УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/563/11
Стаття 125 ч.2 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді: Андрушкевича С.З.,
суддів: Єрещенка А.М., Заліщука М.С.
засудженого : ОСОБА_1
потерпілої : ОСОБА_2
захисника : ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 травня 2011 року.
Цим вироком ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Глибочиця,Житомирського
району, жителя АДРЕСА_2, українця, одруженого, на
утриманні має двох неповнолітніх дітей, з середньою
спеціальною освітою, непрацюючого, раніше
не судимого, громадянина України,
засуджено за ст.125 ч. 2 КК України на дев’ятсот гривень
штрафу.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., в решті позовних вимог відмовлено.
Як визнав суд, 29 листопада 2009 року, близько 15 год.30 хв. в с. Глибочиця Житомирського району , в квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1, під час сварки, на грунті особистих неприязних стосунків , завдав кулаками потерпілій ОСОБА_2 ударів по голові і руках, штовхав її. Внаслідок дій ОСОБА_1 останній були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у вигляді синця на волосистій частині голови, струсу головного мозку, синців на спині та обох руках, а також легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я у вигляді крововиливів на верхніх кінцівках та у підлопатковій області зліва.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 просила вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого.
На обгрунтування апеляції вказувала , що суд не врахував того, що ОСОБА_1 не визнав своєї вини, до випадку 29.11.2009 року неодноразово вчиняв щодо неї та її дітей протиправні дії. Під час судового розгляду ОСОБА_1 не показував навіть наміру мирним шляхом вирішити конфлікт, а навпаки, намагався виправдати свої дії.
Також вказувала , що судом невірно вирішено цивільний позов. У вересні та жовтні 2010 року вона купувала ліки для лікування залишкових явищ закритої черепно-мозкової травми, яку отримала 29.11.2009 року. Тому судом безпідставно відхилено цивільний позов про відшкодування 600 грн. – вартості придбаних ліків. Крім цього, стягнута судом сума морального відшкодування є недостатньою. Після отримання травм у неї порушився звичний режим роботи, вона змушена була лікуватися, їй були завдані душевні страждання ,вона хвилювалася за своїх дітей, обстежувалась та оглядалась у лікарів. Тому перенесеним стражданням і заподіяній моральній шкоді відповідає сума в 10000 грн.
Просила постановити новий вирок , яким ОСОБА_1 засудити до максимального покарання, що передбачене ст.125 ч.2 КК України і стягнути на її користь 600 грн. матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, потерпілу ОСОБА_2 та її захисника, які вимоги апеляції підтримали, засудженого ОСОБА_1, який просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, під час судового слідства ОСОБА_1 свої вини не визнав , в дебатах та останньому слові вину визнав частково, хоча і зазначив , що потерпілу не бив. Вина ОСОБА_1 в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_2 підтверджується її показами, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які об’єктивно підтверджені висновком судово-медичної експертизи №1 від 26.04.2011 року.
Судом першої інстанції дана належна оцінка всім доказам по справі , зокрема і показам свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9 – батька та дружини підсудного.
Призначаючи покарання засудженому ,суд першої інстанції врахував дані про особу ОСОБА_1 , обставини , що обтяжують та пом’якшують покарання , і призначив покарання у відповідності до вимог ст.65 КК України.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування вироку, не виявлено.
Щодо відшкодування матеріальної шкоди, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав про те , що потерпілою не доведено причинного зв’язку між отриманою травмою в листопаді 2009 року та придбанням ліків у жовтні 2010 року.
Разом з тим, вирішуючи цивільний позов , суд недостатньо врахував розмір
заподіяння моральної шкоди, вимушеність змін у повсякденному житті потерпілої, характер та глибину її моральних страждань . Тому колегія суддів , виходячи з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги все вищенаведене, вважає за потрібне змінити вирок в частині відшкодування моральної шкоди, збільшивши її розмір.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування до нього амністії.
Згідно наданих суду копій свідоцтв про народження, ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей і згідно Закону України „Про амністію в 2011 році ” може бути звільнений від відбування покарання.
Зважаючи на це, а також думку потерпілої та її адвоката. які поклались у вирішенні цього питання на розсуд суду, колегія суддів вважає за потрібне застосувати згаданий Закон щодо ОСОБА_1
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 30 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2500 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В решті вирок залишити без зміни.
Застосувати ст.1 п. „в” Закону України „Про амністію в 2011 році” і звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у вигляді 900 грн. штрафу.
Судді :