ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.01.2008 | Справа №2-22/9397-2007А |
За позовом – ТОВ «Мост-Інвест» ( м. Ялта, вул. Блюхера 40, кв.)
До відповідача - ДПІ в м. Ялта ( м. Ялта, вул. Васильєва, 16)
Про визнання нечинними податкових повідомленнь-рішеннь
Суддя ЯковлєвС.В..
За участю секретаря Дулімової В.І.
Представники:
Від позивача – Балицький Т.М. – пред-к, дов. від 05.06.2007 р.
Від відповідача – Долгополова О.В. - пред-к, дов. № 580/9/100 від 16.01.2008 р.
Володькін С.А. – пред-к, дов. № 2285/9/10-0 від 04.05.2007 р.
Рогальникова Л.С. – пред-к, дов. № 402/100 від 18.01.2008 р.
Гайдамакова Е.О – пред-к, дов. № 3926/9/10-0 від 08.06.2007 р.
Сутність спору: ТОВ «Мост-Інвест» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ялта ( далі відповідач) №00038882301/3 від 06.07.2007 р. , № 0003892301/3 від 06.07.2007 р., № 0001271701/3 від 06.07.2003 р. Вимоги мотивовані тим, що вказані податкові повідомлення – рішення прийняти на підставі Акту перевірки № 2763/23-0/323619997/192 від 01.12.2006 р., в якому невірно зроблені висновки про порушення позивачем Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 31.07.2007 р., надав відзив на позовну заяву ( вих № 4943/9/100 від 27.07.2007 р.) , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що у позивача згідно з законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту , крім того у зв’язку з відсутністю бухгалтерських документів він згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” не мав правових підстав для включення расходів до складу валових витрат.
Представники відповідачів наполягали на запереченнях, викладених у відзивах на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
встановив
На підставі направлення від 31.10.2006 р. № 00397/567 , виданого ДПІ у м.Ялта, представниками податкового органу була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.04.2005 р. по 01.07.2006 р. За результатами зазначеної перевірки 01.12.2006р. був складений акт № 2763/23-0/32361997/192, в якому, зафіксовано, зокрема, те, що в наслідок порушення п.п.4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.5. п. 5.2. та п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 , п.п. 11.3.1., п. 11.3, ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 2711254 грн., в тому числі за 2 квартал 2005 р. – у сумі 1239744 грн., за 3 квартал 2005 р. – у сумі 308869 грн., за 4 квартал 2005 р. – у сумі 616807 грн., за 1 квартал 2006 р. – у сумі 350850 грн., за 2 квартал 2006 р. – у сумі 194984 грн., в наслідок порушення п.1.6, ст.. 1, п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.8. п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” занижено сумма податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 2194755 грн., в тому числі, за квітень 2005 р. – у сумі 813887 грн., за травень 2005 р. – у сумі 195405 грн., за липень 2005 р. – у сумі 36244 грн., за серпень 2005 р. – у сумі 105606 грн., за вересень 2005 р.у сумі 104003 грн., за жовтень 2005 р. – у сумі 108670 грн., за листопад 2005 р. – у сумі 111818 грн.,за грудень 2005 р. – у сумі 276658 грн., за січень 2006 р. у сумі 108431 грн., за лютий 2006 р. у сумі 62293 грн., за березень 2006 р. у сумі 111405 грн., за квітень 2006 р. – у сумі 40476 грн., за травень 2006 р. – у сумі 66255 грн., за червень 2006 р. – у сумі 53604 грн. , в наслідок порушення п.п.6.3.1 п. 6.3. ст.6 , п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст.4, п.п. 9.10.2 п.п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» занижена сума податку з доходів фізичних осіб за 2005 р. на 69,20 грн., податку з доходів найманих працівників за травень-червень 2005 р. в сумі 314,40 грн. перераховано до бюджету несвоєчасно.
