УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/1288/11
Категорія 44
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Гансецької І.А.
суддів: Микитюк О.Ю., Товянської О.В.
при секретарі Сапінській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи КП «Житомирське обласне міжміське Бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, Управління регулювання земельних відносин Житомирської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 березня 2011 року,-
встановила:
Позивач звернулась до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що їй та відповідачам на праві сумісної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Порядок користування будинком та прилеглою земельною ділянкою не визначено.
Просила поділити будинок АДРЕСА_1 в натурі, встановити порядок користування земельною ділянкою, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов»язання ОСОБА_4 припинити самочинне будівництво та відновити земельну ділянку до попереднього стану.
Під час розгляду справи уточнила позовні вимоги і просила визначити порядок користування спірною земельною ділянкою, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов»язання ОСОБА_4 припинити самочинне будівництво та відновити земельну ділянку до попереднього стану.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 23 березня 2011 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, відшкодувати судові витрати. Посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.10,11,27 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Для підтвердження своїх вимог або заперечень особи, які беруть участь у справі , зобов»язані подати усі наявні у них докази до початку розгляду справи або під час попереднього судового засідання. Позивач здійснює свої цивільні права вільно і на власний розсуд обирає спосіб захисту порушених прав.
Встановлено, що згідно довідки КП «Житомирське обласне міжміське Бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_1-37/100 ід.ч., ОСОБА_3 – 19/100 ід.ч. та ОСОБА_4- 44/100 ід.ч.
Право користування земельною ділянкою за вказаною адресою співвласники мають в інших ідеальних частках. Зокрема, ОСОБА_1-48/100 ід.частин, ОСОБА_3 – 36/150 ід.частин та ОСОБА_4- 42/150 ід.частин.
Співвласники проживають у спадковому будинку і спільно користуються земельною ділянкою. Угоду про порядок користування земельною ділянкою, на якій розміщений жилий будинок, співвласники не укладали. За висновками судово-технічної експертизи фактичний порядок користування склався таким чином, що у фактичному користуванні співвласників знаходяться ділянки, які за площею не відповідають їх ідеальним часткам у домоволодінні.
Як вбачається з матеріалів справи, між співвласниками виник спір з приводу землекористування, оскільки відповідач ОСОБА_4 без відповідного дозволу розпочала реконструкцію належної їй частини будинку .
Відповідно до вимог ст.356 ЦК власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Така частка є завідомо визначеною у конкретній величині, або - ідеальною. Інакше, під ідеальною часткою розуміється абстрактне (уявне) вираження у обсязі прав співвласників спільної власності. За таких умов, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Наявність у суб"єкта права власності на конкретну частину майна в натурі, фактично, розуміється як реальна частка.
Саме наявність реальної частки у суб"єкта права власності, зумовлює його право на встановлення порядку користування спільним майном в натурі.
Відповідно до положень ч.4 ст.120 ЗК при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.
Як встановив суд, право власності сторін у домоволодінні вказано лише у ідеальній частці. Домоволодіння співвласниками в натурі не поділено, відтак, не визначено, яка частина в будинку з якими приміщеннями належить кожному співвласнику і які допоміжні будівлі ( літня кухня, вбиральня і т.ін) в якій частині їм виділяються. Тобто, реальна частка у вартості домоволодіння не визначена.
За вимогами чинного земельного законодавства, у рішенні про встановлення порядку землекористування, суд зобов'язаний вказати розміри й межі ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначити, як сторони мають проходити до будинку, будівель, споруд, на вулицю.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про відмову в позові про встановлення порядку землекористування.
Також обґрунтованим є висновок суду про залишення без задоволення позову в частині усунення перешкод шляхом шляхом зобов»язання ОСОБА_4 припинити самочинне будівництво та відновити земельну ділянку до попереднього стану, оскільки вимоги позивача грунтуються на припущеннях, доказів про порушення його прав власника суду не надано.
Інші доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують, тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування ухвали відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: