КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2011 № 17/6-19/54
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Разіної Т.І.
Остапенка О.М.
при секретарі:
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю № 04/2/336 від 27.05.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю № 4944 від 02.08.2010 р.
від ДВС: не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Акціонерного товариства «Рієтуму Банк» та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на Ухвалу Господарського суду міста Києва
від 02.06.2011р.
у справі № 17/6-19/54 (суддя Шевченко Е.О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»
до Акціонерного товариства «Рієтуму Банк»
про стягнення 1 562 932, 70 доларів США
винесену за результатами розгляду
скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»
на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №17/6-19/54 скаргу позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби міністерства юстиції України було задоволено.
Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №17/6-19/54 скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України та залишити в силі постанову державного виконавця від 21.07.2011 р.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема ст. ст. 20, п. 1 ч.1 ст. 21, 26 Закону України «Про виконавче провадження». На думку відповідача, законодавством чітко визначено, що у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Виконавчі листи можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років, проте позивач пред’явив наказ до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України після спливу трирічного терміну.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2011р.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №17/6-19/54 скасувати, обґрунтовуючи це тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд розглянув скаргу не залучивши до участі у справі належного суб’єкта оскарження – Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Окрім того, в пред’явленому до виконання виконавчому документі боржником вказано Акціонерне товариство «Рієтуму Банк», місцезнаходженням якого є Латвія, м. Рига, вул. Бривибас, 54, тому виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2011р.
05.07.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №17/6-19/54 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На думку позивача, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують викладених в оскаржуваній ухвалі висновків місцевого господарського суду щодо незаконності дій державного виконавця, наявності підстав для скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.07.2010 р. та зобов’язання прийняти Наказ Господарського суду міста Києва від 17.07.2007р. №17/6-19/54 до виконання на території України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р., у зв’язку з прийняттям до провадження апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з метою повного, всебічного та об’єктивного вирішення даного спору, розгляд справи було відкладено на 20.07.2011 р.
15.07.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому він просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки посилання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про незалучення його до участі у справі замість Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби є безпідставними, а доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Остапенко О.М.
В судовому засіданні 20.07.2011р. представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому підтримав доводи Департаменту щодо правомірності дій державного виконавця, а в іншій частині – заперечував, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції не уповноважений здійснювати заміну органу, дії якого оскаржуються, і розглядати вимоги, які мають бути пред’явлені до нового належного суб’єкта оскарження. Окрім того, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Рієтуму Банк» з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №17/6-19/54 скасувати, прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України та залишити в силі постанову державного виконавця від 21.07.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2011р. заперечував проти апеляційних скарг з підстав, наведених у відзивах на кожну апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити без змін Ухвалу місцевого господарського суду як таку, що прийнята з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України та Відділу примусового виконання рішень в судове засідання 20.07.2011р. не з’явились, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін, органу державної виконавчої служби та його підрозділу не була визнана судом обов’язковою, приймаючи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін, органу державної виконавчої служби та його підрозділу про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників органу державної виконавчої служби та його підрозділу.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2005 року у справі № 17/6-19/54 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі – позивач) були задоволені, присуджено до стягнення з Акціонерного товариства «Рієтуму Банк» (далі – відповідач) на користь позивача 1 562 932,70 доларів США та 15 630,00 доларів США державного мита.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2005 р. у справі № 17/6-19/54, рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2005 року у справі № 17/6-19/54 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2007р. рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2005р. у справі №17/6-19/54 залишено в силі (без змін).
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2005 року у справі № 17/6-19/54, яке набрало законної сили 12.06.2007 р., місцевим господарським судом було видано наказ від 17.07.2007р. №17/6-19/54 про стягнення з відповідача на користь позивача 1 562 932,70 доларів США заборгованості та 15 630,00 доларів США держаного мита.
Згідно зі ст. ст. 115-117 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”. Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.
Наказ від 17.07.2007 р. № 17/6-19/54 був поданий позивачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для виконання.
Стаття 1212 Господарського процесуального кодексу України встановлює порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду, згідно з якою за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження”. Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, 21.07.2010 р. Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 20463673 з виконання наказу № 17/6-19/54 від 17.07.2007 р. відповідно до п.4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова мотивована тим, що виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання рішення.