На підставі вказаного акту відповідач 13.12.2006 р. прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003882301/0 , в якому на підставі акту перевірки № 2763/23-0/32361997/192 від 01.12.2006 р. зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.5. п. 5.2. , п.п. 5.3.9 п.5.3.ст. 5 , п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим він мав сплатити 5356136,5 грн. податку на прибуток, з яких 2711254 грн. – за основним платежем, 2644882,5 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.
Крім того відповідач 13.12.2006 р. прийняв податкове повідомлення-рішення №0003892301/0 , в якому на підставі акта перевірки № 2763/23-0/32361997/192 від 01.12.2006р. зафіксовано порушення позивачем п. 1.6. ст.. 1, п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3,, п.4.1. ст.4 п.п. 7.2.8.п.7.2., п.п. 7.3.1. п. 7.3. , п.п.7.4.1., п.7.4.5.п.7.4. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим він мав сплатити 3292132,5 грн. ПДВ , у тому числі 2194755 грн. – за основним платежем, 1097377,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі акту перевірки № 2763/23-0/32361997/192 від 01.12.2006 р. відповідач 13.12.2006 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001271701/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 215,82 грн. , в тому числі 69,2грн.- основного платежу, 146,62 грн. – штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст.4 , п.п. 6.3.1. п. 6.3. ст. 6 , п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 , п.п. 9.10.2. п.п. 9.10.3. п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .
Позивач відповідно до пункту 5.2 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 21.12.2006 р. звернувся до відповідача зі скаргою про перегляд податкових повідомлень-рішень від 13.12.2006 р. № 0003882301/0 , №0003892301/0 та № 0001271701/0 .
Відповідач 14.02.2007 р. прийняв рішення № 2500/10/250 за результатами розгляду вказаної скарги позивача, в якому залишив без змін податкові повідомлення- рішення від 13.12.2006 р. № 0003882301/0 , №0003892301/0 та № 0001271701/0 .
Відповідачем 19.02.2007 р. прийняті податкові повідомлення – рішення № 0003882301/1 про донарахування 5356136,5 грн. податку на прибуток, з яких 2711254 грн. – за основним платежем, 2644882,5 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, № 0003892301/1 про донарахування ПДВ 3292132,5 грн. та податкове повідомлення – рішення № 0001271701/1 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 215,82 грн. , в тому числі 69,2грн.- основного платежу, 146,62 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач 21.02.2007 р. звернувся до ДПА в АРКрим зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 13.12.2006 р. № 0003882301/0 , №0003892301/0 та № 0001271701/0 .
ДПА в АРК 20.04.2007 р. прийняла рішення № 960/10/25-021 за результатами розгляду вказаної скарги позивача, в якому залишила без змін прийняти відповідачем податкові повідомлення рішення від 13.12.2006 р. № 0003882301/0 , №0003892301/0 та №0001271701/0 .
Відповідачем 11.05.2007 р. прийняті податкові повідомлення – рішення №0003882301/2 про донарахування 5356136,5 грн. податку на прибуток, з яких 2711254 грн. – за основним платежем, 2644882,5 грн. – штрафних (фінансових) санкцій, № 0003892301/2 про донарахування ПДВ 3292132,5 грн. та податкове повідомлення – рішення № 0001271701/2 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 215,82 грн. , в тому числі 69,2грн.- основного платежу, 146,62 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач 28.04.2007 р. звернувся до ДПА України зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 13.12.2006 р. № 0003882301/0 , №0003892301/0 та № 0001271701/0 .
ДПА України 25.06.2007 р. прийняла рішення № 6180/6/25-0515 про відмову у задоволені скарги позивача.
Відповідач 06.07.2007 р. прийняв податкове повідомлення-рішення №0003882301/3, в якому на підставі акту перевірки № 2763/23-0/32361997/192 від 01.12.2006 р. зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст.. 4, п.п. 5.2.5. п. 5.2. , п.п. 5.3.9 п.5.3.ст. 5 , п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст.. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим він мав сплатити 5356136,5 грн. податку на прибуток, з яких 2711254 грн. – за основним платежем, 2644882,5 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.
Крім того відповідач 06.07.2007 р. прийняв податкове повідомлення-рішення №0003892301/3 , в якому на підставі акта перевірки № 2763/23-0/32361997/192 від 01.12.2006р. зафіксовано порушення позивачем п. 1.6. ст. 1, п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1. ст..4 п.п. 7.2.8.п.7.2., п.п. 7.3.1. п. 7.3. , п.п.7.4.1., п.7.4.5.п.7.4. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим він мав сплатити 3292132,5 грн. ПДВ , у тому числі 2194755 грн. – за основним платежем, 1097377,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі акту перевірки № 2763/23-0/32361997/192 від 01.12.2006 р. відповідач 06.07.2007 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001271701/3 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 215,82 грн. , в тому числі 69,2грн.- основного платежу, 146,62 грн. – штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст.4 , п.п. 6.3.1. п. 6.3. ст. 6 , п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст.. 8 , п.п. 9.10.2. п.п. 9.10.3. п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» .
У ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.
Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом.
У п.п.3.1.1 п. 3.1. ст.3. визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику
податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). ( п. 4.1.ст. 4 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
У п.п.7.2.8. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із ст.3 та звільнених від оподаткування згідно із ст. 5 цього Закону.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт,послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку ( п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону) .
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
П.п. 7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість” забороняє включення в склад податкового кредиту сум, яки не підтверджені податковими накладними, а наведена в акті перевірки таблиця свідчить про наявність у позивача податкових накладних під час проведення перевірки.
Ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює , що платниками подачку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.
Відповідно до п.3.1 зазначеного закону об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податків та суму амортизаційних відрахувань.
Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. Валовий доход , зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг),у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст.. 4 Закону).
Згідно з п. 5.1 ст.5 вказаного закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який набрав чинності з 01.01.2004 р.
У п.1.15 ст.1 Закону визначено, що податковим агентом є юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежна від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до від імені та за рахунок платника податку , вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
У ст. 1 Закону встановлено, що дохід – сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове, а саме у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства , вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін ( п.п. 4.2.9 п. 4.1. ст.. 4 Закону).
Ставки податку визначені у ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Відповідно до п.п.7.3 ст.7 Закону ставка податку складає подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 цієї статті , від об’єкту оподаткування , нарахованого від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів – фізичних осіб .
П.п. 19.2. ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” передбачено, що особи , які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів , зобов’язані , зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, які виплачуються на користь платника податків та оподатковуються до або під час такої виплати та за її рахунок.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов’язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства , та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Матеріали справи свідчать про те, що у період часу з 31.10.2006 р. по 27.11.2006 р. працівниками відповідача проводилась виїзна планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.04.2005 р. по 01.07.2006 р.
З пояснень сторін та матеріалів справи стає зрозумілим , що позивач своєчасно 27.09.2006 р. був повідомлений про час та день початку проведення зазначеної перевірки, отримавши повідомлення податкового органу . У листі ДПІ у м. Ялта від 25.09.2006 р. №16545/10/23-0 , про отримання якого не заперечує позивач, були вказані документи, необхідні для проведення зазначеної перевірки.
Виїзна планова перевірка проводилась з відома керівника позивача та в присутності його заступника.
При проведенні перевірки представниками позивача не були надані регістри бухгалтерського обліку ( головні книги, журнали – ордери, оборотні відомості та інші), складені позивачем за період часу , який перевірявся.
З матеріалів справи стає зрозумілим, що під час проведення перевірки відповідачем на його адресу надійшов лист ( вхід. № 160007/10 від 06.11.2006 р.) від адвокатської компанії «Соколовський і партнери» , в якому було визначено , що зазначена компанія представляє інтереси позивача, та повідомляє , що з машини директора останнього 31.10.2006 р. були викрадені документи , яки він мав надати перевіряючим під час проведення виїзна планова перевірка. У зазначеному листі був відсутній перелік вкрадених документів.
