної частини цього рішення.

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 62 Закону № 796-ХІІ роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Частиною 1 ст. 67 Закону № 796-ХІІ передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Отже, Законом України № 796-ХІІ не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір бази нарахувань пенсій, встановлений законом, а надано право роз'яснення порядку застосування цього Закону.

Таким чином суд вважає, що при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки застосування постанов Кабінету Міністрів України, не є правомірним, тобто таким, що відповідає нормам законів України та конституції України, як основного закону держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати по справі суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18, 71, 87, 94, 104, 161-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року,суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно зі ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком з 21 грудня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. віднести за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанови може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення постанови шляхом подачі апеляційної скарги.

          Суддя: