УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1493/11
Категорія 50
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Гансецької І.А.
суддів: Микитюк О.Ю.,
Товянської О.В.
при секретарі: Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Служби автомобільних доріг у Житомирській області про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Житомирській області на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював на посаді заступника начальника з фінансових питань в Службі автомобільних доріг в Житомирській області. 11.06.2010 року звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію, але розрахунок з ним проведено лише 08.07.2010 року. Просив стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виплату в розмірі п’яти посадових окладів, передбачену в колективному договорі та витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від18 квітня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача одноразову грошову допомогу при виході на пенсію в сумі 11238,00 грн., 7243,94 грн. середнього заробітку та 500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі Служба автомобільних доріг в Житомирській області просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що при ухваленні рішення судом порушено норми чинного законодавства, неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, дана невірна оцінка доказам, судом не взято до уваги, що виплати працівникам при виході на пенсію проводяться при наявності коштів.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебував з відповідачем в трудових відносинах. 11.06.2010 року був звільнений з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України розрахунок з ним був проведений 08.07.2010 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 7243,94 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до вимог ст.117 КЗпПУ.
Проте, висновок суду про стягнення на користь позивача одноразової грошової допомоги при виході на пенсію в сумі 11238,00 грн. не відповідає матеріалам справи та не підтверджується належними доказами.
Так, пунктом 5 Положення про надання матеріальної допомоги і інших видів заохочення працівникам Служби автомобільних доріг у Житомирській області, затвердженого профспілковим комітетом та начальником Служби 17.04.2009 р., визначено, що виплата при виході на пенсію за віком при звільненні за власним бажанням виплачується до 3 посадових окладів при загальному стажі в системі 20 років і до 5 посадових окладів при загальному стажі роботи в системі 25 років. Виплата проводиться при наявності коштів.
Відповідачем надано суду докази на підтвердження факту відсутності коштів на його рахунках на момент звільнення позивача, зокрема, довідку банку, в якому відкрито рахунки установи, банківські виписки по розрахунковому рахунку з реєстрацією платіжних доручень, кошторис видатків на утримання служби Служби , в якому не було закладено коштів на виплату матеріальної допомоги при виході на пенсію.
Позивачем не надано доказів на спростування вказаних обставин та не заявлено ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції клопотань про витребування доказів, які б підтверджували наявність у відповідача коштів.
Також, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди.
За змістом ст.ст.10,11,27 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Для підтвердження своїх вимог або заперечень особи, які беруть участь у справі , зобов’язані подати усі наявні у них докази.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині стягнення одноразової грошової допомоги і відшкодування моральної шкоди та ухвалення нового рішення про відмову в позові в цій частині.
Керуючись ст.ст.209,218,303,304,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2011 року скасувати в частині стягнення на користь позивача одноразової допомоги при виході на пенсію та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Служби автомобільних доріг у Житомирській області про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію та відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Судді :