Справа № 200/1027/18

Провадження № 1-кп/932/477/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року                                                                         м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

представників потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська клопотання захисника — адвоката  ОСОБА_8  про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні №12017040000000935 від 24.07.2017 за обвинуваченням:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1, 5, 12 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст. 15, п. 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 355 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 24.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040000000935, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п. 1, 5, 12 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст. 15, п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 355, п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

28.10.2024 захисником ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через канцелярію суду подано клопотання про повернення обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні прокурору.

В обґрунтування клопотання про повернення обвинувального акта захисник зазначив, що в ухвалі Дніпровського апеляційного судувід 15.07.2024 під час розгляду апеляційної скарги на вирок суду у цій справі встановлено, що обвинувачення викладено органом досудового слідства некоректно.

Так, ст. 115 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, тобто таке, коли особа розуміє, що здійснює посягання на життя іншої людини, передбачає, що наслідком її діяння буде смерть потерпілого, і бажає чи свідомо допускає настання таких наслідків.

Об`єктивна сторона вбивства характеризується наявністю трьох обов`язкових ознак: діяння, яке полягає в посяганні на життя іншої людини; наслідки у вигляді біологічної смерті потерпілого; причинного зв`язку між діяннями та наслідком.

Органом досудового розслідування, встановлено, що перед зустріччю з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які прибули разом з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , ОСОБА_7 вступив у попередню змову з ОСОБА_6 про те, що вони візьмуть з собою на зустріч вогнепальну зброю та в разі виникнення конфліктної ситуації між сторонами, використають її, при цьому, усвідомлюючи небезпечність та смертельну дію цієї зброї.

Під час обговорення спірного питання, на літньому майданчику кафе між братами Саакянами та Нохшон Шалом Дов Бер виник конфлікт на ґрунті вирішення фінансового питання, під час якого ОСОБА_6 , перебуваючи біля входу до вищевказаного кафе, керуючись злочинним умислом, направленим на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох і більше осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій перебуваючи у людному місці та розуміючи факт перебування навколо нього сторонніх осіб, реально усвідомлюючи, що застосовує спосіб вбивства, небезпечний для життя інших людей, діючи за попередньою змовою зі співучасником злочину ОСОБА_7 , дістав зі спортивної сумки, яка перебувала при ньому, заздалегідь заготовлену автоматичну вогнепальну зброю та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді загибелі людей, здійснив не менше 26-ти пострілів у бік ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в свою чергу перебували у людному місці.

У цей же час, співучасник злочину, ОСОБА_7 вибігши з майданчика кафе, діючи для досягнення спільної злочинної мети в межах попередньої змови з ОСОБА_6 , бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді загибелі людей, керуючись злочинним умислом, направленим на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двох і більше осіб, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи у людному місці та розуміючи факт перебування навколо нього сторонніх осіб, реально усвідомлюючи, що застосовує спосіб вбивства, небезпечний для життя інших людей, з раніше заготовленої вогнепальної зброї, здійснив не менше 7-ми пострілів у бік ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які перебували у людному місці.

Як вбачається з обставин, зазначених в обвинувальному акті, обвинуваченим інкриміновано наявність злочинного умислу, направленого на умисне вбивство двох і більше осіб та бажання настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді їх загибелі.

Водночас, в акті не зазначено які саме дії спонукали обвинувачених до реалізації цього умислу, та не конкретизовано настання смерті яких саме осіб вони бажали.

Окрім цього, захисник зазначає, що обвинувачення не містить і деталізації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та наслідків, що були спричинені кожним з них.

Як вбачається з матеріалів провадження, тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_9 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 були спричинені з автомата Калашнікова АКС-47, який належав ОСОБА_6 . Водночас, наявність тілесних ушкоджень від револьверу, що перебував у ОСОБА_7 , у потерпілих не встановлено.

Незважаючи на ці обставини, в обвинувальному акті відсутнє посилання на те, внаслідок дій якого з обвинувачених настали суспільно-небезпечні наслідки. Відсутні в акті також і дані про місце перебування потерпілих у момент здійснення пострілів та їх напрямок.

Окрім цього, обвинувальний акт містить посилання на здійснення пострілів у людному місці та лише у бік потерпілих, що ставить під сумнів наявність у діях останніх умислу на спричинення смерті конкретних осіб. Більш того, при викладенні обставин посягання на вбивство ОСОБА_9 , не зазначено про наявність в діях обвинувачених ознак прямого умислу, що є обов`язковим при даній кваліфікації. При цьому, орган досудового розслідування обмежився лише загальними фразами формулювання обвинувачення, які суб`єктивній стороні інкримінованого правопорушення не відповідають.

Тому, зазначені в обвинувальному акті обставини не містять викладу суб`єктивної сторони злочину, а саме умислу обвинувачених, мотивів їх дій, цілей, що вони переслідували. Не встановлено обставин, що передували зазначеним подіям за участю вказаних у ньому осіб, що саме стало причиною та спонукало обвинувачених до застосування зброї.

Також, не конкретизовано дії, вчинені обвинуваченими з повним викладом об`єктивної сторони злочину, не зазначено їх послідовність та наслідки, відсутня деталізація отриманих кожним з потерпілих тілесних ушкоджень, що призвели до смерті, їх характер та локалізація на тілі потерпілих з огляду на взаємне розташування учасників конфлікту. Такий виклад фактичних обставин провадження свідчить про те, що причинний зв`язок між діями обвинувачених та наслідками залишився невстановленим.

Отже, враховуючи зазначені обставини, та відсутність належної конкретизації обвинувачення в повному обсязі з урахуванням усіх складових кожного складу інкримінованих злочинів грубо порушують право на захист ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Окрім того, захисник зазначає про те, що обвинувачення як щодо ОСОБА_7 , так і щодо ОСОБА_6 містить прізвища та імена осіб Нохшон Шолом Дов Бер, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Зазначені особи вказані як встановлені особи, які були присутніми під час зустрічі та конфлікту на боці обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , водночас обвинувачення не містить посилання чи визначення процесуального статусу цих осіб.

Зазначено, що «між братами ОСОБА_22 та Нохшон Шалом Дов Бер виник конфлікт на ґрунті вирішення фінансового...», але незрозуміло, чи був у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (або у когось з них) попередня змова та узгодження дій з Нохшон Шалом Дов Бер. Якщо був, то у кого саме, та щодо чого. Якщо не було, то чому ОСОБА_7 та ОСОБА_6 реагували на конфлікт та дії особи, яка до них не має стосунку.

Захисник обвинувачених у своєму клопотанні ставить питання, що якщо між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та Нохшон Шалом Дов Бер була попередня змова, то яка роль останнього, як щодо ст. 115 КК України, так і щодо ст. 355 КК України. Який процесуальний статус цієї особи у цьому кримінальному провадження (які його права та обов`язки), провадження щодо нього виділено окремо, можливо він вже засуджений, йому повідомлено про підозру заочно чи він оголошений у розшук.

З`ясування усіх цих питань є необхідним в тому числі для розуміння як та від яких конкретних обвинувачень повинні захищатись ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Аналогічні питання виникають у захисника обвинувачених щодо зазначених в обвинувальному акті осіб ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Зважаючи на кількість цих осіб, важливим є з`ясування ролей кожного з них, можливість чи наявність ексцесу виконавця тощо.

Посилаючи на вищевикладені обставини у своїй сукупності, захисник ОСОБА_8 вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженню №12017040000000935 від 24.07.20217 щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підлягає поверненню, у зв`язку з невідповідністю вимогам кримінально-процесуального законодавства.

У підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_8 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали клопотання захисника, просили повернути обвинувальний акт прокурору, у зв`язку з невідповідністю вимогам КПК України.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту. Зазначила про те, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, останній містить виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Лише під час судового розгляду можна визначити вчинено кримінальне правопорушення чи ні. КПК України не передбачає обов`язкового визначення статусу інших осіб, які вказані в обвинувальному акті.

Представники потерпілих та потерпілий ОСОБА_9 покладалися на розсуд суду.

Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт з додатками, заслухавши думки учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта, дійшла таких висновків.

Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кодексу.

Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого засідання головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду. Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону. Також, у підготовчому судовому засіданні суд, має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

При цьому, повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.

У разі повернення судом обвинувального акта, який не відповідає вимогам КПК України, повноваження прокурора обмежені лише усуненням недоліків цього обвинувального акта, відновлення уже завершеного досудового розслідування КПК не передбачено (постанова Верховного Суду від 26.10.2022, справа № 686/10785/16-к).

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Зокрема, обвинувальний акт, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення.

У постанові Верховного Суду України у справі №5-328кс16 від 24.11.2016, прийнятої за результатами розгляду справи щодо неоднакового застосування судами нижчої інстанції норм процесуального права, зазначено про те, що в обвинувальному акті, крім викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які мають суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, повинно бути обов`язково зазначено фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину та юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення), що є правовою моделлю злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, підлягають викладенню чітко і конкретно.

Отже, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо, а правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі об`єктивної сторони злочину.

Дотримання зазначених вимог до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред`явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінально-процесуальним законом права на свій захист.

Окрім того, відповідно до ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність судового провадження, а згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження, наряду із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури.

За приписами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а за змістом п. 13 ч. 1 ст. 3 цього ж Кодексу, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленим цим Кодексом.

Отже, за наведених вимог Кримінального процесуального закону, суд у підготовчому судовому засіданні має перевірити обвинувальний акт на предмет його відповідності не тільки положень ст. 291 цього Закону, а й дотримання слідчим чи прокурором під час складення обвинувального акта засад кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт вже розглядався Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, та 18.10.2023 у справі був постановлений вирок, яким:

- ОСОБА_6 визнано винним у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 119, ст. 128 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України — у виді чотирьох років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 119 КК України — у виді восьми років позбавлення волі; за ст. 128 КК України — у виді двох років обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у виді восьми років шести місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2016 рокута остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді дев`яти років позбавлення волі. Строк покарання вирішено рахувати з 25 липня 2017 року. На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції 26 листопада 2015 року ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 25 липня 2017 року по 18 жовтня 2023 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У зв`язку з повним відбуттям покарання, вирішено вважати таким, що відбув покарання повністю.

- ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому йому, та підтриманому прокурором обвинуваченні за п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 15, п. 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 355КК України та виправдано його у зв`язку з відсутністю в його діях складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень. ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2016 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі Строк покарання вирішено рахувати з 25 липня 2017 року. На підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 25 листопада 2015 року, ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 25 липня 2017 року по 18 жовтня 2023 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У зв`язку з повним відбуттям покарання, вирішено вважати ОСОБА_7 таким, що відбув покарання повністю.

Окрім цього, судом було вирішено цивільний позов та питання про стягнення процесуальних витрат, скасовано заходи забезпечення кримінального провадження, а також визначено долю речових доказів.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор та потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2024 апеляційні скарги прокурора та потерпілих задоволено частково, вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2023 щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасовано, призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2024, якою у цьому кримінальному провадженні призначено новий розгляд у суді першої інстанції, судом було виявлено, що обвинувальний акт не містять викладу суб`єктивної сторони злочину, а саме умислу обвинувачених, мотивів їх дій, цілей, що вони переслідували. Не встановлено обставин, що передували зазначеним подіям за участю вказаних осіб, що саме стало причиною та спонукало обвинувачених до застосування зброї. Також не конкретизовано дії, вчинені обвинуваченими з повним викладом об`єктивної сторони злочину, не зазначено їх послідовність та наслідки, відсутня деталізація отриманих кожним з потерпілих тілесних ушкоджень, що призвели до смерті, їх характер та локалізація на тілі потерпілих з огляду на взаємне розташування учасників конфлікту. Такий виклад фактичних обставин провадження, на думку Дніпровського апеляційного суду, свідчить про те, що причинний зв`язок між діями обвинувачених та наслідками залишився невстановленим.

Крім того, колегія суддів нагадує, про те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує про необхідність аналізувати положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. наголошуючи на тому, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п. 52 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року; п.58 рішення у справі «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року; п. 34 рішення у справі ОСОБА_23 та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.02.2023 (справа №733/859/21), який констатував, що встановлені досудовим розслідуванням обставини є основою висунення обвинувачення, натомість обставини встановлені судом є основою ухвалення рішення щодо винуватості чи невинуватості особи. Правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист.

Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченій. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені обставини у сукупності свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є неприпустимим при ухваленні вироку.

Як вбачається зі змісту клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору, адвокатом зауважувалося на ті самі недоліки, які викладені колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в ухвалі від 15.07.2024.

З огляду на ці висновки суду апеляційної інстанції, заслуговують на увагу доводи захисника обвинувачених про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення у частині наявності прямого умислу направленого на умисне вбивство двох або більше осіб та бажання настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді їх загибелі. Крім того, формулювання обвинувачення не містить чіткого та зрозумілого викладення обставин в частині деталізації дій кожного з обвинувачених, наслідків які були спричинені кожним з них, та причинного зв`язку між злочинними діяннями обвинувачених та наслідків, що настали.

Втім, оцінюючи інші доводи сторони захисту, якими обґрунтовується заявлене клопотання, суд вважає їх передчасними та такими, що не є підставою для повернення обвинувального акта саме із визначених адвокатом підстав.

Незважаючи на відсутність аналізу доказів фактичних обставин події, судом встановлено, що висунуте проти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення є неконкретним, і така неконкретність, як зазначалося вище, порушує їх право на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Водночас, суд приймає до уваги вимоги ч. 3 ст. 415 КПК України, якою встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Отже, наведені вище недоліки обвинувального акта, складеного щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , за своєю сукупністю, визнаються судом істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які фактично нівелюють принципи безсторонності та неупередженості суду, принципів рівноправності та змагальності сторін, оскільки в даному випадку, прокурор намагається перекласти на суд, покладений законом на орган досудового слідства обов`язок встановлення способу вчинення кримінального правопорушення, що, на думку суду, є перешкодою для призначення справи до судового розгляду.

З метою дотримання прав та гарантій обвинувачених, зазначених у Конвенції з прав людини, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід повернути прокурору для усунення вказаних недоліків, зокрема для чіткого визначення обвинувачення, вказання точних фактів та обставин, які утворюють склад злочину, а також встановлення причинного зв`язку між діями обвинувачених та наслідками. Така корекція є необхідною для забезпечення належного правового розгляду справи та дотримання принципу справедливості в кримінальному процесі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зазначені в клопотанні про повернення обвинувального акта обставини, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому наявні підстави для повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 369, 372, 376,415 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника — адвоката ОСОБА_8 — задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017040000000935 від 24.07.2017 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1, 5, 12 ч. 2 ст.115, ч. 2 ст. 15, п. 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 355 КК України — повернути прокурорудля приведення його у відповідність до вимог КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Повний текст буде складено та оголошено 06 грудня 2024 о 08 год. 30 хв.

Головуючий суддя:                                                                 ОСОБА_1

Судді:                                                                                 ОСОБА_2

                                                                                        ОСОБА_3