УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/4205/11
Стаття 99
Постанова
Іменем України
09 серпня 2011 року м. Житомир
головуючого – судді: Гансецької І.А.
суддів: Микитюк О.Ю., Товянської О.В.
при секретарі: Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області на постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області про зобов’язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області, просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку до пенсії як дитині війни, починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 3891,90 грн., а також поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Постановою Ружинського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2009року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов’язано його провести перерахунок підвищення пенсії позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Також, апелянт посилається на те, що суд безпідставно застосував положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Дію статті 6 вказаного Закону було обмежено Законами України „Про державний бюджет на 2007 рік”, „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, а тому виплати пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги в 2007-2008 роках проводились в меншому, ніж передбачено Законом, розмірі.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 рп /2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Законів України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та „Про Державний бюджет на 2008 рік” щодо обмеження виплат, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території України та мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними
позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції, а питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання неправомірними дій УПФ України в Ружинському районі Житомирської області щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу доплати до пенсії згідно вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, судом встановлено, що позивач звернулась до суду з даним позовом 09.09.2009 року і просила стягнути з відповідача недоплачені кошти починаючи з січня 2006 року. Суд задовольнив позовні вимоги за період з 09.07.2007 року.
Відповідач під час розгляду справи просив застосувати строк позовної давності, який, відповідно до вимог ст. 99 КАС України, в редакції, що діяла на час розгляду справи, становив 1 рік.
За змістом ст.100 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За таких обставин постанову належить частково скасувати і прийняти нову постанову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202,205,207, 212 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Ружинського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2009 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області провести перерахунок підвищення пенсії позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.09.2008 року.
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до управління Пенсійного фонду України в Ружинському районі Житомирської області про зобов’язання провести перерахунок підвищення пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 08.09.2008 року.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Судді: