У лютому 2006 року пенсіонери ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд із позовами до управління Пенсійного фонду України у Овруцькому районі і Обласного центру з нарахування пенсій та допомоги про стягнення невиплачених коштів, які передбачені статтями 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі- Закон), починаючи з липня 2002 року до жовтня 2005 року. Ухвалою суду позови об»єднані в одне провадження.
Позивачі зазначали, що оскільки вони постійно проживають в селі Листвин Овруцького району , яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення , є пенсіонерами , потерпілими від наслідків аварії на ЧАЕС З категорії, за згаданим Законом вони мають право на компенсаційні виплати відповідно до ст.37 та 39 Закону у встановлених Законом розмірах, які є кратними мінімальним розмірам зарплати, проте, у період з липня 2002 року до жовтня 2005 року вони одержували ці виплати у розмірах, передбачених Постановою КМ України № 836 від 26 липня 1996 року в твердих сумах. У зв»язку з цим позивачі просили стягнути на користь кожного з них по ст.37 Закону по 3026 грн.80 коп., по ст.39 - по 15179 грн. Постановою Овруцького районного суду від 24 березня 2006 року позови задоволено частково. Стягнуто :
З управління Пенсійного фонду України у Овруцькому районі на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 3026 грн. кожному допомоги у зв»язку із споживанням продуктів харчування місцевого виробництва ( ст. 37 Закону); з Обласного Центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 15179 грн. кожному доплати пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення { ст.39 Закону); У позові до управління праці та соціального захисту населення відмовлено.
У поданих апеляційних скаргах управління Пенсійного фонду України у Овруцькому районі та Обласний з нарахування і виплати пенсій та допомоги порушують питання про скасування постанови , яку вважають незаконною , з направленням справи на новий розгляд виходячи з наступного.
На думку апелянтів, всі виплати, що передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинні виплачуватись управліннями праці та соціального захисту населення, а не за рахунок Пенсійного фонду, оскільки всі види пенсійних виплат і соціальних послуг, які здійснюються за рахунок ПФ визначені Законом, і до цього переліку компенсаційні виплати, що стягнуті на користь позивача, не віднесені. Крім того, зазначені кошти виплачуються за Законом з Державного бюджету, а Пенсійний фонд з Держбюджету не фінансується, тому на нього не може бути покладена відповідальність за невиплату коштів позивачу. Обласний центр з нарахування та виплати пенсій зазначає, що не є розпорядником коштів, а є лише виплатною установою, тому не може бути відповідачем у справі.
Апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, постанова частковому скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у позові ,з
таких підстав.
Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави4 на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначають виключно законом про Державний бюджет України.
Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні виплати на потерпілу дитину, допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забруднення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачам у вказаний період виплачувались допомога на чисті продукти в розмірі 2 грн.10 коп.), та підвищена пенсія у розмірі 10 грн.50 коп.
Зазначені виплати позивачам виплачувались у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачами по виплаті вказаних компенсацій за період з січня 2003 року по жовтень 2005 року у вказаних у постанові розмірах , оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз»яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов»язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб»єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріальний закон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової.
Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і стягнення компенсацій у вказаних позивачами розмірах, немає.
У зв»язку з цим Апеляційний суд скасовує постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову і ухвалює про відмову у позові. В решті постанова залишається без зміни.
Керуючись ст.196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України у Овруцькому районі та Обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду від 24 березня 2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, і постановити про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позовах до управління Пенсійного фонду України у Овруцькому районі та Обласного Центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації про стягнення невиплачених коштів за безпідставністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.