Справа № 233/2420/24

Провадження № 1-кп/932/698/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року                                                         м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора                                 ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

захисника                               ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

обвинуваченого                         ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за №62024050010000010 від 02.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , підтримавши обґрунтування, правові підстави та ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що зазначені у раніше поданому клопотанні про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 .

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

Прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, доведеними, такими, що продовжують існувати та не зменшилися, а також необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку із тим, що обвинувачений спроможний:

1) може переховуватись від суду, беручи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватися від суду з метою уникнення понесення покарання (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);

2) обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військовоу службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій (п. 3 ч. 1. ст. 177 КПК України).

3) обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризики втечі для нього, при цьому як військовослужбовець, маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваних. Ймовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду (п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України);

4) можливість вчинити інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати завдання, що потягло за собою перекладення його обов`язків на інших військовослужбовців, збільшення навантаження на них та посилення загрози їхньому життю. Такі дії  ОСОБА_5 , вже є опосередкованим посяганням на життя та здоров`я інших військовослужбовців та фактичним висловлюванням байдужості до їх безпеки на користь власного страху. При цьому враховуючи, що причиною таких дій стало бажання уникнути участі в бойових діях, що може отримати своє продовження у вигляді вчинення злочину, передбаченого ст. 408, 409 КК України (п. 5 ч.1 ст.177 КПК України).

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання із зазначених вище підстав та просив його задовольнити, проти закінчення підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд обрати інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою. Зазначив, що вважає за можливе закінчити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.

Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони не допитані судом.

Окрім того, обвинувачений спроможний вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, а тому існує ймовірність вчинення останнім кримінальних правопорушень, передбачених ст. 407, 408 КК України.

Щодо ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилався прокурор, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зазначає, що наведене стороною обвинувачення обґрнутування є дублюванням інших ризиків, а також містить надмірний формалізм та припущення щодо ймовірних дій ОСОБА_5 .

Отже, на сьогоднішній день ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше не зменшилися, продовжують існувати та необхідні для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В даному аспекті суд зважає не лише на обсяг пред`явленого обвинувачення, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення "Гафа проти Мальти" від 22.05.2018 № 54335/14).

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень) 00 коп, із покладенням відповідних обов`язків.

Враховуючи особу обвинуваченого, стадію судового провадження, ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшилися та продовжують існувати, а також раніше обраний запобіжний захід, який забезпечив належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

Справа підсудна Бабушкінському районному суду м. Дніпропетровська.

Обвинувальний акт складено з дотриманням положень ст. 291 КПК України.

Досудова доповідь наявна в матеріалах кримінального провадження.

Підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314КПК України - відсутні, тож слід призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за участі сторін кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 314, 369-372, 376, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

       Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №62024050010000010 від 02.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, на 11 грудня 2024 року о 15 год. 00 хв.

Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Викликати у судове засідання учасників кримінального провадження.

Клопотання прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 – задовольнити.        

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням його в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 30 січня 2025 року включно.

Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_5 під вартою є 30 січня 2025 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень) 00 коп.

  Установити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_5 , або іншою фізичною чи юридичною особою, застави у розмірі 60 560 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень) 00 коп. ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

  У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 будуть покладені такі обов`язки:

       -прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

        -здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

       -утримуватись від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні.

  Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі нез`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи неповідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.

  У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про обрання ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою – відмовити.

 Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 .

 Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.

               Повний текст ухвали буде складено та проголошено 06 грудня 2024 року 08 год. 00 хв.

Суддя                                 ОСОБА_1