Справа № 201/15341/24

Провадження 1-кс/201/5436/2024

УХВАЛА

Іменем України

06 грудня 2024 року                        

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська клопотання старшого слідчого СВ 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполі Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , про здійснення спеціального досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024050000003201 від 25 вересня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Республіки Туркменістан, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

       Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполі Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені № 22024050000003201, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 вересня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що громадянка України ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: наданні іноземній державі – Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, що вчинене в умовах воєнного стану, вчинила злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України – в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

Всупереч положенням ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Загальної декларації про права людини, вказаним нормам міжнародного гуманітарного права Президент РФ, а також інші представники влади РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Військовослужбовці збройних сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, 24 лютого 2022 року незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №133/2022 від 14 березня 2022 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента №259/2022 від 18 квітня 2022 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №341/2022 від 17 травня 2022 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №757/2022 від 07 листопада 2022 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №254/2023 від 01 травня 2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №734/2023 від 06 листопада 2023 року, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента №49/2024 від 05 лютого 2024 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, згідно з Указом Президента від 6 травня 2024 року №271/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено строком на 90 діб, згідно із Указом Президента України від 23 липня 2024 року №470/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено строком на 90 діб, згідно із Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено строком на 90 діб.

Продовжуючи підривну діяльність проти України, РФ утворила на окупованій території України в Донецькій області федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, органи місцевого самоврядування з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.

На учасників судової системи окупаційної влади РФ в окупованій Донецькій області відповідно до плану спільних злочинних дій покладено наступні обов`язки:

- створення органів судової влади незаконного державного утворення «ДНР» та організація їх діяльності;

- видання нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів судової влади «ДНР»;

- здійснення судочинства не передбаченими законодавством України судовими органами «ДНР».

Відповідно до ст. 1 «Федерального Закона «О создании судов РФ на территории ДНР и о внесении изменений в отдельные законодательные акты РФ» от 03 апреля 2023 года № 85-ФЗ» на території «ДНР» створено «Горняцкий районный суд города Макеевки» у відповідності до нікчемних нормативно-правових актів, а саме - «Федерального конституционного закону от 4 октября 2022 года № 5-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Донецкой народной республики и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта - Донецкой народной республики» и со статьей 17 Федерального конституционного закона от 31 декабря 1996 года № 1-ФКЗ «О судебной системе Российской Федерации»».

Відповідно до ст. 2 «Федерального Закона «О создании судов РФ на территории ДНР и о внесении изменений в отдельные законодательные акты РФ» от 03 апреля 2023 года № 85-ФЗ» - «Суды, действовавшие на день принятия в Российскую Федерацию Донецкой народной республики и образования в составе Российской Федерации нового субъекта - Донецкой народной республики, продолжают осуществлять правосудие от имени Российской Федерации на указанной территории до определенного в соответствии с решением Пленума Верховного Суда Российской Федерации дня начала деятельности судов, созданных в соответствии со статьей 1 настоящего Федерального закона».

Відповідно до п. 3 ст. 1 «Федерального Закона РФ «О статусе судей в Российской Федерации»» - «Судьями в соответствии с настоящим Законом являются лица, наделенные в конституционном порядке полномочиями осуществлять правосудие и исполняющие свои обязанности на профессиональной основе».

Також, відповідно до ч. 1 ст. 11 «Закона «О судебной системе Донецкой народной республики»», який прийнятий «Постановлением Народного Совета 31 августа 2018 года» - «Судьями являются лица, наделенные в соответствии с Конституцией Донецкой Народной Республики и настоящим Законом полномочиями осуществлять правосудие и исполняющие свои обязанности на профессиональной основе».

Відповідно до ч. 1 ст. 21 «Федерального конституционного Закона «О судебной системе Российской Федерации»» - «районный суд в пределах своей компетенции рассматривает дела в качестве суда первой и второй инстанции и осуществляет другие полномочия, предусмотренные федеральным конституционным законом».

Також, відповідно до ч. 1 ст. 22 «Закона «О судебной системе Донецкой Народной Республики»» - «районные, городские, межрайонные суды Донецкой Народной Республики в пределах своей компетенции рассматривают дела в качестве суда первой инстанции и по новым или вновь открывшимся обстоятельствам».

Відповідно до п. 4 ст. 1 «Федерального Закона «О создании судов РФ на территории ДНР и о внесении изменений в отдельные законодательные акты РФ» от 03 апреля 2023 года № 85-ФЗ» - юрисдикція «Горняцкого районного суда города Макеевки» розповсюджується на територію «Горняцкого и Советского районов города Макеевки».

Відповідно до ч. 3 ст. 6 «Закона РФ «О статусе судей в РФ»» - «судьи других федеральных судов общей юрисдикции и арбитражных судов назначаются Президентом Российской Федерации по представлению Председателя Верховного Суда Российской Федерации, которое направляется Президенту Российской Федерации не позднее 30 дней со дня получения от председателя соответствующего суда представления о назначении рекомендуемого лица на должность судьи».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 «Федерального конституционного закона от 07 февраля 2011 года №1-ФКЗ (ред. от 31 июля 2023 года) «О судах общей юрисдикции в Российской Федерации»» - «Председатель районного суда и его заместитель (заместители) назначаются на должность Президентом Российской Федерации сроком на шесть лет по представлению Председателя Верховного Суда Российской Федерации и при наличии положительного заключения квалификационной коллегии судей соответствующего субъекта Российской Федерации».

Відповідно до ч. 3 ст. 35 «Федерального конституционного закона от 07 февраля 2011 года №1-ФКЗ (ред. от июля 2023 года) «О судах общей юрисдикции в Российской Федерации»» - «Председатель районного суда наряду с осуществлением полномочий судьи и иных процессуальных полномочий в соответствии с федеральными законами осуществляет следующие функции: 1) организует работу суда; 2) устанавливает правила внутреннего распорядка суда на основе утверждаемых Советом судей Российской Федерации типовых правил внутреннего распорядка судов и осуществляет контроль за их выполнением; 3) распределяет обязанности между своими заместителями, судьями; 4) организует работу по повышению квалификации судей; 5) осуществляет общее руководство деятельностью аппарата суда, в том числе назначает на должность и освобождает от должности работников аппарата суда, а также распределяет обязанности между ними, принимает решение о поощрении работников аппарата суда или о привлечении их к дисциплинарной ответственности, организует работу по повышению квалификации работников аппарата суда; 6) регулярно информирует судей и работников аппарата суда о своей деятельности и деятельности суда; 7) осуществляет иные полномочия по организации работы суда».

У свою чергу, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи вищу юридичну освіту, достатній рівень спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів активної підривної діяльності РФ та її представників проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в Донецькій області, розуміючи, що вищевказані нормативні документи є незаконними, оскільки явно прийняті всупереч Конституції України та чинного законодавства України, перебуваючи на території тимчасово окупованого міста Макіївки Донецької області, діючи умисно, керуючись власними переконаннями та ідеологічними мотивами, за власною ініціативою вирішила вчинити державну зраду, тобто вчинити діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній безпеці України: надання іноземній державі – Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, тобто вчинити державну зраду.

Реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення державної зради, в умовах воєнного стану, з метою мати можливість надавати допомогу РФ та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, відповідно до «Указа Президента РФ № 607 от 14 августа 2023 года» громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно надала згоду та була призначена на посаду «заместителя председателя Горняцкого районного суда города Макеевки» строком на 6 років.

Своїми умисними діями з відправлення так званого «правосуддя» громадянка України ОСОБА_6 сприяла реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованій території Донецької області.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради в умовах воєнного стану, 14 серпня 2023 року розпочала виконання службових обов`язків на посаді «заместителя председателя Горняцкого районного суда города Макеевки» у приміщенні будівлі, розташованої за адресою: «г. Макеевка, Горняцкий район, ул. Полтавская, 2-й проезд, 1», використовуючи власні теоретичні знання і практичні навички, діючи відповідно до прийнятих керівництвом окупаційної влади РФ нормативно-правових актів, тим самим надає іноземній державі – Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Вказаними умисними діями ОСОБА_6 в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечила становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на тимчасово окупованій території Донецької області, надавши тим самим допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України.

Допомога ОСОБА_7 іноземній державі та її представникам у переході судів окупованої частини Донецької області на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації з боку громадян України на території Донецької області та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації частини Донецької області.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: надання іноземній державі – Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, що вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Крім того, громадянка України ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразились у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території, вчинила злочин за наступних обставин.

У свою чергу, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи вищу юридичну освіту, достатній рівень спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів активної підривної діяльності РФ та її представників проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в Донецькій області, розуміючи, що вищевказані нормативні документи є незаконними, оскільки явно прийняті всупереч Конституції України та чинного законодавства України, перебуваючи на території тимчасово окупованого міста Макіївки Донецької області, діючи умисно, керуючись власними переконаннями та ідеологічними мотивами, за власною ініціативою, добровільно надала окупаційній владі РФ згоду на співпрацю та зайняла посаду в незаконному судовому органі, що створено на тимчасово окупованій території.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою мати можливість надавати допомогу РФ та її представникам, відповідно до «Указа Президента РФ № 607 от 14 августа 2023 года» громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно надала згоду та була призначена на посаду «заместителя председателя Горняцкого районного суда города Макеевки» строком на 6 років.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на співпрацю з представниками окупаційної влади РФ, 14 серпня 2023 року розпочала виконання службових обов`язків на посаді «заместителя председателя Горняцкого районного суда города Макеевки» у приміщенні будівлі, розташованої за адресою: «Донецкая народная республика, г. Макеевка, Горняцкий район, ул. Полтавская, 2-й проезд, 1», використовуючи власні теоретичні знання і практичні навички, діючи відповідно до прийнятих керівництвом окупаційної влади РФ нормативно-правових актів, тим самим надає іноземній державі – Російській Федерації та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у колаборційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Враховуючи наведені вище обставини, слідчим за погодженням з прокурором 28 листопада 2024 року, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №22024050000003201 від 25 вересня 2024 року за ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України, у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України та, у свою чергу, повідомлення про підозру вручено ОСОБА_4 , який є захисником за призначенням.

Повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_5 до слідчого 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях до будівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Шевченко, буд. 7 на 02 грудня 2024 року, 03 грудня 2024 року та 04 грудня 2024 року було розміщено у засобах масової інформації в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті «Офісу генерального прокурора», однак ОСОБА_5 у визначений час не з`явилася та не повідомила причини неявки.

Відповідно до відповіді оперативного підрозділу на даний час підозрювана ОСОБА_5 згідно отриманої інформації переховується від органів слідства та суду та перебуває на території м. Макіївка Донецької області.

Під час досудового розслідування встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 ухиляється від явки на виклик слідчого (не прибула на виклик без поважної причини більше ніж два рази), оголошена у розшук та перебуває у м. Макіївка Донецької області.

Постановою слідчого від 04 грудня 2024 року на підставі ст. 281 КПК України підозрювану ОСОБА_5 оголошено в розшук.

Слідчий у судовому засіданні підтримав клопотання та просив ухвалити рішення, яким надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування з підстав, зазначених в клопотанні.

Захисник в судовому засіданні заперечував у задоволенні клопотання.

Вислухавши думку слідчого, захисника, вивчивши клопотання та дослідивши долучені до нього документи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, зокрема передбачених статтями 111-1 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду мережі Інтернет; протоколами допиту свідків та протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за участі вже допитаних свідків, повідомленням про підозру, іншими матеріалами досудового розслідування (а.с. 11-83).

Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: надання іноземній державі – Російській Федерації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, що вчинене в умовах воєнного стану та у колаборційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Враховуючи те, що підозрювана належним чином викликалась для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з`явилась у призначений час та не повідомила про причини неприбуття, та перебуває на тимчасово окупованій території, необхідно вважати, що підозрювана ОСОБА_5 переховується від органів слідства на тимчасово окупованій території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Відомості про переховування підозрюваної підтверджуються опублікованими повістками про виклик, опублікованими в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Підозрювана належним чином викликалася для вручення повідомлення про підозру та проведення слідчих і процесуальних дій у спосіб передбачений законом, а саме, через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті офісу Генерального прокурора, проте не з`являлась у призначений час та не повідомила про причини неприбуття.

Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_5 проживає та перебуває на території, яка на цей час непідконтрольна владі України, оскільки тимчасово окупована РФ та незаконними збройними формуваннями, є підстави вважати, що підозрювана переховується від органів досудового слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 7 ч. ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», 15.04.2014 р. № 1207-VII, - тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Статтею 3 Закону встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією». Такою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Аналіз вказаних положень Закону свідчить, що існує декілька підстав та способів віднесення певних територій держави до категорії тимчасово окупованих.

Так, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 3 та п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону, будь-яка частина території України набуває статусу тимчасово окупованої території за наявності у неї певних ознак, визначених Законом, і при цьому у даному випадку Закон не вимагає проходження будь-яких додаткових процедур або прийняття додаткових нормативно-правових актів для встановлення факту окупації.

У цьому випадку достатньо довести, що окремо визначена територія відповідає одному з критеріїв встановлених п. 1 ч. 1 ст. 3 та п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону, а саме: частина території України, в межах якої збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль; частина території України, в межах якої збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Згідно з Розпорядженням Кабінету міністрів України № 1085 – р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» зі змінами, внесеними Розпорядженням Кабінету міністрів України № 428 – р від 05 травня 2015 року, місто Макіївка Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Спеціальне досудове розслідування (inabsentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 24-1 (ч. 1 ст. 297-1 КПК України).

Наведені обставини унеможливлюють завершення досудового розслідування без проведення спеціального досудового розслідування, оскільки підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території та переховується там від органів досудового розслідування.

Враховуючи наведене, з метою досягнення завдання кримінального провадження, дотримання належної правової процедури, необхідним є надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування.

Наведені положення КПК України щодо можливості проведення спеціального досудового розслідування повністю узгоджуються з діючою Європейською судовою практикою.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуває на тимчасово окупованій території України.

Таким чином, наявні достатні підстави для проведення у даному кримінальному провадженні стосовно підозрюваної ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7,139, 2971-2975, 309, 372, 376, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання – задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024050000003201 від 25 вересня 2024 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                                                 ОСОБА_1