За вимогою суду з Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшов відмовний матеріал № 13721/06 по факту звернення директора ТОВ «Мост- Інвест» Цируль Р.І , щодо зникнення документів.
У зазначеному відмовному матеріали є заява директора позивача Цируль Р.І. про те, що 31.10.2006 р. о 17 години у м. Києві з його власного автомобіля була вкрадена коробка, в який знаходились фінансово-господарські документи за період часу з січня 2004 р. по червень 2006 р.
На вимогу суду згідно зі ст. 71 КАСУ, представник позивача не надав будь-яких пояснень щодо причин знаходження фінансово-господарських і документів товариства у м.Києві 30.10.2006 р. , в той час як за його юридичною адресою - у м. Ялта - саме 31.10.2006р. розпочалась виїзна планова перевірка дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про яку він був сповіщений ще у вересні 2006 р. та знав про необхідність надання саме цих документів працівникам податкового органу.
У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач особисто повідомив відповідача про факт крадіжки 31.10.2006 р. у м. Києві фінансово-господарських документів товариства за період часу з січня 2004 р. по червень 2006 р.
До матеріалів справи додана копія Договору про надання юридичної допомоги, який укладений 01.02.2006 р. між позивачем та адвокатською компанією «Соколовський і партнери» . У зазначеному договорі відсутні положення щодо представництва адвокатською компанією «Соколовський і партнери» інтересів позивача перед податковими органами під час проведення перевірок його діяльності або надання будь-якої інформації зазначеним органам.
Вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку, що перевірка позивача проводилась представника податкового органу з вивченням наданих першим під час її проведення документам , в межах повноважень , передбачених чинним законодавством України, добросовісно та розсудливо, а викладені у акті перевірки № 2763/23-0/32361997/192 від 01.12.2006 р. висновки , зроблені на підстав наданих платником податків документів, в силу чого згідно зі ст 70 КАСУ цій акт має бути визнаний доказом виявлення під час її проведення фактів.
Суд вважає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем податкові повідомлення рішення від 06.07.2007 р. № 0003882301/3 , №0003892301/3 та №0001271701/3 прийняти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України, в наслідок чого не підлягають задоволенню вимоги по визнанню їх нечинними.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач, після відновлення документів, яки були викрадені 31.10.2006 р., звертався до відповідача з вимогами провести позапланову перевірку його діяльності., отримав відмову з посиланням на обмеження підстав для її проведення, передбачених в Законі України «Про державну податкову службу в Україні». На думку суду відновлення викрадених документів та відмова відповідача від проведення позапланової перевірки згідно зі ст. 70 КАСУ не можуть бути доказами порушення відповідачем положень чинного законодавства під час винесення ним зазначених вище податкових повідомлень-рішень
Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст.3 Закону України «Про судоустрій» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів. Ч. 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність до правосуддя для кожної особи в порядку , встановленому Конституцією України та законами України. Відповідно до ч.1 ст.6 цього ж Закону усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, до підсудності якого вона віднесена законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 р. зазначено, що ч. 2 ст.124 Конституції України передбачає право на захист судом прав юридичних та фізичних осіб , встановлює юридичні гарантії його реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими, не забороненими законом способом. Кожна особа має право вільно обрати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі і судовий захист. Суб’єкти правовідносин мають право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. В силу викладеного слід роз’яснити позивачу його право звернутися до суду з позовною заявою щодо спонукання відповідача вчинити певні дії для захисту порушених його прав , свобод та законних інтересів.
Під час судового засідання, яке відбулось 22.01.2008 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 29.01.2008р.
Керуючись ст.ст.ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в
У задоволенні позову відмовити.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.