Відповідно до ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент прийняття вищезгаданої постанови, при виконанні передбачених ст. 3 цього Закону рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, у тому числі яким володіють спільно з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.
У своїй апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби виконання рішень Міністерства юстиції України зазначає, що відповідно до законодавства, жоден з відділів Департаменту державної виконавчої служби (в тому числі відділ примусового виконання рішень) не може бути належним суб’єктом оскарження по господарській справі, тому що він є органом державної виконавчої служби.
Колегія суддів погоджується з даними доводами, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» органом державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Наведене свідчить про те, що по суті скарга на дії органу виконавчої служби була розглянута місцевим господарським судом без повідомлення та без участі цього органу.
Вказані процесуальні порушення є підставою для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р., але зважаючи на те, що позиція Департаменту державної виконавчої служби виконання рішень Міністерства юстиції України по суті скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути вищевказану скаргу позивача у відповідності до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України. До того ж, нормами Господарського процесуального кодексу України суду апеляційної інстанції не надано повноважень скасовувати ухвалу місцевого господарського суду та направляти справу на новий розгляд по суті тих самих вимог, але за іншим суб’єктним складом, тому, з метою недопущення порушення права сторін та інших учасників судового процесу на захист в судовому порядку своїх прав та охоронюваних законом інтересів та запобіганню затягування судового розгляду, колегія суддів вирішила розглянути скаргу позивача на дії органу державної виконавчої служби.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірність та незаконність дій органу виконавчої служби по відмові у відкритті виконавчого провадження, оскільки з матеріалів справи вбачається, що при поданні виконавчого документу до державної виконавчої служби позивачем було надано лист Національного банку України №41-112/329-1317 від 27.01.2010р., в якому містились відомості про наявність представництва відповідача (боржника) у м. Києві. Зокрема, в листі зазначалось про те, що згідно з рішенням Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків №331 від 26.03.1998р. було зареєстровано Представництво Акціонерного товариства «Рієтуму Банк» в м. Дніпропетровську, місцезнаходження Представництва: Україна, м. Дніпропетровськ, набережна В.І. Леніна, 21-а. Національним банком України були погоджені наступні зміни до положення про Представництво: 29.01.2001р. у зв'язку із зміною назви та адреси Представництв - Представництво Акціонерного товариства «Рієтуму Банк» в м. Києві, місцезнаходження: України, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-Б; 24.12.2008р. у зв'язку із зміною адреси Представництва: Україна, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б, 2-й поверх, бюро №6. Натомість, державною виконавчою службою не було прийнято до уваги лист Національного банку України №41-112/329-1317 від 27.01.2010р.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач звернувся до органу державної виконавчої служби після закінчення строку пред’явлення наказу до виконання є необґрунтованим, оскільки з відмітки штампу для реєстрації вхідної кореспонденції Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України на заяві позивача, з якою він звернувся до вказаного відділу, вбачається, що наказ пред’явлений до виконання у межах законодавчо встановленого строку.
З урахуванням обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відповідності до ст. ст. 20, 83 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець мав відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду та виконати дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі по з'ясуванню місця знаходження майна боржника іноземної юридичної особи, яка має представництво на території України.
Належних та допустимих доказів на спростування обставин, наведених у скарзі на дії органу державної виконавчої служби, суду надано не було, у зв’язку чим вказана скарга Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» підлягає задоволенню.
За результатами перегляду справи, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, тому вона не підлягає задоволенню.
Натомість доводи апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України частково підтвердились, що свідчить про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню, Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №17/6-19/54 – скасуванню, а скарга Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний
Банк» на дії органу виконавчої служби - задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 86, 99, 101-106, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Рієтуму Банк» залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №17/6-19/54 скасувати.
4. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний
Банк» на дії органу виконавчої служби задовольнити.
5. Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України по відмові у відкритті виконавчого провадження та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.07.2010р.
6. Зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти виконавчий документ – наказ Господарського суду міста Києва від 17.07.2007р. №17/6-19/54 до виконання на території України.
7. Матеріали справи №17/6-19/54 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Разіна Т.І.
Остапенко О.М.
26.07.11 (відправлено)